The Village Україна обирає книгу тижня і публікує ідеї з неї.

Майкл Берд систематизує поворотні моменти історії мистецтва: від малюнків у печерах до стрит-арту. У своїй книзі дослідник демонструє, як нові засоби і технології радикально змінюють способи створення мистецтва.

Автор інтегрує історію мистецтва до ширшого контексту розвитку ідей, філософії, винаходів, світогляду, а також демонструє, як ідеї попередніх епох переосмислюють сучасні митці.

  Здається, у читачів є певна недовіра до книжок з такого типу назвами – «1000 фільмів, які варто побачити перед смертю», «100 філософів, які змінять вашу свідомість» та інші топ-10, топ-3 і так далі. Недовіра до чергової інтелектуальної панацеї, яка обіцяє швидко і безболісно (тобто без надмірних зусиль) підлатати всі дірки в освіті.

Так ось: «100 ідей, що змінили мистецтво» Майкла Берда точно не така книжка.

Це історія мистецтва крізь призму історії ідей. І кожен феномен-ідею-технологію описано цілісно – від першої появи і аж дотепер. З яких печер з’явилося мистецтво? Як змінюється ідея вітражів? З чого починається і як трансформується ленд-арт? Як починалося дилерство і чим стало тепер? З чого постає ідея рамки і як сучасні концептуальні митці вирішують цю проблему?

Десятки нових імен, майже три сотні ілюстрацій і неспішна розмова, що витворює якщо вже не цілісну систему, то точно послідовну. І ваш наступний похід до музею стане вже зовсім іншим досвідом.

Олександр Михед

Куратор, арт-директор видавництва ArtHuss

Земля як матеріал

Європейський та американський ленд-арт 1960‑х років апелював і донині апелює до незримих духовних зв’язків із доісторичними структурами, а також до тривоги щодо сучасного довкілля. Тепер все змінилося: якщо ранні суспільства прагнули приборкати та осягнути масштаби і могутність свого довкілля, то сучасні художники ленд-арту намагаються повернути відчуття побожної покори і благоговіння у ставленні до природного середовища.

Ню

Інтерес античних майстрів до форм молодого чоловічого тіла визначив пізніші західні концепції тіла, краси і мистецтва. Однак чому Фідій, Пракситель та інші так наполегливо старалися робити все точно й правильно, спостерігаючи, за браком детальних анатомічних знань, як рухаються шкіра, м’язи і кістки; чому так прагнули досягнути майстерності, щоби передати цю взаємодію в скульптурі? Почасти це можна пояснити тим, що греки уявляли своїх богів у людській подобі. Ба більше, інтелектуальне й етичне життя мало чіткий фізичний вимір: система пропорцій однаково стосувалася тіла, музики, математики й архітектури.

Гротеск

Ідеальні форми, як, скажімо, голови грецьких статуй, переконують нас у тому, що живі люди могли виглядати, а найпевніше і виглядали саме так. Гротеск провокує менш однозначні реакції – від нажаханого захвату до мимовільної віри. Якщо ідеал втілює правила і порядок, то гротеск розмиває межі й комбінує несумісне: русалка – водночас риба і жінка, тепла і холодна, жадана і смертоносна.

Пропаганда

Під час «холодної війни» абстрактний живопис знову було залучено до державної пропаганди, цього разу у США. ЦРУ фінансувало поширення у світі абстрактного експресіонізму як візуального еквівалента заповітних американських, а отже, антикомуністичних цінностей – особистої свободи і маскулінного індивідуалізму. Митцям не доводилося творити в пропагандистському дусі, але від цього однаково виграли і вони, і їхні дилери.

Еротичне мистецтво

Те, що європейським митцям не дозволялося відкрито змальовувати секс, надало його завуальованому і прихованому зображенню потужної еротичної напруги. Починаючи з XVI століття, міфологічні композиції, що показували любовні пригоди Зевса, Венери, Вакха, розпутних німф та сатирів, стали припустимим способом передачі еротики. На відміну від скульптур із Кхаджурахо, що приблизно однаково зображують представників обох статей, у європейському мистецтві зазвичай показували оголену жінку та чоловіка-глядача, як на еротичних сценках Франсуа Буше, написаних на замовлення французького короля Людовіка XV.

Алегорія

Філософ і критик XX століття Вальтер Беньямін зауважив, що алегоричний об’єкт покладається на смисл, якого надає йому творець, тобто він неспроможний «сам по собі випромінювати хоч якесь значення». Це необов’язково применшує його потужність: щось від Ніки Самофракійської помітно навіть у найвідомішій сучасній алегорії – Статуї Свободи (точна назва: «Свобода, що осяює світ», 1886). Ця колосальна жіноча постать у шатах, подарунок французького уряду народові США, зображає римську богиню Лібертас. В істинно алегоричному сенсі основна функція статуї – дидактична: вона оголошує всім, хто прибуває в гавань Нью-Йорка, принципи, на яких засновано державу Нового світу. Статуя також втілює (хоч цей аспект значною мірою забуто) претензії Франції на першість у революційному творенні тих ідеалів, що їх натхненно уособлює «Свобода, яка веде народ» на славетній алегорії Ежена Делакруа.

Портрет

У середині XIX століття фотографія швидко перебрала роль живопису як засобу творення звичайних портретів, а заразом позбавила портрет як твір мистецтва колись притаманної йому винятковості – тепер кожен міг зробити свій портрет. У фотостудіях прості робітники позували у своєму найкращому одязі на фоні оксамитових портьєр і мармурових колон – як свідчення аристократичного шику. І якщо звичайні мальовані портрети досі вважаються традиційним знаком соціального статусу, деякі сучасні митці, як-от Люсьєн Фройд, кардинально змінили художні задачі портретування. У Фройдових портретах здається, наче сама сутність натурника розчиняється, перетворюючись з плоті на фарбу: людина ніби уповні стає собою, коли перетворюється на чергового «Фройда».

Дзеркала

Характеристика самозаглибленого погляду автопортретиста – пронизливий, проте обережний погляд шпигуна, чиє прикриття ось-ось викриють – припускає, що дзеркало порушує більше питань, ніж пропонує відповідей. Там, де на картинах з’являються дзеркала, відображені у них речі нерідко збивають з пантелику, ніби зображення – це не стільки віддзеркалення реальності, скільки доказ, що образи є не тим, чим здаються.

Автентичність

Поняття автентичності та вартості – а вони обидва зазвичай базуються на нематеріальних властивостях – на арт-ринку тісно пов’язані. Коли маленьку ренесансну картину «Мадонна з Дитям» приписали Рафаелю, її вартість злетіла до небес. «Мадонна з гвоздиками» стала знаменитою не так через свою естетичну цінність, як через 22 мільйони фунтів стерлінгів, в які її сумнівна автентичність обійшлася Лондонській національній галереї.

Галюциногени

Здатність наркотиків «вивільняти» сприйняття як в естетичному, так і в політичному сенсі, чи не найбільше приваблювала митців після закінчення Другої світової війни. У 1950‑х французький художник і поет Анрі Мішо та британський митець Браян Вінтер незалежно один від одного взялися до абстрактних робіт, створених під упливом мескаліну, розвиваючи традицію сюрреалістичних експериментів із технікою автоматичного письма. В їхньому випадку галюциногени були засобами для досягнення мети – звільнення несвідомого від пригніченої свідомості. У 1960‑х візуальні викривлення, спричинені ЛСД, набували форм у графічному дизайні. Втім, коли акцент у мистецтві змістився зі чуттєвого на концептуальний, галюциногени виявилися не таким надійним засобом для натхнення.

 Вартість:

 Arthuss (українською)

   друкована: 450 ₴