Книжка тижняЯк зберігати спокій. «Щоденна інструкція з вирішення проблем»
Приймаємо те, що не можемо змінити
Є те, що ми можемо змінити, і те, що ні. Хоч би як сильно ми сварилися з представником авіакомпанії, яка скасувала рейс через погодні умови, це не зупинить шторм. Хоч би як ми нервувалися в заторі, ми не поїдемо швидше. Ми не примусимо техніку не ламатися в найневдаліший момент, не станемо нижчими або вищими, не народимося в іншій країні. Але нервуючись через те, що не змінити, ми витрачаємо сили, ресурси й час, які могли б спрямувати на те, на що справді можемо вплинути.
Ця книжка примусить по-іншому поглянути на реальність, яка вас оточує, а також навчить підходити до вирішення будь-яких проблем із самовладанням та мудрістю.
Я завжди мріяв про книжку, яка сама собою зможе передавати ідею зберігання спокою. Коли важить не тільки, що саме ти читаєш, а й наскільки регулярно це робиш. Адже спокій є станом, в якому неможливо перебувати, але до якого варто прагнути. І «Зберігайте спокій. Щоденна інструкція з вирішення проблем» Раяна Голідея і Стівена Генсільмана – ця невелика, як на щодень, блакитна книжка таке прагнення справджує.
Ілля Стронговський
дизайнер
10 цитат зі «Щоденної інструкції з вирішення проблем»
Чи не найважче в житті – сказати «ні». Коли запрошують, коли пропонують, коли зобов’язують, коли всі навколо щось роблять. А ще важче – сказати «ні» емоціям, які пожирають наш час: гніву, захвату, заклопотаності, зацикленості, хіті. Кожен із цих порухів сам по собі видається дрібницею, але всі разом вони формують у нас звичку, зрештою, як і будь-що інше. Якщо не бути обережним, усі ці речі об’єднаються й заповнять ваше життя, не залишать місця ні для чого іншого.
Сьогодні ви не зможете контролювати зовнішні події. Це вас лякає? Так, трохи, але втішно усвідомлювати, що ми здатні контролювати нашу думку про ці події. Нам вирішувати, чи вони хороші, чи погані, чи справедливі, чи ні. Ви не контролюєте ситуацію, але владні над своїми судженнями про неї. Якщо ми чесно визначимо, що лежить у межах нашого контролю, то ясно зрозуміємо: усе, що нам належить – це наш розум. Пам’ятайте: сьогодні, коли ви намагаєтеся завоювати світ, краще й правильніше буде підкорити себе.
Є така цікава вправа: подумати про різні неприємні речі, про які ви не знаєте. Наприклад, що поганого кажуть люди у вас за спиною або які власні помилки ви колись не помітили? Згадайте про речі, які загубили, навіть цього не усвідомивши. Що ви думаєте про це все? Неприємності вас оминули, бо ви про них не знали. Інакше кажучи, це справді реально: не мати власної думки про негативні речі. І ви маєте культивувати це вміння в собі – уміння не помічати поганого.
Стоїки не прагнули знайти відповідь на будь-яке питання або скласти план на кожну нагоду. А проте вони були на диво спокійними. Чому? Тому що мали певність: вони зможуть пристосуватися до будь-якої ситуації. Замість шукати чітких інструкцій, стоїки плекали в собі здібності: творчий підхід, незалежність, упевненість у собі, винахідливість і здатність розв’язувати проблеми. Так вони ставали гнучкими замість бути твердими. Ми теж можемо тренуватися це робити. Сьогодні нам варто зосередитися на стратегії, а не на тактиці. Нагадати собі, що краще вчитися, ніж просто отримувати, і краще бути гнучким, ніж дотримуватися сценаріїв.
Чому в мудрих людей значно менше проблем, ніж у решти? Є на те кілька простих пояснень. По-перше, мудрі люди керують своїми очікуваннями. Вони рідко очікують того, чого не має статися. По-друге, мудрі люди передбачають і хороший, і поганий варіант розвитку подій. Вони думають не про те, що їм хотілося б, щоб сталося, а про те, що може статися, якщо ситуація повернеться так чи інакше. По-третє, мудрі люди мають напоготові «дію від протилежного», тобто не тільки продумують, що може піти не так, а й що буде, якщо все станеться саме так, як їм хочеться.
Кажуть, що божевілля – це коли хтось намагається робити щось так само знову й знову, очікуючи, що результат буде інший. Але саме так ми вчиняємо найчастіше. Кажемо собі: «Сьогодні я не буду сердитися. Сьогодні не буду об’їдатися». Але робимо все як завжди. Повторюємо ті самі дії, сподіваючись, що цього разу вони спрацюють по-іншому. Але сподівання – це не стратегія!
Довгий список справ лякає й здається таким складним – усі ці завдання, які мусимо зробити протягом дня або тижня. А от список під назвою «буду робити» виглядає набагато краще: у ньому справи, до яких нам хочеться пошвидше взятися. І це не просто гра з сенсами. Це основа філософського погляду на світ. Може здатися, що між життям із «мушу» та життям із «буду» немає великої різниці. Але вона є, і суттєва.
Якщо ви приділятимете дрібним справам більше старань, ніж вони заслуговують, то ці справи перестануть бути дрібними. Ви самі зробите їх важливими, витративши на них велику частку свого життя. І тим самим – сумно, але факт – зробите менш важливими справді значимі речі.
Треба мати не залізну волю, а гнучку – волю, яка повноцінно використовує розум, щоб прояснити власне сприйняття, імпульси й судження та ефективно діяти, аби досягти наміченої цілі. Змінюватися й адаптуватися – це не слабкість. Гнучкість – це теж свого роду сила. Насправді поєднання гнучкості з силою – ось що додасть нам енергії й невпинності.
Дзен-наставник Джон Кабат-Цинн колись сказав: «Хай би куди ти йшов, ти вже там». Будь-якої миті ми можемо знайти сили й відновлення, заглибившись у себе. Можемо сісти, заплющити очі й дихати. Можемо увімкнути якусь музику й приглушити світло. Вимкнути всі ґаджети. «Вимкнути» дурні думки у своїй голові. Це принесе нам спокій. І тільки це.