The Village Україна обирає найважливіші цитати з книжок, які щойно вийшли українською мовою.
Уявіть собі будівлю дата-центру, якою сновигає шимпанзе. Він смикає за кабелі, ламає коробки й розносить приміщення. Образно кажучи, ІТ- підприємці – це «мавпочки» суспільства, які руйнують усе: Uber – службу таксі, Airbnb – готельний сервіс, Netflix – телебачення, Tinder – налагодження стосунків. А Кремнієва долина – це зоопарк, де тримають цих «мавпочок хаосу», стверджує Антоніо Ґарсіа Мартінес *, якого називають провокатором індустрії.
На власному досвіді, який він описує в цій книжці, Мартінес дійшов сумних висновків про те, як усе влаштовано. Інвестори – це люди, у яких грошей більше, ніж часу, наймані працівники – це люди, у яких часу більше, ніж грошей, стартапи – це бізнес-експерименти за чужі гроші, а маркетинг схожий на секс: за нього платять тільки лузери.
Антоніо Ґарсіа Мартінес працював радником у Twitter і продакт-менеджером у Facebook. Засновник компанії AdGrok, яку придбав Twitter.
Ця книжка дає змогу поглянути за лаштунки найбільш привабливого бізнес-регіону сьогодення – Кремнієвої долини – та на роботу її «титанів», як-от Facebook чи Twitter. Причому зробити це знявши рожеві окуляри. Цікаво спостерігати, з якими труднощами стикаються технологічні компанії і які непрості рішення доводиться ухвалювати їхнім керівникам, як народжуються і швидко закриваються стартапи. Також книжка допоможе позбавитись ілюзій тим, хто думає, що Кремнієва долина – це своєрідний сучасний Клондайк, де стати мільйонером – дуже просто.
Антон Мартинов
СEO «Наш Формат»
10 цитат про «Хаос у Кремнієвій долині»
За тиждень нового життя в Кремнієвій долині я засвоїв такий урок: якщо хочеш бути підприємцем у стартапі, учись говорити з людьми зі слабких позицій.
Капіталістичний устрій Кремнієвої долини дуже простий:
• Інвестори – це люди, у яких грошей більше, ніж часу.
• Наймані робітники – це люди, у яких часу більше, ніж грошей.
• Підприємці – це улесливі свахи.
• Стартапи – це бізнес-експерименти за чужі гроші.
• Маркетинг схожий на секс: платять за нього тільки лузери.
• Корпоративна культура – це те, що й так зрозуміло.
• Справжніх правил не існує, існує тільки закон.
• Успіх відпускає всі гріхи.
• Той, хто зливає інформацію вам, зливає комусь інформацію і про вас.
• Меритократія – пропаганда, за допомогою якої ми виправдовуємо весь цей цирк.
• Жадоба й марнославство – це спарені двигуни буржуазного суспільства.
• Менеджери в більшості своїй некваліфіковані, а на посаді вони тримаються за інерцією або через політичні мотиви.
• Судові позови – це лише дорогі епізоди з добре продуманого сценарію історії конфлікту між корпораціями.
• Капіталізм – це непристойний фарс, до якого причетний кожен гравець: інвестор, найманий робітник, підприємець, споживач.
Якщо ви в цій справі новачок, то у вас, напевно, будуть простодушні уявлення про успішність стартапу. Людям подобається, коли все має порядок і значення: події другого акту повинні брати початок в акті першому. Хороші в кінці перемагають, а поганих карають. Якщо ми бачимо фото усміхненого підприємця – наприклад, засновника Dropbox Дрю Г’юстона – на обкладинці журналу Fortune, то припускаємо, що він: а) заслуговує на це; б) потрапив туди внаслідок низки раціональних вчинків, де в причинно-наслідковій послідовності подій одна перемога змінювала іншу. Однак після запуску продукту стає зрозуміло, що насправді це все казки. Ти кілька місяців працюєш над продуктом, заради нього ставиш на карту власну кар’єру, потім недовго радієш і негайно усвідомлюєш, у яку жахливу й безнадійну халепу влип. Ця криза вбиває дев’яносто, якщо не більше, відсотків стартапів, яким удалося пережити такі ранні неприємності, як конфлікти між співзасновниками, невдачі з написанням коду та із залученням інвестицій.
У Facebook мені не раз випадало спостерігати, як рішення високого рівня, що позначалися на майбутньому тисяч людей і на мільярдних прибутках, залежали від чиєїсь інтуїції, наслідків політики минулих років та спроможності достукатися до людей, яким бракує часу, терпця чи інтересу або всього разом.
У Facebook повно відданих прибічників, які там – присягаюся – не за гроші; і вони – присягаюся – не зупиняться, поки кожен чоловік, кожна жінка і кожне дитя на землі не почне дивитися у віконце із синьою рамочкою і логотипом Facebook. Якщо замислитися, то це страшніше, ніж звичайна жадоба. Ласого до наживи завжди можна купити за ту чи іншу ціну, а поведінка в нього передбачувана. А справжній фанатик? Його не купиш ні за які гроші, та й неможливо передбачити, куди ті божевільні ідеї заведуть його самого і його прибічників.
У багатьох крутих компаніях Кремнієвої долини панує культура, у центрі якої стоїть робота інженера, але Facebook вивів її на новий рівень. Інженери заправляли всім.
Як і в житті, найважливіше для стартапу рішення – це вибір супутника. Він вплине на все ваше майбутнє. Якщо команда така, як треба, то жодна людина або організація не завадить вашому успіху. Якщо команда не така, то внутрішні проблеми виникнуть швидше, ніж проблеми зовні, і ваша неминуча загибель буде звичайним самогубством.
«У вас має бути лідер!» Примиріться з тим, що він буде диктатором. Не хочете? Думаєте, з вас вийде кращий капітан? То забирайтеся к чортам і ставайте за кермо власного стартапівського судна.
Рекламу в інтернеті влаштовано так: гроші перетворюються на пікселі та електрони у вигляді рекламних оголошень, які викрешують у когось в голові іскру зацікавлення, а потім користувач клацає мишкою, електрони ще раз шмигають туди-сюди й знову перетворюються на гроші. Мета тут одна: щоб другий стосик грошей був якомога товщим за перший. Оце й усе. Байдуже, чи це бренд-маркетологи кричать на цілий світ про новий BMW X5, чи розробники комп’ютерних ігор беруть реальні гроші за віртуальний товар.
У тебе божевільні ідеї – ти вар’ят. Якщо в твої ідеї вірять люди – ти лідер. Цукерберг передав своє бачення послідовникам і створив церкву нової релігії.