Книжка тижняАлекса Клей, Кіра Майя Філліпс «Економіка бунтівників»

The Village Україна обирає книгу тижня, пояснює, чому її варто читати, і публікує уривок.

Економічні моделі й стратегії сучасного світу вимагають більшої креативності та нестандартності мислення. На їхній пошук вирушили Алекса Клей та Кіра Майя Філліпс . Авторки книжки пішли далі гаражів Кремнієвої долини – до сомалійських піратів, мексиканських банд, експерта з викрадення інопланетянами. Їхня книжка-провокація формулює принципи звільнення бунтівника у собі, які кожен читач може застосувати до власного досвіду.

 Алекса Клей – американська письменниця, стратегиня, провідна експертка із субкультур та інновацій, керівниця організацій Wisdom Hackers і The Human Agency, які займаються створенням проривних ідей. Кіра Майя Філліпс – письменниця, спеціалістка із соціальних інновацій консультантка з креативності.

Копіювання задля загального добра

Значною мірою піратство інтелектуальної власності виникло як відповідь на нерівність, закладену в патентній системі. Крім того, воно протидіє монополії великого бізнесу. У межах Економіки бунтівників багато хто відчуває, що «крадіжка» інтелектуальної власності не лише справедлива, але й морально виправдана. Жан-Філіп Вернь, співавтор книги «Піратська організація» (The Pirate Organization), сказав: «У історії пірати постають для того, аби кинути виклик претензіям на монополістичний контроль».

Вернь зазначив, що у XVII столітті ост-індські компанії заявляли права на всі морські шляхи, які вони відкрили. Але після невпинних нападів із боку морських піратів ці шляхи було оголошено міжнародними водами. Погляньте, у який спосіб у Великій Британії в 1960-х рр. радіопірати намагалися покласти край домінуванню BBC на радіохвилях, транслюючи власний контент. Піратські радіо станції зруйнували монополію BBC і змусили BBC Radio реструктуруватися та включити до свого ефіру різноманітніші мелодії. BBC пішла навіть далі – запропонувала роботу на своїх станціях багатьом диджеям піратських радіо.

Одна з чеснот інноваторів-імітаторів полягає в тому, що вони можуть прискорити темпи створення технологічних інновацій та їх розповсюдження. У тих сферах, де технології чи продукти життєво важливі для громадського добра – наприклад, у сфері важливих медичних препаратів, альтернативної енергії чи телекомунікацій – імітатори можуть демократизувати ці життєво необхідні продукти та послуги.

Успіх фармацевтичних компаній – виробників дженериків   у Індії та Бразилії створив реальну конкуренцію транснаціональним фармацевтичним компаніям. Спершу цих конкурентів можна було побачити лише на внутрішніх ринках двох країн, але коли виробники в Індії та Бразилії наростили масштаби й почали експортувати, вони стали загрозою для частки транснаціональних компаній на глобальному ринку. Наприклад, Індія ухвалила в 1970-х рр. регуляторні норми, які дозволили індійським компаніям копіювати іноземні запатентовані ліки без сплати ліцензійного збору.

 Непатентовані лікарські препарати, що відтворюють оригінальні препарати, на які закінчився термін патентного захисту; можуть відрізнятися від оригіналів складом допоміжних речовин, але мають бути еквівалентні оригіналам із фармацевтичної, біологічної та терапевтичної точок зору

Цей закон простимулював місцеву самодостатню фармацевтичну галузь, а також уможливив появу більш доступних засобів лікування. Пацієнти змогли отримувати ліки від ВІЛ/СНІДу вартістю лише 200 доларів на рік, тоді як ціна брендових відповідників значно перевищувала 10 тис. доларів. За новим патентним законодавством, яке вступило в дію, коли Індія приєдналася до СОТ, індійським виробникам ліків більше не дозволялося виробляти та продавати версії патентованих препаратів іноземних виробників, створені методом зворотної розробки.

Чимало місцевих фармкомпаній пішли в підпілля. Внаслідок виштовхування цих гравців на чорний ринок погіршився контроль якості. Багато медикаментів-копій просто не відповідали стандартам чи не справляли заявленої дії. У Бразилії уряд, навпаки, зберіг свою ринкову владу і не став виштовхувати галузь копій у підпілля. Багато важливих ліків розглядалися як такі, що не належать до патентоздатних. 2005 року бразильська Палата депутатів ухвалила закон, згідно з яким ліки від ВІЛ/СНІДу не можуть патентуватися.

Цього ж року Бразилія звернулася до іноземних фармацевтичних компаній із проханням надати ліцензію на виробництво дженериків їхніх антиретровірусних препаратів для бразильської програми лікування ЗПСШ/СНІДу. На початку ХХ століття так само вчинила Німеччина. Тоді як Бразилія створила «непатентовані зони» для найважливіших ліків, Німеччина законодавчо встановила, що не можна отримувати патенти на продукти харчування, ліки чи хімічну продукцію.

Результатом цього кроку стало «стимулювання продуктивності та поширення інновацій у цих галузях». Коли йдеться про інновації, які мають безпосереднє значення для загального блага, відкрита ліцензія (на кшталт тієї, що її запровадив бразильський уряд) стає основним курсом. Такі підходи застосовують не лише уряди. Підприємці та інноватори пропонують гнучке ліцензування та відкриті схеми інновацій, щоб забезпечити масштабування найважливіших та найнеобхідніших інновацій.

Як незаконне завантаження стимулювало інновації

Якщо ви з тих багатьох мільйонів людей, котрі завантажують музику, фільми та телешоу – імовірно, ви часто відвідуєте Netflix, музичний магазин iTunes, Spotify чи Hulu. Можливо, ви частий гість на всіх цих сервісах. Немає сумнівів, що легальні програми обміну файлами на кшталт Pandora та Spotify у боргу перед своєю нелегальною праматір’ю Napster – програмою, яка скористалася вразливістю музичної індустрії й дала поштовх розвиткові потужної альтернативи. Такі сервіси зберігання інформації, як Dropbox та Google Drive, завдячують багатьом незаконним піратським сайтам на кшталт Megaupload. Ба більше, чимало технологій потокової трансляції відео (стримінгу), що зараз живлять роботу таких сервісів, як Netflix і Hulu, виникли завдяки порноіндустрії – порносайти одними з перших застосували стримінгові технології.

Багато інновацій сірого ринку – чи то технологія стримінгу, чи функціонал обміну файлами – передували більш прибутковим та легальним бізнес-можливостям. І на ринку обміну файлами, і на ринку стримінгу ці платформи змінили спосіб сприйняття галуззю розважального контенту: він перетворився з того, що користувачі мають у власності, на те, що вони позичають чи беруть напрокат. Однак друга хвиля платформ (Hulu, Netflix, Pandora та Spotify) покликала до життя етику санкціонованого обміну файлами.

Сайти, які працювали виключно у форматі файлообмінників, не могли надавати компенсацію творцям контенту, звідси – постійне обурення багатьох музикантів, співаків та компаній, що працюють у індустрії розваг. Коли Pandora зіткнулася зі звинуваченнями в обкраданні своїх артистів, вона оприлюднила цифри, які показали, що понад дві тисячі її виконавців зароблять наступного року по 10 тис. доларів і понад 800 отримають більше ніж по 50 тис. доларів.

Популярні виконавці на кшталт Адель, Coldplay та Lil Wayne щорічно заробляли на сайті понад 1 млн доларів. Для порівняння, Spotify із часу свого запуску, 2008 року, виплатив музичній індустрії (станом на листопад 2014 р.) понад 2 млрд доларів США у вигляді роялті. Сума, яку отримав кожен виконавець, залежить від його популярності.

Компанії, що займаються поширенням відеоматеріалів, на кшталт Hulu та Netflix, також залишаються вірними своїй етиці, платячи контент-провайдерам за допомогою адаптованих бізнес-моделей, в основі яких – доходи від абонентсь кої плати. Станом на грудень 2013 р. Hulu мала 5 млн передплатників Hulu Plus, її преміального сервісу, і їй прогнозували дохід на рівні 1 млрд доларів США. Тимчасом Netflix має понад мільйон членів у всьому світі й уклала ексклюзивну трирічну угоду з Disney, вартість якої, за підрахунками, становить 300 млн доларів США.

Ці платформи використовують традиційні ліцензійні угоди для здійснення виплат контент-провайдерам, і водночас вони також стикаються з конкуренцією з боку нелегальних файлообмінних платформ. Іронія в тому, що бізнеси на кшталт Hulu та Spotify мали би значно більше труднощів на початковому етапі розвитку, якби нелегальні файлообмінні платформи не здійснили прорив у галузі. Деякі нелегальні сайти, які розміщують піратські фільми та телешоу, і досі сприяють розвиткові та зростанню легальних структур.

Коли Netflix презентувала свій сервіс у Нідерландах, компанія дала зрозуміти, що використовувала інформацію з піратських сайтів, вирішуючи, які шоу та фільми купувати й пропонувати. Келлі Меррімен, віце-президентка компанії з придбання контенту, розповіла Tweakers, нідерландському сайту, присвяченому найрізноманітнішим технологіям: «Купуючи серіали, ми дивимося, що має попит на піратських сайтах».

Артисти шукають способи подолати повальне захоплення нелегальним завантаженням контенту й розвиваються з плином часу. В умовах політики обміну файлами деякі виконавці виявляють неабияку креативність. Замість записати стандартний альбом Beck випустив Beck Hansen’s Song Reader, який складається зі збірника нот, а не записів пісень. Якщо фани хочуть їх почути, то мусять самі зіграти. Такий крок уможливлює менш пасивне споживання контенту – фанам відведено роль тих, хто втілює музику в життя.