Книжка тижняДеніел Канеман – Мислення швидке й повільне

The Village Україна обирає книгу тижня, пояснює, чому її варто читати та публікує уривок

Деніел Канеман розкриває таємниці роботи людського мозку, описує неусвідомлені упередження, властивості інтуїтивного та усвідомленого мислення, роль емоцій в оцінних судженнях. Без цих знань ви ризикуєте зробити неправильний вибір у магазині, інвестувати в неуспішні проекти й загалом приймати неправильні рішення.

У своїй книзі автор розповідає про дві системи мислення:

система 1 спрацьовує автоматично і швидко, з мінімальною кількістю зусиль чи взагалі без них, без відчуття вольового контролю;

система 2 зосереджує увагу на розумовій діяльності, що потребує розумових зусиль, зокрема складних обчислень. Функціонування Системи 2 часто пов’язують із суб’єктивними відчуттями діяльності, вибору та концентрації.

Увага та зусилля

Якщо за мотивами цієї книги вийде фільм (що, втім, украй малоймовірно), Система 2 гратиме в ньому персонажа другого плану, але вважатиме себе при цьому головною героїнею. Визначальне для Системи 2 у цій історії — це те, що її діяльність потребує значних зусиль, але її ключова характеристика — лінь, уперте небажання докладати більше за необхідний мінімум зусиль. Як наслідок, думки і дії, що нібито належать Системі 2, насправді часто — справа рук іншої героїні нашої історії, тобто Системи 1. Водночас лише Система 2 може виконати деякі життєво важливі завдання, які потребують зусиль, самоконтролю і можливі лише за умови подолання інтуїтивних та інші імпульсів Системи 1.

Ментальне зусилля

Якщо ви хочете відчути, як ваша Система 2 працює на повній потужності, вам у цьому допоможе вправа. За 5 секунд вона зможе довести ваші когнітивні здібності до межі. Спочатку вигадайте та запишіть на окремих картках кілька комбінацій по чотири цифри: всі вони мають бути різні. Зверху на них покладіть порожню картку. Вправа, яку ви зараз виконаєте, називається «Додати 1». Це слідзобити так:

Почніть відбивати чіткий ритм (а ще краще — встановіть метроном на 1 удар за секунду). Зніміть зі стосика верхню порожню картку, а потім уголос прочитайте чотири цифри, записані на наступній картці. Почекайте, поки відіб’ються два такти, а потім проговоріть записану комбінацію цифр, збільшивши кожну з них на 1. Якщо записана комбінація була 5294, то правильна відповідь після двох тактів — 6305. Зважайте на ритм: це важливо.

Небагато хто може впоратися з більше як чотирма цифрами у вправі «Додати 1», але якщо ви хочете спробувати складнішу вправу, то спробуйте «Додати 3».

Якщо вас цікавить, що відбувається з вашим тілом, поки мозок зайнятий важкою працею, складіть у себе на столі два стоси книжок. На одному з них встановіть камеру, а на другий обіпріть своє підборіддя. Виконуючи вправи «Додай 1» або «Додай 3», дивіться в камеру. Переглянувши запис, ви помітите, як змінюється розмір ваших зіниць, що надійно свідчить про тяжку роботу вашого мозку.

Із вправою «Додай 1» у мене довга особиста історія. На початку своєї академічної кар’єри я провів рік у Мічиганському університеті — в лабораторії вивчення гіпнозу. Шукаючи якусь цікаву тему для власного дослідження, в журналі «Сайнтіфік Америкен» я натрапив на статтю Екгарда Гесса, де він стверджував, що очі — це вікна душі. Нещодавно я перечитав цю публікацію, і вона, як і колись, знову справила на мене враження. Статтю Гесс розпочинає з розповіді про те, як його дружина помітила, що його зіниці збільшуються, коли він роздивляється зображення чарівливих краєвидів, а закінчує двома приголомшливими фотографіями вродливої жінки, яка чомусь на одній із них здається привабливішою, ніж на другій. Відмінність між зображеннями лише одна: на тому, де жінка видається більш миловидою, її зіниці розширені, натомість на другому — звужені. Гесс також пише про вживання беладони як косметичного засобу для розширення зіниць, про покупців на базарі, які вдягали темні окуляри, щоб продавці не помічали їхньої зацікавленості товаром.

Один із результатів досліджень Гесса захопив мене особливо. Він помітив, що зіниці — це чутливі індикатори кількості докладених мозкових зусиль. Вони суттєво розширюються, коли люди перемножують двозначні цифри, та й узагалі: що складніше завдання, то більше розширюються зіниці. Його спостереження також показали, що наша реакція на розумові зусилля відрізняється від емоційного збудження.

Подібно до електричного лічильника на стіні будинку чи в коридорі біля квартири, зіниці показують, як інтенсивно ви саме зараз використовуєте свою розумову енергію, до того ж ця аналогія — ще глибша. Ви використовуєте електрику залежно від того, що вам потрібно зробити: увімкнути лампочку, щоб у кімнаті стало світло, чи насмажити тостів. Увімкнена лампочка чи тостер споживають необхідну кількість електрики, але не більше. Так само і ми вирішуємо, що нам робити, але обмежено контролюємо кількість витрачених на виконання завдання зусиль. Скажімо, вам показують чотири цифри (наприклад, 9462) і кажуть, що ваше життя залежить від того, чи зможете ви втримати їх у пам’яті впродовж 10 секунд. Хай як би ви прагнули вижити, ви не зможете витратити на це завдання стільки ж сил, скільки вам довелося б віддати на виконання вправи «Додати 3» із цими самими цифрами.

Система 2, так само як і електрична мережа у вашому будинку, має обмежені можливості, але на перевантаження вони реагують по-різному. У разі надмірного навантаження на мережу спрацьовує запобіжник, який одночасно вимикає всі прилади. Натомість реакція на розумове перевантаження — точна й вибіркова: Система 2 захищає найважливіші види діяльності в такий спосіб, щоб забезпечити необхідну для їх провадження увагу, а «запасні потужності» щомиті перерозподіляються на виконання інших завдань.

Складна модель розподілу уваги — результат тривалих еволюційних процесів. Швидке орієнтування і реакція на найсерйозніші загрози або сприятливі умови покращують шанси на виживання, і ця здатність, безумовно, притаманна не лише людям. Система 1 навіть сучасної людини в разі небезпеки перехоплює керування і спрямовує всі ресурси на дії для самозахисту. Уявіть, що ви за кермом, і машину раптово заносить на слизькій дорозі. Ви зрозумієте, що відреагували на загрозу раніше, ніж повністю її усвідомили.

Коли ви опановуєте нову навичку, з часом її застосування починає потребувати дедалі менших затрат енергії. Дослідження мозку показують, що згодом під час виконання певної дії активізується дедалі менше його ділянок. Подібним чином діє й талант. Люди з високим інтелектом витрачають менше сил на виконання завдань, про що свідчить як розмір їхніх зіниць, так і безпосередня активність головного мозку. І до фізичних, і до розумових зусиль застосовний один і той самий «закон найменшої напруги». Згідно з ним із кількох варіантів досягнення однієї мети люди зрештою завжди обирають найменш затратний. У цій економії дій зусилля — це затрати, а набуття навичок урівноважує співвідношення витрат і користі. Лінь глибоко закорінена в нашій людській природі.

Завдання, виконання яких ми досліджували, впливали на зіниці дуже по-різному. Спочатку всі піддослідні були бадьорі, активні й готові до роботи, мабуть, дещо перезбуджені і з трохи підвищеним рівнем когнітивної готовності, ніж зазвичай. Необхідність запам’ятати одну-дві цифри або прив’язати до цифри слово (наприклад, 3 = «двері») зумовлювали короткотермінове підвищення рівня активності, але воно було зовсім незначне — всього 5 % від збільшення діаметра зіниці під час виконання вправи «Додати 3». Завдання на розрізнення висоти двох тонів змушувало зіниці розширюватися набагато сильніше. Нещодавні дослідження показали, що приборкання бажання читати слова, які відвертають увагу, також потребує помірних зусиль. На виконання тестів короткочасної пам’яті з використанням шести-семи цифр необхідно більше зусиль. Як ви самі знаєте, прохання згадати і назвати номер телефону або день народження чоловіка чи дружини спричиняє коротку, але суттєву напругу, адже, шукаючи відповідь, у пам’яті потрібно утримувати всю комбінацію цифр. Перемножити в думці двозначні числа чи виконати вправу «Додати 3» — це практично крайня межа здібностей більшості людей.

Що ж змушує одні когнітивні операції споживати більше ресурсів, ніж інші? Які «продукти» ми купуємо коштом уваги? Що таке може робити Система 2, на що не здатна Система 1? Тепер ми маємо попередні відповіді на ці питання.

Зусилля необхідні, щоб одночасно утримувати в пам’яті кілька ідей, які потребують окремих дій або ж які необхідно поєднувати за певними правилами: наприклад, подумки повторювати перелік покупок, коли ви заходите в супермаркет, вибирати між м’ясом і рибою в ресторані чи порівнювати дивний результат опитування з інформацією про те, що обсяг вибірки — малий. Лише Система 2 спроможна дотримуватися правил, порівнювати об’єкти за кількома параметрами та обирати варіанти свідомо. Автоматична Система 1 таких здібностей не має. Система 1 розпізнає прості співвідношення («вони схожі», «син набагато вищий за свого батька») і якісно збирає інформацію про один об’єкт, але не може впоратися з кількома темами водночас і не вміє використовувати суто статистичну інформацію. Система 1 визначить, що чоловік, про якого кажуть, що він «спокійний та охайний, любить порядок й організованість, а деталі для нього дуже важливі», скидається на карикатурного бібліотекаря, але пов’язати це відчуття з фактом, що бібліотекарів-чоловіків мало, в змозі лише Система 2. Зрозуміло, що Система 2 вміє це робити, але мало людей знають, як залучити її до виконання цього завдання.

Найважливіша здатність Системи 2 — уміння приймати «настанови на завдання»: вона може програмувати пам’ять на дотримання інструкцій, які не відповідають звичній реакції людини.

Одне з важливих відкриттів, яке в останнє десятиліття зробили фахівці в галузі когнітивної психології, полягає в тому, що перемикання між завданнями потребує зусиль, особливо якщо часу на це обмаль. «Додати 3» і множення в думці складні саме тому, що потребують швидкого перемикання. Щоб виконати вправу «Додати 3», необхідно одночасно утримувати в пам’яті кілька цифр, пов’язувати з кожною з них певну операцію: деякі цифри чекають на свою чергу на перетворення, а вже видозмінені — на чергу бути озвученими. Сучасні тести робочої пам’яті змушують піддослідних постійно перемикатися між двома складними завданнями, запам’ятовувати результати одного під час виконання другого. Ті, хто добре виконують ці тести, зазвичай також показують хороші результати в тестах на загальний інтелект. Однак здатність керувати увагою — не просто показник інтелекту. Ефективність контролю уваги дозволяє оцінювати різні аспекти професійної діяльності авіадиспетчерів та пілотів Військово-повітряних сил Ізраїлю.

Обмежені часові рамки також спонукають докладати додаткових зусиль. Під час виконання вправи «Додати 3» поспішати вас змушував, по-перше, метроном, а по-друге, підганяло навантаження на пам’ять. Ви, наче жонглер із кількома м’ячиками, не можете уповільнити хід. Ритм задається швидкістю згасання інформації в пам’яті: вам доводиться оновлювати і повторювати її, поки вона не зникла. Поспішати змушує будь-яке завдання, що потребує утримання в пам’яті кількох ідей. Якщо вам не пощастило мати робочу пам’ять великого обсягу, то ця робота буде для вас складна аж до відчуття дискомфорту. Найскладніші форми повільного мислення — саме ті, що змушують думати швидко.

Виконуючи вправу «Додати 3», ви, безумовно, помітили, що вашому мозку незвично працювати за такої напруги. Навіть якщо ви працюєте інтелектуально, то впродовж робочого дня виконуєте дуже небагато завдань, що змушують вас докладати стільки ж зусиль, як у вправі «Додати 3» або ж коли ви запам’ятовуєте шість цифр, щоб негайно їх відтворити. Зазвичай ми уникаємо розумових перевантажень і радше розділяємо завдання на безліч легких етапів, а проміжні результати їх виконання фіксуємо в довгостроковій пам’яті або на папері, ніж погоджуємося перевантажувати свою робочу пам’ять. Ми долаємо великі відстані без поспіху і провадимо своє розумове життя за законом найменшої напруги.

Фото: Наті Авдєєва