Чи не кожен український бізнес відчув на собі наслідки повномасштабного вторгнення. Особливо дісталося маленьким гастросправам, усі потужності яких опинилися в зоні бойових дій. Щоб допомогти крафтовим виробництвам відновити роботу, «Лавка Традицій» спільно з Mastercard запустили проєкт «Фудбудуємо майбутнє». Завдяки йому підприємці зможуть отримати гранти, менторські сесії, а також доступ до прикладних лекцій від «Фудпросвіти», які допоможуть повернутися до роботи чи покращити вже запущені процеси.
The Village Україна та «Лавка Традицій» поговорили з трьома українськими фудпідприємцями, які відновили роботу після вторгнення, про досвід релокацій і мотивацію відновлювати виробництво. А ще розповідаємо про грант, який допоможе відновити вашу гастросправу, і як на нього податися.
Про перші дні вторгнення
Моя сім’я родом із Луганська, тож 24 лютого ми пережили вже друге російське вторгнення. До останнього я не вірив, що це може повторитися, і, скажу чесно, не готувався. Перше, що я сказав дружині – потрібно рятувати бізнес, бо він для нас – як третя дитина.
Протягом перших днів ми не знали, куди подітися, адже бджоли ще зимували у вуликах. У цей період комахи перебувають в анабіозному стані, чіпати їх не можна, тому мусили чекати до першого тепла й обльоту. Спершу ми відправили дітей на Закарпаття й одразу почали шукати, куди можна було евакуювати бізнес у цьому ж напрямку.
Перше, що я сказав дружині – потрібно рятувати бізнес, бо він для нас – як третя дитина
Про роботу під час вторгнення та релокацію
У 2014 році, коли обстрілювали Луганськ, влучили прямо в нашу пасіку. Усі вулики та комахи, які там були, згоріли, деякі бджоли вилетіли, але більшість загинула від вибухів і вогню. Собака, який охороняв пасіку, після влучання збожеволів і втік.
Під час релокації вісім років тому ми розмістили наші вулики в Бучаку, що на Черкащині, тому завдяки богу та ЗСУ цього разу найближчі вибухи від нас були за 70 кілометрів. Ми їх чули, але це ніяк не вплинуло на наш емоційний стан.
Через логістичні проблеми та нестачу тари ми мусили припинити роботу та повернулися до неї лише через два місяці після початку вторгнення. Оскільки в нас уже був досвід евакуації бізнесу, ми розуміли, що головне – це життя й ідентичність нашої справи. Обладнання та все матеріальне можна відновити.
Варто розуміти, що релокація бджіл – дуже небезпечний процес. Комахи можуть запаритися в дорозі, тому потрібна хороша вентиляція вулика. Окремим завданням було підлаштуватися під обмеження комендантської години. Ми перевезли порожні вулики на Закарпаття, закупили місцеву карпатську бджолу та почали збирати гірський мед. Крім того, знайшли приміщення для евакуації цеху. Завдяки ЗСУ нині ми працюємо на старому місці, а маленька пасіка на Закарпатті також розвивається.
Оскільки в нас уже був досвід евакуації бізнесу, ми розуміли, що головне – це життя й ідентичність нашої справи. Обладнання та все матеріальне можна відновити
Як фудпідприємцям повернутися до роботи
Війна триває, впливаючи на розвиток і ведення бізнесу, інвестування коштів. Але, попри всі страхи, «Конюшина» планує запуск нових продуктів. Ми не опускаємо руки, адже розуміємо, що бджолярство – це наше життя. Хоча, як і у багатьох інших підприємців, нині в нас впали продажі, ми продовжуємо шукати ринки збуту та вірити у свою справу. Цього бажаємо й іншим.
Про перші дні вторгнення
Ми не готувалися до вторгнення, але чули про всі можливі ризики, тож просто заправили бак машини та продовжували працювати. На 24 лютого в нас навіть було заплановане постачання в магазини. Виробництво Only Oil розташоване в селищі Коцюбинське Бучанського району, а одразу через ліс – Гостомельський аеропорт, тому ми чули, як у перші дні вторгнення висаджувався десант.
Я живу в Коцюбинському, недалеко від виробництва, і 24 лютого бачила всі події з балкона власної квартири, адже вікна виходять на сторону Ірпеня та Гостомеля. Ми з чоловіком зібрали речі та наступного дня переїхали до батьків на Позняки. Ночі пересиджували в бомбосховищах, а вдень готували та шукали їжу для тих, хто цього потребував. Наталя, співзасновниця Only Oil, у перший день вторгнення поїхала до друзів в Ірпінь, а вже наступного дня вирушила до Івано-Франківська.
Перше, про що я подумала, – усе це неможливо. Було відчуття, ніби бачиш жахливий сон, але скоро прокинешся, й усе буде, як і раніше. Коли шок пройшов, ми почали дзвонити всім рідним і знайомим, запитувати, як вони, де вони, чи потрібна допомога. Нас не стільки турбував бізнес, як люди, з якими ми працюємо, наша команда. Що робити із самим підприємством ми не розуміли, просто закривали потреби, які були довкола.
Нас не стільки турбував бізнес, як люди, з якими ми працюємо, наша команда
Про роботу під час вторгнення та релокацію
Протягом першого місяця ми мали пригнічений настрій, але вірили в майбутнє. Тому ухвалили рішення вивезти основне обладнання на захід України. Коли сталася деокупація Київської області, ми повернулися до Коцюбинського й із середини травня відновили роботу.
Два з половиною місяці ми не працювали та нічого не відвантажували, адже не маємо складу, де тримали б усю продукцію. Фактично нам треба було налагоджувати виробництво з нуля. Тому ніякого збуту в перші місяці вторгнення не було.
Попри все, нам вдалося запустити новий продукт – снеки з насіння. Вони мали з’явитися ще в березні, але заводи, які виготовляють картонне пакування, перестали працювати. Тож ми змінили дизайн і тепер пакуємо наші снеки в дой-паки.
Ми не зупинилися завдяки нашим клієнтам, які писали, що дуже чекають на повернення продукції Only Oil на полиці «Сільпо»
Як фудпідприємцям повернутися до роботи
Ми не зупинилися завдяки нашим клієнтам, які писали, що дуже чекають на повернення продукції Only Oil на полиці «Сільпо». Крім того, було зрозуміло, що треба приносити якусь користь Україні, тож ми почали працювати задля підтримки її економіки. А ще нам хотілося повернутися до свого нормального, звичного життя, а робота є його вагомою частиною, і це морально нас дуже підтримувало.
Звісно, кожен ухвалює рішення самостійно, але якщо ви відчуваєте, що маєте сили та потребу працювати та можете бути корисними зараз – починайте. Що довше ви відкладаєте, то складніше буде повернутися до роботи. Ринок зараз турбулентний, тому бізнес стикається з низкою нових проблем. Але в майбутньому ми сподіваємося вийти на довоєнні й, можливо, навіть більші обсяги.
ІСТОРІЯ 3
Андрій Євтушенко,
співзасновник Ineo Products
Виробники шоколаду та батончиків із натуральних продуктів
Про перші дні вторгнення
Я зустрів 24 лютого в Харкові з родиною: дружиною, тримісячною дитиною та мамою з Рубіжного. На виробництві обладнання працювало повним ходом, адже ми готували шоколад на подарунки до 8 березня.
О п’ятій ранку з вікон можна було побачити, як роз’їжджалися люди. Мабуть, готувалися. Ми ж мали маленьку дитину, їхати не було куди, а більшість коштів перебували в обігу. Попри це, ми попрощалися з бізнесом і за п’ять днів залишили Харків, адже головне – щоби сім'я була в безпеці.
Війна – це хаос, і ти не знаєш, як бути далі
Про роботу під час вторгнення та релокацію
Війна – це хаос, і ти не знаєш, як бути далі. Перші два місяці ми постійно відчували невизначеність, тому протягом березня та квітня виробництво не працювало. Але в тому ж квітні ми почали потроху відправляти продукцію зі складу. Крім того, почав відновлюватися попит: з нуля він виріс до 5%, якщо порівнювати з першими тижнями вторгнення. Так ми зрозуміли, що мусимо створювати наш продукт далі. Особливим стимулом були повідомлення від покупців, які, виїжджаючи до Європи, у свої маленькі сумки чи валізи брали найнеобхідніше, зокрема й нашу продукцію. Ми зрозуміли, що потрібні людям.
Оскільки Харків, на жаль, перебуває під постійними обстрілами, ми змушені були задуматися про релокацію. Спочатку розглядали центр України чи захід, але зрештою обрали Київщину, де ми й починали шість років тому. Крім того, у нас тут є родичі, а в будь-які важкі часи треба триматися купи з рідними й однодумцями.
Мабуть, у мене є предки-кочівники, бо ми вже змінили три приміщення в Києві та два – у Харкові. Адаптувалися швидко, адже, коли ти побудував власноруч кожен бізнес-процес, то відновлюватися легше. Ми самотужки робили ремонт і навіть ставили гіпсокартонні стіни. Звісно, це було важко, але це – лише стіни. Наш бізнес має інші пріоритети. Є ціна товару, а є цінність. Ми створюємо саме цінності. І всю нашу продукцію робимо з любов’ю та дійсно для людей.
У лютому ми планували запускати нові продукти, тому зараз просто продовжили роботу над ними. Найбільший поштовх і натхнення нам дають клієнти. Ми працюємо для них, знаємо, що потрібні, тому не переймаємося.
Є ціна товару, а є цінність. Ми створюємо саме цінності. І всю нашу продукцію робимо з любов’ю та дійсно для людей
Як фудпідприємцям повернутися до роботи
Повернутися до роботи – завдання не з легких. Треба спочатку просто почути себе, звільнитися від зайвих думок та емоцій. Якщо важко зрозуміти, у який бік рухатися, варто лише зробити перший крок, допомогти комусь, хто вже відновився, чи звернути увагу на їхній досвід, щоб отримати заряд мотивації. Мудрі люди кажуть: «Молитва та праця – і все вирішиться».
Як підприємцю отримати допомогу від проєкту «Фудбудуємо майбутнє»
Маленькі господарства, як і мільйони українців, сьогодні змушені перебудовувати своє життя. Саме тому «Лавка Традицій» спільно з Mastercard придумали проєкт «Фудбудуємо майбутнє». Він підтримає крафтових виробників, які постраждали від війни, незалежно від того, невеличка ферма це чи бренд соусів.
П’ять підприємців отримають гранти в розмірі 50 000 гривень на розвиток виробництва. Одного з них оберуть шляхом голосування серед українців.
Окрім цього, ще десять учасників отримають онлайн-консультації з кваліфікованими топменеджерами та бізнесменами. А всі, хто залишать заявку для участі у проєкті, отримають безоплатний доступ до курсу прикладних лекцій «Фудпросвіта» від «Лавки Традицій».
Як податися на грант?
- Залиште заявку на сайті до 15 жовтня
- Додайте відеорозповідь про те, чому саме ваш бізнес потребує підтримки
- Дочекайтеся рішення журі та результатів народного голосування
Імена гастропідприємців, які отримають гранти та менторські сесії, оголосять із 31 жовтня.
МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ
