The Village Україна продовжує рубрику «Плейлист», у якій просить артистів ділитися улюбленою музикою.

Інді-гурт The Elephants із Сум – продюсерський проект Євгена Філатова (The Maneken). Гурт зіграє на вечірці «Білі ночі» 18 серпня (Арт-завод Платформа).

Редакція просить Діму Циганенка, лідера The Elephants, розповісти про улюблену небанальну музику та обрати 10 особливих треків для читачів The Village Україна.

Діма Циганенко, фронтмен гурту The Elephants

Щоб знаходити нову музику, як правило, я стежу за релізами на лейблах Solitaire Recording, Secretly Canadian, Captured tracks… Якщо говорити про музичні сервіси, то це BandCamp, SoundCloud, Spotify і радіо на Pitchfork. Усе разом – це просто-таки всесвіт нових треків. Вистачало б тільки часу все слухати.

King Krule – Dum Surfer

За творчістю King Krule стежу з його дебютного альбому, а саме з треку Easy Easy. Коли почув його, мене вразив саме той факт, що вся пісня складається з голосу Арчі та гітари. Лише це, але так качає! У 2017 році світ почув його платівку The Ooz, і я певен, що зовсім скоро про неї заговорять ще раз. Попереду сезон музичних премій, а це саме той лонгплей, який можна виділити в категорії найкращих за рік. Мій особистий трек-фаворит – Dum Surfer.

Gorillaz – Humility

Чітко пам’ятаю перший перегляд кліпу на трек Clint Eastwood, який мені у дитинстві показав мій дядько. Не жартую, це була любов з першого погляду, яка триває до сьогодні. У Gorillaz, як мені здається, Деймон Албарн втілив найкращі задумки свого життя. І головне, що він не припиняє робити це досі. Новий альбом, київський концерт і ось цей трек – хороші докази цього.

The Babe Rainbow – Planet Junior

Неохіпі, які не змінюють свою музику на користь «більш ходових» стилів нашого часу і завжди радують релізами. Під їхні пісні можна почілити, послухати старовинний індійський інструмент ситару, яку досить складно почути у сучасних виконавців. Вони знайшлись у моєму житті абсолютно випадково.

The Garden – California, Here We Go

Пацани просто розривають. У їхній музиці ідеально поєднуються панк, гаражний рок і поп. Переглянув усі їхні кліпи та лайви. І щоразу образи вбивають своєю дивністю. До слова, це саме та музика, яку хочеться слухати на вечірках. California, Here We Go – узагалі безпрограшний варіант.

The Police – So Lonely

Дізнався про гурт з фільму СBGB, у якому розповідається про однойменний клуб, де, крім The Police, починали свій шлях немало гуртів. Але мені здається, що саме їм вдалося передати дух своєї епохи. Коли вмикаєш альбом і слухаєш трек за треком, усередині пробуджується те саме бажання метнутись у минуле. В часи, коли вони грали в клубах свою So Lonely.

Shame – Concrete

Уперше почув їхній лайв на KEXP на початку літа, а потім через якийсь час наткнувся на хвалебні відгуки про їхній альбом на NME. Правда, радий, що в Британії реально записувати таку музику і виходити з нею на міжнародний рівень. Shame хороші у записі, але мені навіть більш цікаво почути їх наживо. Якщо ви з ними ще не знайомі, то Concrete – гарний привід виправити цю ситуацію.

The Clash – Rock the Casbah

І хоча всі ми намагаємось уникати слів «культовий» і «легендарний», коли мова заходить про The Clash, то без цих слів ніяк. Вони були і лишаються культовими. Підняли естетику панку, водночас нон-стоп експериментували з усіма музичними стилями. Rock the Casbah – один з головних їхніх хітів і моя улюблена пісня. Класна партія фортепіано у поєднанні з гітарами та жорсткою ритмічною складовою – усе це змушує рухатись. І з кожним прослуховуванням закохуюсь у них знову.

«Король и Шут» – Охотник

Це найперший гурт, яким я почав захоплюватись. У мене навіть збереглися два їхні альбоми в бабусиній квартирі. Мені завжди подобались казки в манері панк-року, тому що це було і лишається чимось незвичним.

POND – Burnt Out Star

Частина POND – це музиканти із Tame Impala, і навіть, не знаючи про це, цей факт можна почути в їхній музиці. Можливо, тому що зараз з ними працює Кевін Паркер. Burnt Out Star – їхній  новенький сингл родом з 2018-го. Спокійний і розмірений. Ідеальний саундтрек для літа у місті, де повільно плавиться асфальт.

CCFX – The One To Wait

Завершальним треком у плейлисті нехай буде ця композиція. Річ у тому, що вона у мене в плеєрі давно, але я не знаю ні слова про виконавця. Це музика, вмикаючи яку, все навколо стає простим і безтурботним. Трек нагадує мені музику кінця 80-х. Пост-рокові важкі гітари, голос, який намагається донести тобі всю глибину лірики. Томно, але дуже класно.