Арт9 виставок жовтня: нове в PinchukArtCentre, Мистецькому Арсеналі та NAMU

Виставка демонструє нові й нещодавно створені роботи 21 номінантів і номінанток міжнародної премії Future Generation Art Prize. Серед номінантів премії митці із США, Ефіопії, Польщі, Швеції, Німеччини, Великобританії, Південної Кореї, Афганістану, Португалії, ПАР, України та ще десяти країн.

«Геополітика, що впливає на глобальні потоки робочої сили, капіталу і технологій, залишається однією з основних сюжетних ліній у витворах мистецтва. Наслідком історичного періоду колонізації, безперервних військових конфліктів і виснаження природних ресурсів є незагойні шрами. Тісний зв’язок зі світом природи представлено на виставці лінією спіритуалізму. Стосунки між людьми стають ключовим моментом у цілій низці проєктів, розкриваючи тендітну близькість і напругу квір-ідентичності», – розповідають організатори.

Виставка сучасного мистецтва з колекції NAMU, на якій уперше масштабно демонструють музейну збірку творів із другої половини 1980-х й донині. У п’яти залах NAMU представлено понад пів сотні художніх робіт із колекцій музею. В експозиції, зокрема, роботи Олександра Ройтбурда, Павла Макова, Олександра Гнилицького, Гліба Вишеславського, Іллі Чичкана, Юрія Соломка, Яни Бистрової, Валерії Трубіної, а також Нікіти Кадана, Володимира Кузнєцова, Даніїла Галкіна, Алевтини Кахідзе, Тараса Полатайко та мистецького угрупування «Відкрита група».

Персональна виставка Даніїла Ревковського й Андрія Рачинського є продовженням серії «Хвостосховище», першу частину якої експонували у формі Музею людської цивілізації в PinchukArtCentre на початку 2020 року.

У Voloshyn Gallery представлена гілка історії Хвостосховища, що історично відноситься до 1937–1944 років і територіально стосується сучасних меж міста Кривий Ріг.

Виставка розповідає історію інженера металургійно-збагачувального комбінату «Криворіжсталь», який із невиявлених причин разом із родиною жив у схованці на місці майбутнього хвостосховища.

Ґерті Дойч та Інґе Морат – австрійські фотографки, які змогли заявити про себе в професії, де переважали чоловіки. Обидві жінки працювали на іміджеві ЗМІ свого часу: Ґерті Дойч – на англійський журнал Picture Post, а Інґе Морат – на французьку агенцію Magnum.

Організатори виставки розповідають, що обидві фотографки були віддані гуманістичній і просвітницькій традиції документальної фотографії та приділяли основну увагу образу людини в її культурному середовищі.

Виставка «Woman To Woman» побудована у формі візуального діалогу про образ жінки. З усіх робіт обох фотографок куратори відібрали лише портрети жінок і поєднали попарно – по одній світлині від кожної.

«Обидві мисткині обрали шлях відкритого та глибоко чуттєвого зображення жінки, що стає ще чіткішим у цих порівняннях», – кажуть у Dymchuk Gallery.

На виставці «Тимчасова не/доступність» представлені мультимедійні проєкти п’яти тандемів художників і художниць з України й Австрії. У своїх роботах митці досліджували тему місця та його «не/доступності» через пандемію.

Серед учасників та учасниць: Крістіна Вернер та Анна Щербина, Крістоф Хьошеле і Лео Троценко, Іріс Андрашек і Марк Чегодаєв, Хуберт Лобніг і Катерина Берлова, а також Ева Марія-Рааб та Олена Сіятовська.

Це перша масштабна виставка робіт художників і художниць, які протягом останніх років працювали на території колишнього Одеського судноремонтного заводу СРЗ-2, який опинився під загрозою зникнення через пріоритети масштабної забудови берегової лінії. Організатори кажуть, що за роки роботи художників на СРЗ-2, територія заводу перетворилася на культурний кластер і трансмедіальну лабораторію.

На виставці представлені артефакти й інші свідчення з минулого життя заводу, архівні матеріали та документацію моменту його трансформації.

«На прикладі арткластеру СРЗ-2 проєкт порушує питання нестабільного становища митця/мисткині в суспільстві, а також можливостей для його/її реалізації та розвитку», – розповідають в М17.

На виставці на стінах і у дворику Музею Ханенків представлені спільні роботи художників і художниць. Протягом двох місяців митці з та без синдрому Дауна з об’єднання «ательєнормально» та студії «Троянда» ознайомлювалися з експозицією Музею Ханенків і властивостями глини, щоб виготовити свої твори, навіяні експонатами Європи й Азії, розповідають організатори.

«Виявилось, що ми достатньо сміливі художники та художниці не лише тому, що спробували копіювати китайську вазу XVII століття, а й тому, що збираємося показати, що з того вийшло», – каже одна з учасниць «Троянди»

Це виставковий проєкт, присвячений футуризму. У дев’яти залах Мистецького Арсеналу представлять візію мистецтв 1920-х в Україні, а саме перехід від мис­тецтва минулого до мистецтва майбутнього. Експозиції, що будуть представлені на виставці, демонструють деструкцію мистецтва, формування нової культури та творення метамистецтва.

«Проєкт «Футуромарення» – це не лише про мистецтво. Він передусім про людину і суспільство, які постають перед викликами доби – соціальними, економічними, світоглядними. Цивілізація повсякчас проходить такий цикл, стикаючись із новим досвідом і неодмінно фантазує про майбутнє», – кажуть організатори.

«Експрес «Одеса – Київ» – це персональна виставка одеського художника-аквареліста Євгена Петрова. У проєкті представлено серію пейзажів з вікна потяга. В їх основі фото художника, заміксовані з образами із сонної свідомості, розповідають організатори. Художник експериментує з технікою акварелі по-вологому, так він відтворює патьоки дощу на вікнах, мерехтіння світла й інші ефекти.

«Це проєкт про прикордонний стан між сном і дійсністю. Поїзд «Хюндай» виїжджає о п’ятій ранку. Усе зображене я побачив упродовж кількох поїздок з Одеси до Києва. Я не любитель алегорій, і відтворив побачене у вікні з максимальною точністю», – каже Петров.