ПодорожіЕкспедиція Україною: 5 туристичних місць Бессарабії
Французьке виноробство, помідоровий кластер, школа вітрильного спорту та інші локації Бессарабії, про які ви могли не чути
The Village Україна та експедиція Ukraїner розповідають про маловідомі і колоритні місця України.
Текст: Богдан Логвиненко, Оксана Кузема
Фото: Сергій Коровайний, Поліна Забіжко, Олександр Ратушняк, Олександр Хоменко
Фрумушика-Нова
Фрумушика-Нова – село в Бессарабії, яке було повністю зруйноване за радянської влади. Родина Паларієвих побудувала тут музейно-відпочинковий комплекс й одну з найбільших в Європі овечих ферм. Але для того, щоб дістатися до Фрумушики, потрібно долати кілометри розбитої дороги. Аби змінити цю ситуацію, Паларієви вирішили встановити найбільший у світі пам’ятник чабану. Монумент вже занесли до Книги рекордів Гіннеса, його висота – 16,4 м.
Туристи приїздять до Фрумушики-Нової, щоб побачити ще один унікальний для України об’єкт. Це музей соціалістичного реалізму просто неба. Посеред степу стоїть більше сотні скульптур, які зображають вождів радянської епохи. У віковічних позах Ленін, Брежнєв, Сталін, Чкалов, Кіров і Чапаєв зустрічають світанки та проводжають заходи сонця, які у цьому регіоні просто неймовірні.
«Такий пам’ятник коштує як кілометр дорожнього покриття, а нам треба прокласти 18 кілометрів дороги. То чи не краще створити такий об’єкт, до якого дорогу мають підвести?» – пояснює Олександр Паларієв.
Тузловські лимани
Національний природний парк «Тузловські лимани» – це ланцюг із 13 лиманів у межиріччі Дунаю та Дністра. Основою парку є солоні лимани Шагани, Алібей, Бурнас та дрібні лагуни. Від моря лимани відмежовує пересип завдовжки 36 км.
Ця частина Одеської області зібрала все різноманіття флори та фауни Причорномор’я: у парку можна побачити майже 300 різновидів птахів, у місцевих водоймах живе близько 60 видів риб, а тваринний світ представлений 37 різними видами.
«Тузловські лимани» відокремлені від моря піщаною косою завдовжки майже 50 км і завширшки 100-300 м. Саме на цій косі, напроти лиману Шагани, розташований однойменний маяк. Із 1944 року він попереджає кораблі про небезпечну ділянку Зміїної скелі. Опікується маяком Віктор Сакара, колись тут працював і його дід. Хранитель маяка вважає природу найбільшою магією цього краю.
Утконосівка
Село Утконосівка розташоване на півдні Бессарабії біля озера Катлабух. До Дунаю звідси 16 км, до Чорного моря та Дунайського біосферного заповідника – 50 км.
В Утконосівці мешкає майже 4 тисячі осіб і абсолютна більшість вирощує овочеві культури: переважно помідори, найбільше – сорт «Примадонна», характерний тим, що має «носики».
До 1947 року село називалося Ердек-Бурну (Ördek-Burnu), що в перекладі з ногайської мови означає «дзьоб качки». Якщо подивитися на карту, контури села справді нагадують обриси качки. Результатом такої гри слів та перекладацького каламбуру стала сучасна назва Утконосівки.
В Утконосівці складно знайти хоча б один двір без теплиці, хоча на сусідні села це ніяк не поширилося. Такий помідоровий кластер тут один. Сприятливий клімат, близькість до прісної води і згуртованість навколо однієї справи роблять Утконосівку одним із найбільших сіл-виробників помідорів в Україні.
Сергіївка
Сергіївка – селище в Бессарабії, що стало місцевим осередком вітрильного спорту. Розташоване поблизу Одеси, на березі Будацького лиману. Тут тренуються вихованці школи, яку створили В’ячеслав та Олександр Сметанки. Їхні човники наввипередки мчать лиманом до Чорного моря.
Перші міжнародні змагання у Сергіївці відбулися ще у 1990-х роках. В’ячеслав Сметанка мріє організувати вітрильні курси для дітей з інших регіонів України.
Сергіївка – клімато-бальнеологічний курорт, де можна досхочу накупатися, напитися мінеральної води, намаститися лікувальними грязями і, звісно, спробувати сили у вітрильному спорті.
«У нас тут усе є: гаряча вода, цілющі грязі, багато риби, а ще пелікани, які обрали собі Україну батьківщиною й повертаються сюди. Треба щоби наші діти росли тут, щоби ніхто нікуди не виїжджав», – В’ячеслав Сметанка, засновник школи з вітрильного спорту.
Шабо
Одним із центрів виноробства в Бессарабії є село Шабо. Розташоване воно на березі Дністровського лиману, за 70 км від Одеси.
Історія Шабо почалася 500 років тому, коли турецько-татарські кочівники заснували тут село й назвали його Аша-Абаг, що з турецької перекладається як «Нижні сади». У ХІХ столітті переселенці із франкомовного контону Во на заході Швейцарії приїхали сюди в пошуках ідеального місця для створення вина. Через особливості вимови французи спочатку називали своє поселення Шаба, а згодом уже зовсім на французький манер – Шабо.
Жителі села Шабо називають його «мсьє». Енергійний 64-річний француз Крістоф Лакарен де Фаб’яні з родиною вже 16 років живе та працює в Україні, святкуючи кожен день свого життя. Підприємець, парфумер і винороб, він створив у знаному бессарабському селі куточок аристократичної гостинності й авторських, виготовлених ручним способом вин.
Першим переселенцем і засновником колонії був швейцарський ботанік і винороб Луї Тардан. Він прибув на ці землі у 1822 році, що і вважається офіційною датою заснування французького поселення із назвою Шабо. Поступово на виноградний масив перетворилась уся прибережна смуга Дністровського лиману.