ТранспортДороги розбиті, правил немає. Як їздити на електросамокатах у Києві?

Марк Лівін

Я користуюся самокатами кілька разів на тиждень. Як правило, коли їду на роботу. І якщо не пізно вертаюся додому, то й тоді користуюся. У темряві їздити я пробував тільки раз, і це не дуже безпечно. Є не надто добре освітлені місця, люди ходять у темному одязі, дуже часто їх важко помітити. На самокаті є фара, але вона ближня, тому їздити стає трохи тривожно.

Складно буває самокати зловити. Я буквально бігаю за ними. Я бачу, що самокат є за чотири хвилини від мене, натискаю «зарезервувати», але резерв триває три хвилини. І я реально біжу, щоб у мене ніхто за останню хвилину не вкрав з-під носа самокат. Я не розумію, чому три хвилини? Чому не п’ять?

Бувають проблеми із самокатами, які я беру в оренду. В одного дуже погано працювали гальма. Коли я їхав зі спуску від Маріїнського палацу до Поштової, то я гальмував ногами. Я затиснув гальма максимально, але він просто мчався. Я був змушений, як скейтер, одну ногу виставляти й гальмувати, щоб не в’їхати в людей. Справді поламаних болтівських самокатів у місті багато. Якось я біг від дому хвилин 15, але коли добіг, побачив, що бідолаха-самокат стояв із відламаним колесом. Цікаво, хто та як несе за це відповідальність? І чи повідомляють люди, які зламали самокати, про це?

Юля Беба

Я їздила на самокаті двічі. Одного разу вирішила проїхатись із роботи на Подолі до площі Перемоги. Це було під час локдауну, коли громадський транспорт працював лише за перепустками, а ціни на таксі були захмарні. Я взяла в оренду Bird й уявляла, що проїдусь приємно з вітерцем та отримаю купу задоволення. Але вийшло інакше.

Мій шлях проходив через Глибочицьку (і це була велика помилка), де половина асфальту на тротуарі перекопана. На дорозі – затор, тому виїхати туди не було можливості. Тож частину шляху довелося тягнути самокат у руках. Нормально проїхатися вдалося лише проспектом Перемоги, бо вздовж нього є класна велодоріжка. Хоча й самокатів там було чимало, і всі їхали якось невлад. Наприклад, я їду із правого боку, інша людина їде назустріч, але не звертає, тож мені доводиться об’їжджати її з лівого боку. Я їхала повільно, бо це був мій перший раз. Декілька разів мене обганяли самокатні «шумахери», яких навіть не було чутно. У такі моменти було трохи страшно.

Інший мій досвід був на Ярвалу – від Львівської площі до Золотих воріт. Ми їхали на самокаті з чоловіком удвох. Я розумію, що це дуже неправильно, так їздити не треба, бо ти розвалюєш самокат. Але в той момент ми дуже поспішали, а самокат був лише один, і не можна було нічим під’їхати. Ми їхали велодоріжкою – й це ідеальний шлях, яким можна їздити на самокаті. На жаль, не весь Київ такий зручний для самокатів.

Настя Шумілова

Я двічі каталася на самокатах. Уперше – в Одесі, вдруге – в Києві. І це були два дуже різні досвіди. В Одесі я каталася на Трасі здоров’я. Там окрема доріжка для самокатів і велосипедистів, людей було небагато, тому я могла там розігнатися. На вулиці в місто я не виїжджала, тому це був позитивний досвід. Єдина незручність була в тому, що я заїхала трасою дуже далеко, поряд не було місця для паркування самокатів. Найближча зона для паркування, як я подивилася на мапі, була розташована зверху. Мені довелося тягнути самокат сходами вгору. Я його витягнула, але зірвала собі спину. І вийшло, що каталася я хвилин 30, а припарковувалася хвилин 40.

У Києві досвід був не дуже позитивний. Ми пішли із друзями кататися на вихідних у парк Шевченка. На вулиці після карантину вийшло багато людей. Я довго не могла зловити вільний самокат. Знаходжу на карті, але тільки-но підходжу – самокат зникає. Я біжу до іншого – і він зникає. Бронювати мені спочатку не хотілося, бо за це знімають 75 гривень. І так я бігала навколо парку хвилин 40, шукала самокати. Мої друзі вже самокати знайшли, а я – ні. Тоді я вирішила все ж таки забронювати самокат. Але я якось пропустила той момент, що бронювання діє три хвилини. Я спокійним кроком ішла до самоката, але три хвилини вийшло, в мене зняли 75 гривень за бронювання, дійти я не встигла. А самокат хтось забрав. На той момент я не знала, що мені повернуть гроші. Я ненавиділа всіх! Але я продовжила пошуки й побачила інший самокат. Він виявився заброньований. Я вирішила вчинити так, як хтось вчинив зі мною: дочекатися, поки бронь зніметься, і забрати самокат. Так і вийшло: люди не встигли, я його забрала. Гроші за бронювання мені все ж повернули. Я поїхала й тут відчула на собі купини й горбочки на дорогах. Поки я їхала, збила собі шість хребців!

Максим Когутяк

Досвіду катання на самокатах у мене немає. Бажання було, але в принципі від місця, де я живу, до центру хвилин 10–15, тому потреби брати самокат не було. Мені зручно або на метро, або своїм ходом.

Юля Беба

Коли я сіла на самокат, то зрозуміла, що інфраструктура зовсім не пристосована. Тротуар – розбитий, дуже мало з’їздів із бордюрів. На дорозі багато машин, які їдуть майже впритул до тротуару, іноді трапляються ями або каналізаційні люки, які незручно об’їжджати. Їхати на самокаті зручно лише велодоріжками, але їх дуже мало.

Два роки тому я їздила на самокаті у Відні велодоріжками, які відокремлені від доріг для автомобілів і тротуарів. Їх там багато, тож дістатися можна практично в будь-яку точку центра міста зручно та безпечно. При цьому ти не заважаєш автомобілям і пішоходам. До того ж самокати там дешевші за громадський транспорт, а в нас дорожчі.

Катя Шерстобітова

Велодоріжок у нас мало. А там, де є, пішоходи нехтують правилами. Наприклад, на велодоріжці на пішохідному мості всі ходять натовпом.

Максим Когутяк

Ще я думаю, треба запровадити в Україні чітке розуміння, що червоний – це колір небезпеки. Скажімо, в західних областях часто для доброустрою використовують тротуарну плитку українського виробника, яка буває різних кольорів – зокрема, червоного й сірого. І я як киянин не дуже розумію, що така бруківка для мене має означати. Чи це декоративний елемент чи це елемент, який означає небезпеку? Наприклад, на «Стометрівці» в Івано-Франківську посередині вулиці є широкий двометровий ряд червоного кольору, який ніяк не позначений. Я автоматично, за аналогією з пішохідним мостом на Труханів острів, думаю, що це велодоріжка. Навіть якщо там немає позначок на неї.

Марк Лівін

Я живу біля ботсаду на Печерську, на моєму шляху є лише одна ділянка дороги, позначена як велосмуга. Останній раз, коли я там їхав, поліція зупинила чоловіка, який їхав нею на автомобілі, і вона була перегороджена двома машинами. Мені довелося злізти із самоката та перенести його на бордюр. Це ще одна проблема, що практично ніде на тротуарах немає нормальних з’їздів. У самокатів Bolt дуже низька посадка. І якщо бордюр більш як 15 сентиментів, то ти дуже сильно б’єшся об нього. Я їжджу через центр. Мій маршрут починається біля Бастіонного провулка, якщо я можу спіймати там десь самокат, і закінчується на Подолі. На моєму маршруті є кілька ділянок, на яких їхати комфортно. Це бульвар Лесі Українки до повороту на Арсенальну та Маріїнський парк (якщо це не вихідний день). Але більша частина дороги – це сподівання, що ти ніде не впадеш, ніхто тебе не зачепить.

Катя Шерстобітова

Мені здається, правила для самокатів мають бути, як для велосипедистів. І їздити, відповідно, вони мають велодоріжками.

Максим Чеховський

З точки зору форми, маневровості, швидкості самокати ближчі до велосипедів.

Настя Шумілова

Я думаю, що на проїжджій частині їхати на самокаті небезпечно. Особисто я б не виїхала. Тим більше, що в багатьох самокатах на прокат погано працюють гальма. І водії в нас такі, що, мені здається, до пункту призначення можна й не доїхати.

Марк Лівін

Проїжджою частиною на самокаті я їду лише там, де є смуга громадського транспорту, призначена, зокрема, для велосипедистів.

Максим Когутяк

Вуличками десь біля Золотих воріт їхати на самокатах нормально. Там не може машина досягти надто великої швидкості, як, наприклад, у деяких районах.

Марк Лівін

Насамперед треба визначитися, у яку категорію транспорту самокати потрапляють та яке місце у транспортній ієрархії вони займають. Бо зараз ти на самокаті, як у Чистилищі перебуваєш: ані в Пеклі, ані в Раю.

Максим Чеховський

Чи винен творець автомобілів, що вони вбивають на дорогах людей? Уявімо, що в Україні створена інфраструктура для самокатів та існують правила для них. Це гарний різновид транспорту? Так, це гарний різновид транспорту. Як діють компанії? Коли не має опору з боку влади та контрольних органів, компанії будуть спрощувати собі шлях і нарощувати прибуток, зменшуючи затрати та залученість у продукт. Якщо потрібно постаратися, то вони стараються. Якщо немає регулювання, роблять так, як простіше.

Марк Лівін

Якщо це соціально відповідальний бізнес, який має на меті не лише отримання наживи, але і якусь соціальну мету, то, звичайно, він має бути зацікавлений у тому, щоб це розвивалося максимально коректно, щоб взаємини між учасниками процесу були врегульовані. Просто привезти сотні самокатів, розставити по місту та сподіватися, що все само собою буде працювати, не варто. Самокати банально частіше ламаються через те, що немає інфраструктури. Кожного разу, коли ти б’єшся бордюром у пузо самоката, це ж упливає на його технічний стан. Я думаю, коли вони відчують цю шкоду, то зрозуміють, що краще залучатися в цей процес. На мій погляд, це має бути на рівні лобі.

Тарас Галаневич

У світі є сервіси таксі, і я не впевнений, що хоча б один із них бере участь у розбудові дорожньої інфраструктури в будь-якій країні. Я не дуже розумію, чому вони мають щось робити. Не було би їх, люди б купили собі самі ці самокати, тоді проблема мала б просто не настільки брендовий характер. Велодоріжки потрібно було робити 10 років тому, незалежно від сервісів, які присутні у країні.

Катя Шерстобітова

Мені здається, вони як представники бізнесу мають покращувати свою індустрію. Якщо вони зацікавлені в розвитку свого сервісу, тоді так, це їхня зона відповідальності також. На рівні громадської позиції, просвітництва.

Юля Беба

Звісно, ці компанії створюють і підсилюють попит, вони точно мали би брати участь у діалозі про те, як потрібно врегулювати правила. Також вони би мали сприяти розвитку інфраструктури. А ще було б гарно, якби вони хоча б десь зробили зони стоянок для самокатів, аби ті не валялися попід дорогою. Але робити велодоріжки – це точно не обов’язок цих компаній. Це завдання міської влади.