ТранспортНавколо Києва за півтори години. Як працює міська електричка

Київська міська електричка – це наймолодший вид громадського транспорту у столиці, їй лише 12 років. Який вигляд вона має зараз, як вона їздить та хто нею користується – у репортажі The Village Україна.

Кілька важливих фактів про київську міську електричку

• Електричка відкрилася у вересні 2009 року й мала лише дві станції: «Троєщина» (колишня «Городня») і «Петрівка» (зараз «Почайна»).
• Зараз має 15 станцій: «Дарниця», «Лівобережна», «Троєщина», «Троєщина-2», «Почайна», «Зеніт», «Вишгородська», «Сирець», «Рубежівський», «Борщагівка», «Київ-Волинський», «Караваєві Дачі», «Північна», «Видубичі», «Лівий берег».
• Є шостим видом громадського транспорту Києва – після трамвая, тролейбуса, автобуса, метро та фунікулера.
• Має два напрямки: один – за годинниковою стрілкою, інший – проти.
• Довжина маршруту за кільцем складає 50,8 кілометра. Електричка його долає в середньому за півтори години.
• Станція «Дарниця» є тупиковою, там електричка міняє напрямок руху. Тому хоча формально вона і є кільцевою, проїхати на ній по колу, не змінивши напрямок руху, неможливо, якщо не починати зі станції «Дарниця».
• Електричка працює лише зранку та ввечері в пікові години. Інтервал між поїздами, згідно з розкладом, приблизно 10–40 хвилин. Потяги стоять на станціях 1 хвилину. Для вихідних є окремий розклад.
• Потяги обладнані GPS-навігаторами, стежити за ними можна через додаток Easy Way.
• Логотип електрички розробили у 2014 році «Агенти змін».
• Київська міська електричка підпорядковується КП «Київпастранс», але потяги надає «Укрзалізниця».

Трохи історії

Київську міську електричку запустили у 2009 році. Спочатку вона не була кільцевою, а лише сполучала житловий масив «Троєщина» із правим берегом – станцією «Почайною» (тоді «Петрівкою»). У 2011 році маршрут продовжили та зробили кільцевим із 14 зупинками, а наступного року додали ще одну станцію на Троєщині – «Троєщина-2», до якої підвели швидкісний трамвай.

Після цього у КМДА хотіли розвивати лінію й відкривати додаткові станції. Називалися такі: «Русанівка», «Оболонь», «Відрадний», «Либідська», «Протасів Яр». Але жодних нових станцій відтоді не додали. Поступово стали скорочувати кількість вагонів. Періодично пасажири жалілися на великі паузи між потягами, затримку рейсів, стан вагонів. У 2019 році жителі Троєщини навіть перекривали її рух, щоби звернути увагу на ці проблеми.

На станції

Починаємо знайомство з електричкою зі станції «Лівобережна». За задумом, вона (як, власне, і решта станцій) би мала бути пересадним вузлом і сполучатися з однойменною станцією метро. Утім, біля метро жодних вказівок про те, як знайти станцію електрички. Якщо ви їдете в метро, то у вагоні почуєте оголошення: «Станція метро «Лівобережна». Міська електричка – вихід два». На цьому вся навігація закінчується.

Щоби знайти станцію «Лівобережна», потрібно на виході з метро повернути наліво, обігнути павільйон метрополітену та йти повз лінію метро й розписаний графіті паркан. У зимову пору шлях можна назвати мальовничим, в іншу пору – сумнівно. Далі треба спуститися двома прольотами залізобетонних сходів, які аж ніяк не назвеш інклюзивними.

Щоб їхати в бік Троєщини, потрібно ще перетнути колію. Перехід через рейки облаштований лише бетонними плитами без пандусів. З візочком або коляскою маневрувати цим шляхом було б украй складно, якби хтось наважився.

О 9:30 ранку станція пустинна, може здатися, що ніхто не користується електричкою. Але до наступної ще майже 20 хвилин, постійні користувачі вже знають її розклад і приходять ближче до рейсу.

Квиток на електричку коштує 8 гривень, але сплатити за проїзд можна й карткою Kyiv Smart Card. На станції стоять термінали для поповнення картки й купівлі разового квитка.

Прохід на платформу загороджений турнікетами – такими самими, як на станціях швидкісного трамвая. Є окремий турнікет для оплати банківською карткою. А є турнікет відкритий, вочевидь призначений для проходу пільгових категорій пасажирів. Але вільно пройти через нього може будь-хто. Працівниця «Київпастрансу», що має контролювати наявність квитків у пасажирів, сидить у будочці, заштореній жалюзі. Але якби вона й контролювала тих, хто проходить через турнікети, з іншого боку на платформу можна потрапити зовсім вільно – там ніяких турнікетів немає.

Що кажуть пасажири

Ближче до наступного рейсу на платформах з’являються пасажири. Ті, з ким вдалося поспілкуватися The Village Україна, користуються електричкою щодня.

Олександр розповідає, що щодня їде з «Лівобережної» на роботу – до станції «Вишгородська».

«Можна їхати на метро, маршрутках, але це найшвидший спосіб потрапити на роботу, – пояснює він. – Хотілося б, щоб електричка частіше ходила. А буває таке, що чекаєш на неї – а вона просто не приходить».

Ела не пам’ятає, щоб електричка колись затримувалась:

«Кожного дня їду на роботу на «Зеніт». Холодно, брудно, але вона завжди приходить вчасно, тому мене влаштовує. До розкладу ми вже звикли. Люди, які постійно користуються електричкою, уже знають її розклад і приходять на той час, коли вона має бути. Мені на роботу на 10:00. Зараз я сяду в неї о 9:46 – і о 10:00 буду вже на місці. Дуже зручно».

Марія заходить до платформи з того боку, де немає турнікетів. Каже, що потім іде до них сканувати картку. Контролерів в електричках не бачила.

«Електричка – це ж жахливо! Брудно, холодно, незручно… – каже вона. – От ви ж бачили, як сюди йти? І це ще не найбільший прикол. Коли потяг зупиняється, то між сходинками та пероном отака дірка, яку треба якось перейти, переступити й не впасти. Але я користуюсь електричкою, щоби без пересадок їздити до «Вишгородської». Їду щодня на роботу й додому. Інакше треба їздити з пересадками й потрапляти в затори. Це єдина причина, чому я користуюсь нею, бо ніяких плюсів немає. Усі електрички в поганому стані. Це м’яко кажучи. А ще вечорами в електричці люблять тусуватися алкаші».

У вагоні

«Гарна ж, правда? – жартує наша співбесідниця Марія, коли електричка таки приходить до платформи із запізненням на кілька хвилин. – І не сильно іржава, і не сильно розмальована».

З «Лівобережної» до наступної станції «Троєщини» доїжджаємо за лічені хвилини. З пейзажів за вікном – тільки гаражі. Після «Троєщини» з’являються дачні будиночки, на горизонті видніються недобудовані троєщинські висотки.

Найпопулярніша станція на нашому шляху – «Троєщина-2». Після неї кількість пасажирів у вагонах подвоюється.

Переїжджаємо Дніпро – електричка їде Петрівським залізничним мостом, що між Північним і незавершеним Подільським. Після мосту зліва відкривається нова забудова на Рибальському півострові, а справа з’являється чорний силует «Блокбастера».

Електричка під’їжджає до «Почайної». Половина пасажирів залишає вагони. Тут пересадка до метро, куди можна потрапити через підземний перехід.

Зупинки в електричці оголошує машиніст. Якість звуку така сама, як на приміських залізничних вокзалах – половину слів можна тільки здогадуватися. «Обережно, двері пф-ф-ф».

Швидкість електрички, якщо вірити навігатору Waze, у середньому близько 50–60 кілометрів на годину. Якщо врахувати, що їй не треба чекати на світлофорах і що вона не може потрапити в затор, це робить її одним із найшвидших видів транспорту в Києві.

Проходимося всіма вагонами. Умови в них приблизно однакові – брудні вікна, де-не-де пошкоджені сидіння. Перший вагон чомусь опалюється гірше, ніж три інші. Калюжі на підлозі замерзли, утворивши ожеледицю.

Людей у вагонах небагато – є вільні місця для сидіння. Завсідники електрички кажуть, що більше пасажирів набивається в потяги, які їдуть до 9:00 ранку або у вечірні години.

Станції електрички обладнані по-різному. Наприклад, «Вишгородська», яку відремонтували у 2019 році, навіть має ліфт. Але на більшості станцій проріз між платформою та сходами вагона робить цей вид транспорту недоступним для маломобільних пасажирів.

Від «Сирця» до «Рубежівського» поїзд їде поряд із парками – від «Дубків» до «Нивок». Потім опиняємося в іншому віддаленому районі Києва, який не має метро, – на Борщагівці. Тут за вікном промзона перемежається з лісосмугою та поодинокими ЖК.

Поїзд зупиняється на «Борщагівській» о 10:22. Це кінцева зупинка останнього ранкового потягу. Наступний буде лише ввечері – з 17:25 у бік «Києва-Волинського» та з 15:49 у зворотний бік.

Але на платформі «Борщагівської» досі людяно. Річ у тім, що цю станцію «Укрзалізниця» використовує для приміських потягів. Один із них прибуває на платформу.

«Це на Коростень?» – питає в нас чоловік, який щойно спустився на станцію та біжить за потягом.

Зрозуміти, куди йде цей приміський потяг, не видається можливим – на ньому жодних розпізнавальних знаків. Навігація – не сильний бік залізничників.

Підіймаємося довгими сходами зі станції на дорогу – тут можна пересісти на швидкісний трамвай, автобуси чи маршрутки. Сходи розчистили так, що весь сніг кинули на з’їзд для колясок.

Замість висновків

Фото: Антон Мухін