ТранспортВелосипедистам дозволили рухатись у смузі з маршрутками. Це добре чи погано?

Почну з позитиву. Це рішення виправить юридичну колізію, яка існувала у Правилах дорожнього руху. Було три пункти, які суперечили один одному. Перший свідчив, що велосипед – це транспортний засіб. Другий – про те, що смугами громадського транспорту заборонено рухатись усім, окрім маршрутних транспортних засобів і віднедавна також таксі. А третій пункт говорив, що велосипедист зобов’язаний рухатись у правій крайній смузі. Ці три пункти суперечили один одному, утворюючи юридичну колізію – зараз ця проблема завдяки цьому рішенню вирішиться.

З іншого боку, деякі велосипедисти й так рухались смугою громадського транспорту, хоча офіційно це було неврегульовано. Рухались ті, кого не лякав рух дорогою, адже більшість велосипедистів уникає цього, близькість транспорту створює почуття небезпеки. Інші ж, кому страшно їхати дорогою, завжди рухались тротуаром (де насправді теж рух велосипедистів заборонено). За підрахунками нашої організації, близько двох третин велосипедистів у Києві рухаються тротуаром. Тобто це рішення кардинально нічого не змінить. Не вплине воно й на популярність велосипеду як виду транспорту чи на кількість велосипедистів – це може змінити лише якісна велоінфраструктура, а саме створення велосмуг, де це можливо, та велодоріжок.

Якщо ми говоримо про безпеку велосипедистів, то доцільно дозволяти рух громадською смугою там, де це безпечно. Тобто слід враховувати швидкість й інтенсивність руху на дорогах різних категорій. Доцільно дозволити [рухатись велосипедистам у смузі громадського транспорту], якщо на одній проїжджій частині перебувають учасники руху з приблизно однаковою, невеликою швидкістю. Тоді це буде безпечно. Але на магістральних вулицях, де інтенсивність руху висока, краще створювати відокремлену інфраструктуру – велодоріжки.

В інших країнах це працює гнучко – тобто ті вулиці, де рух повільніший, безпечніший, дозволяють рух велосипедистів у смузі громадського транспорту; де рух небезпечний – не дозволяють. Зараз велоспільнота України подала свої пропозиції правлень до Правил дорожнього руху, де також враховується й цей момент. Вивчили досвід таких країн, як Польща, Німеччина, Велика Британія, Швеція, Чехія та Швейцарія. Підсумовуючи, можу сказати: добре, що усунули колізію, але ці смуги не слід сприймати як повноцінну безпечну велоінфраструктуру, а лише як тимчасове рішення.

Суто юридично рішення дозволило велосипедистам, як у більшості країн світу, рухатись у першій крайній смузі разом із громадським транспортом. І це позитивно. Зокрема, для тих вулиць, де немає можливості наразі облаштувати велоінфраструктури, але є смуга громадського транспорту. Та, окрім вирішення юридичної колізії, ніякого ноу-хау в цьому рішенні немає. І стверджувати, що всі смуги громадського транспорту прирівняли до велодоріжок – теж неправильно. Ніхто з велосипедистів не стане користуватись громадськими смугами як велоінфраструктурою.

Є побоювання й щодо того, коли, наприклад, на якійсь вулиці почнуть робити капітальний ремонт або змінювати організацію дорожнього руху, проєктант чи балансоутримувач може відмовитись від велосмуги чи велодоріжки, мовляв, тут є смуга громадського транспорту, можете нею рухатись. Цього варто побоюватись. Але, на щастя, є нові державно-будівельні норми, де чітко вказано, яка велоінфраструктура передбачена на певних типах вулиць. У випадку Києва смуги для громадського транспорту переважно облаштовані лише на магістральних вулицях, де велодоріжки мають бути обов’язково, тим паче – поза проїзною частиною. Адже рух у смугах громадського транспорту [для велосипедистів] там досить ризикований.

Ще є один мінус: це [рух велосипедистів смугою громадського транспорту] буде складно реалізувати на вузьких вулицях у центрі міста. Наприклад, на вулиці Шота Руставелі, коли оновлювали рух, поліція не дозволила сумістити рух велосипедистів і громадського транспорту, оскільки вулиця завузька (ширина смуги громадського транспорту 3,25 метра), це замало для руху велосипедистів і громадського транспорту. Якщо рухається парний тролейбус [його ширина 2,5 метра], при повороті він може травмувати велосипедиста. Тож смуга громадського транспорту повинна мати ширину щонайменше 3,75 метра, щоб велосипедист мав простір для обгону. Окрім Шота Руставелі, у Києві завузькими є вулиці Січових Стрільців, Велика Житомирська.