Вечір після робочого дня може закінчитися вдома з улюбленим серіалом, а може завести вас на Рейтарську чи Велику Житомирську, де життя вирує навіть у будні. Люди збираються разом не лише для того, щоб спільно повечеряти, а й щоб насолодитися компанією, атмосферою і життям. В Італії ця традиція називається аперитиво. Разом з Aperol у серії матеріалів ми спробували дослідити, що спільного має київський відпочинок з аперитиво.

Частий гість різних подій, піарник Dontstop PR Agency Артур Марс розповідає The Village Україна, як йому вдається жити так, щоб встигати на всі вечірки, балансувати між роботою та відпочинком, і яких правил він дотримується у гостях.

 
                                       

Вечірки – найлегший спосіб провітрити мозок від роботи і зайвої інформації. Ці зустрічі – чи не головна складова мого щастя сьогодні.

Люблю ходити в бари. Мені подобається, як розвивається барна культура в Києві. Сьогодні заклад – не просто місце, куди приходять випити, а своєрідне ком’юніті цікавих людей. Уже не потрібно домовлятись про зустрічі з друзями заздалегідь: просто приходиш у бар, а там усі, кого ти хочеш бачити.

Для мене хороший вечір може розпочатися з «Косатки». Цей бар створив собі класну історію та атмосферу – тут усі свої. Якщо закінчив роботу в п’ятницю о сьомій, у тебе немає планів, але є бажання кльово провести вечір – йди в «Косатку». Випиваєш три коктейлі – і все починається. Наступний кадр – ти за барною стійкою Сloser, де працюють найдобріші люди міста.

Були часи, коли після бару я міг потрапити на вечірку у Варшаві. Одного разу, пам’ятаю, прийшов увечері в «Можжевельник», зустрів купу друзів, забагато випив і поїхав автостопом у Варшаву. Там була вечірка, на яку я давно хотів потрапити. Взяв із собою тільки ноутбук і паспорт.

ГОЛОВНЕ В ЖИТТІ – ЗНАЙТИ СВОЇХ ЛЮДЕЙ І БАРМЕНА. Він тебе завжди вислухає, наллє потрібну кількість алкоголю і вчасно спровадить додому, щоб зранку о восьмій ти виїхав на роботу. Я достатньо відкрита людина. У мене немає табу та глобальних секретів, тому можу розповісти бармену те ж саме, що й мамі чи своїм колегам.

Професійного бармена помітити легко. Якщо до нього приходить самотня людина з кислою міною, а йде задоволеною, ще й не сама – значить, він чудово виконав свою роботу.

Якщо хочеться більш камерної та «своєї» атмосфери, збираємось у когось вдома. Плюс такого формату в тому, що ти концентруєшся тільки на своїх друзях, а не розпорошуєшся на інших відвідувачів бару. А ще можна мовчати – це моє хобі.

Мені комфортніше ходити в гості, а не приймати їх у себе. Тому що не потрібно напрягатися. Це те ж саме, що і святкування дня народження. На своєму не зовсім розслабляєшся, бо хвилюєшся, щоб усі залишилися задоволеними. Якщо ж свято у друга, можна відірватися на повну.

Просто лови момент та пливи за течією

Крута вечірка – завжди спонтанна. Я можу йти по місту, випадково зустріти знайомого, який скаже «Егегей, може вип’ємо?». І ми підемо в бар, потім в інший, зустрінемо ще друзів, поїдемо до когось додому і протусимо до ранку.

У нас немає чіткої організації, дрес-кодів та списків, хто що має купити. Звісно, вечірку можна спланувати до найдрібніших деталей, але в процесі всі так втомляться, що буде не до неї. У нашому житті вистачає таймінгів та планів, тому не варто перейматися ще й організацією – просто лови момент і пливи за течією.

Постійні вечірки не вибивають мене з робочого ритму

● По-перше, я часто відпочиваю зі своїми колегами.

● По-друге, я відповідальніше почав ставитися до такого відпочинку та все рідше тусуюсь до ранку.

● ПО-треТЕ, під час тусівок з’являється чимало крутих ідей, які реалізуються у майбутньому.

● По-четверте, чотири пігулки вугілля та анальгіну – нормальний варіант, щоб почати свій робочий день вчасно та не втратити продуктивність.

Не треба чекати нагоди, щоб влаштувати кльову тусовку. Але якщо вона є – супер. Пам’ятаю, ми збирались вдома у мого друга Богдана, щоб подивитись пряму трансляцію музичного фестивалю Coachella. Через велику різницю у часі з Каліфорнією це була достатньо пізня тусовка – хедлайнери виступали тільки під ранок. Але вона того варта. Це взагалі крутий формат – збиратися разом, щоб подивитися концерт або фільм.

Правила: як бути гостем

Будь-яка вечірка починається не з салату. Звісно, коли я йду в гості, беру з собою пляшку алкоголю. На цьому моя підготовка і закінчується.

Вважаю, що нормально приводити в компанію нових людей. Тусовка старих друзів – це середовище, у якому нам комфортно і з якого ми іноді боїмося вилазити. Проте нові люди розширюють кордони цього світу, роблять його сильнішим.

 

Три правила, яких намагаюся дотримуватись у гостях:

1. Не залишитися на ночівлю. Це некомфортно як для мене, так і для людей, які влаштували вечірку. Повертатись додому вранці круто, коли тобі 18. У 26 по-іншому дивишся на такі речі.

2. Не змінювати музику, яку поставив власник квартири. Це найболючіше питання будь-якої вечірки, бо кожен хоче слухати своє. Я вважаю, що вмикати музику – право організаторів вечірки, а інші мають змиритися з цим.

3. Не сваритися з гостями. Це ненормально – псувати вечірку іншим тільки тому, що в тебе натягнуті взаємини з кимось із присутніх. Важливо тримати себе в руках і не говорити зайвого.

 
Андрій Бараш, Саша Рашевська, Богдан Ткачук, Артур Марс, Юля Гвоздьова.

Один з найбільш популярних коктейлів для аперитиво – Aperol Spritz. За легендою, він був створений у регіоні Венето на початку XIX століття. Австрійські солдати придумали розбавляти італійське вино газованою водою, щоб воно не було таким міцним, але пізніше в напій почали додавати міцні лікери – бітери.

Традиційний рецепт:

● 75 мл просеко

● 75 мл аперолю

● додайте газованої води

Коктейль найкраще готувати у винному келиху, заповненому льодом. Прикрасьте спрітц шматочком апельсина.

 

Матеріал підготовлено за підтримки