Що більшість із нас знає про Кривий Ріг? Найімовірніше, на думку спадає, що це місто незвичної форми – довге й вузьке, зосереджене навколо важкої промисловості, і це, мабуть, все.

Розвитком культури в одному з найбільш промислових міст країни (тут є вісім великих промислових підприємств з одинадцяти, які є в Україні загалом) займається Катерина Левченко. Культурна менеджерка разом із командою заснувала в місті KRCC – Криворізький центр сучасної культури. Розпитали, як це впливає на місто, чому варто відвідати Кривий Ріг і як кожен із нас може долучитися до розвитку культури Криворіжжя.

Матеріал створений за підтримки «Місто змін» – акселератора з краудфандингу для громадських організацій й активістів від команди платформи «Моє Місто» . 

Створювати культурне середовище в промисловому місті

«Коли ми опитали культурних менеджерів із різних куточків України, що вони знають про культуру Кривого Рогу, зʼясувалося, що майже нічого. За результатами цього дослідження виявилося, що Кривий Ріг асоціюється з бігунами, бандитами й важкою промисловістю. Тобто позитивного сприйняття культури Кривого Рогу на національному рівні майже немає», – розповідає засновниця центру Катерина Левченко. 

Це стало одним із показників, який змусив запевнитися: розвивати сучасну культуру в її рідному місті потрібно. Крім цього маркера, безліч інших, як-от бажання розвивати культурну економіку, зробити з Кривого Рогу привабливе місто як для самих його жителів, так і на всеукраїнському рівні. Сформувати запит на культурне дозвілля в містян. Зрештою, більш глобально – сприяти формуванню громадянського суспільства. 

Криворізький центр сучасної культури Катерина заснувала в травні 2023 року. Живучи на два міста – Кривий Ріг і Київ – вона вирішила робити свій внесок не тільки в столичні проєкти, а й у регіональні. 

«У регіонах України, особливо промислових, культура розвивається складніше й повільніше, ніж у столиці», – зазначає культурна менеджерка.

За її словами, у Кривому Розі вузьке професійне ком’юніті: бракує людей, які практикують сучасну культуру й мистецтво, і людей, які готові займатися менеджментом культурних проєктів. Тому свій досвід, набутий у проєктах всеукраїнського масштабу, Катерина вирішила використати для розвитку цінного регіонального культурного проєкту. Команда центру теж частково базується в Кривому Розі й частково в інших містах, що дозволяє поєднувати різну експертизу й бачення процесів.

«Ми з командою віримо в розвиток українських міст, у їхній потенціал, у децентралізацію. Кожному українському місту потрібна сучасна культура», – ділиться Катерина.

МІСІЯ КУЛЬТУРНОГО ЦЕНТРУ ПРОСТА Й СКЛАДНА ВОДНОЧАС – РОЗВИВАТИ КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРИВОГО РОГУ, СТВОРЮЮЧИ Й СТИМУЛЮЮЧИ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ. Ця місія важлива комплексно й, зокрема, для економічного розвитку міста, адже сталість креативної економіки дозволить його мешканцям бути не настільки залежними від чорної металургії.

«Ми хочемо, щоб Кривий Ріг був привабливим для його мешканців, для жителів інших міст України й навіть для іноземців як туристичний напрям, як місто для дозвілля і як центр сучасної культури», – кажуть у команді.

Виставкові проєкти, study trips, подкасти

Напрями роботи KRCC – навколокультурний і навколоосвітній. За час існування центру команді вдалося реалізувати проєкти із залученням місцевих експертів і представників інших міст, зокрема з ініціатив усеукраїнського масштабу.

«У нас було кілька виставкових проєктів. Перший з них під назвою «Спротив» був повʼязаний з практиками спротиву українського суспільства під час війни.

Була також виставка одеського нонконформізму, виставка костюмів до кінофільму «Памфір», фестиваль міжнародної анімації «Лінолеум» й інші проєкти», – розповідає Катерина.

У культурному центрі робили урбаністичну резиденцію «Кривий Ріг: культурна спадщина», яка створена для збереження й популяризації культурної спадщини й ревіталізації індустріальної спадщини міста. Крім цього, тут проводять освітні події для культурної й креативної спільноти. Зокрема, тренінги з краудфандингу, інклюзії, комунікацій і юриспруденції.

У KRCC є свій подкаст «Анатомія особистості», у якому слухачі можуть познайомитися з представниками й представницями сфери культури, мистецтв, моди й інших креативних індустрій з Кривого Рогу та всієї України. 

Також команда організувала поїздку-нетворкінг для культурних менеджерів Кривого Рогу до Львова. 

«Це була study trip, де наші колеги відкрили для себе багато нового. Зокрема, працівники палаців культури зазначили, що планують змінювати напрями діяльності й багато з побаченого в подорожі планують впроваджувати в себе в роботі. Ми дуже цінуємо, що культурні інституції Кривого Рогу розвиваються», – ділиться Катерина.

За словами Катерини, за найближчі три роки команда планує реалізовувати в центрі проєкти національного й міжнародного масштабу, тим самим зробити Криворізький центр впізнаваним культурно-мистецьким проєктом на мапі України й навіть світу.

Наразі більшість відвідувачів культурного центру – це жителі Кривого Рогу. Проте стратегія з розширення аудиторії на всеукраїнську в команди є. Й один з її пунктів – організація фестивалю сучасної міської культури «КривБаз».

«КривБаз»– благодійний фестиваль міської культури

«КривБаз» – це фестиваль, де гості можуть дізнаватися про культуру Кривого Рогу й інших українських міст, відкривати для себе мистецтво, навчатися на лекціях, пробувати нове,  їсти смачну їжу, спілкуватися й загалом цікаво проводити час.

«Під час розроблення концепту ми надихалися прикладами київських фестивалів «Кураж» і Kyivness, проте «КривБаз» – це фестиваль з урахуванням контексту саме нашого регіону, чим він і цікавий», – каже Катерина.

Під час минулого фестивалю, у квітні цього року, команда організувала лекторій, серед спікерів якого були генеральний продюсер Ukrainian Fashion Week Володимир Нечипорук, публіцист й арткритик Костянтин Дорошенко, куратор Кирило Ліпатов. Окрім цього, відбулися майстер-класи для дітей і дорослих Drink & Draw, чайна церемонія, винна дегустація із Сергієм Стаховським, можливість отримати портрет за донейт від українського фотографа Олексія Проценка, pop-up виставка сучасних митців, а також маркет від українських брендів. 

Наступний фестиваль планують зробити 4–6 жовтня з більш насиченою програмою, що включатиме лекторій із топовими експертами в галузі культури, виставку сучасного мистецтва, музичну програму, перформанс, літературні читання, арттерапію й воркшопи для дітей і дорослих. 

Фестиваль благодійний. Плата за вхід – донейт від 100 гривень, усі зібрані кошти організатори передають на потреби ЗСУ.  З першого фестивалю вдалося зібрати близько 40 000 гривень, на які закупили устаткування для військових.

Загалом проводити такі події в команді планують регулярно, але багато залежить від можливостей залучати фінансування.

На організацію другого фестивалю «КривБаз» команді KRCC теж потрібна фінансова допомога. Щоби розвивати проєкт і залучити додаткову фінансову підтримку, команда KRCC проходить навчання від краудфандингової платформи «Моє місто» й зараз збирає 148 000 гривень – саме така сума необхідна команді для проведення події. Долучитися до збору можна за посиланням.

 

Кривий Ріг запрошує в гості

Катерина Левченко зазначає, що на подіях KRCC і на фестивалі «КривБаз» будуть раді не тільки криворіжцям, а й гостям з різних куточків України й інших країн. 

«Ми будемо щасливі, якщо українці не тільки фінансово підтримають наш проєкт, а й відвідають його, щоб на власні очі побачити, у що вони вклали кошти. Для нас це можливість сприяти розвитку не тільки культури, а й туризму. А для гостей – можливість виходити за межі звичної бульбашки, розширювати нетворкінг, познайомитися з культурою міста й видатними культурними діячами», – розмірковує Катерина.

За її словами, учасники першого фестивалю «КривБаз» після його завершення ділилися, що їм сподобався фестиваль з його регіональними особливостями й саме місто, у якому більшість до того не бувала. 

Серед них – один зі спікерів першого фестивалю, член Міжнародної асоціації критиків мистецтва AICA, куратор художніх проєктів, публіцист Костянтин Дорошенко: 

«На фестивалі «КривБаз» я побачив культурні ініціативи, що надихають і збагачують. Якщо їх підтримувати, ми відкриваємо можливість у кожному куточку України побачити й почути щось особливе. У художніх практиках Кривого Рогу помітний цікавий акцент на колажі. Серед тих, хто працює в цьому напрямі, варто відзначити Ксенію Костянець і Катерину Бондарець. Відкриттями в Кривому Розі для мене стали сюрреалістична гра зі стилістикою наївного мистецтва в живописі Насті Ех, вироби місцевого бренда Korica Botanical Cosmetics – тепер я постійний покупець їхніх парфумів».

Індустріальні зони, ландшафти, затоплені кар’єри – у Кривому Розі є, що подивитися

Якщо вирішите завітати в Кривий Ріг до культурного центру, не варто оминати можливість познайомитись і з самим містом. 

Кривий Ріг – це місто, яке створює економічні можливості для всієї України. Тут ви краще зрозумієте, що експортує наша держава й чим вона може бути індустріально приваблива. До великої війни в місті організовували екскурсії на виробництва, наприклад на металургійний комбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

«У Кривому Розі немає гір, але є відвали, де можна займатися пішим промисловим туризмом. Це екстремально, але дуже красиво й не ординарно водночас. Також є затоплені карʼєри, у яких у теплу пору року можна купатися», – каже Катерина Левченко. 

А ще місто – одне з найдовших і найвужчих у світі. Його протяжність з півночі на південь 126 км, а ширина – усього до 20 км.

Сприяти розвитку культури в регіонах корисно для нас самих

Крім того, що проведення культурних подій у регіонах – це можливість більше дізнаватися про їхні особливості, це також важливо з погляду розвитку держави як такої.

«Культура сприяє формуванню публічного простору. Публічний простір – це ознака демократичного розвиненого суспільства. Якщо люди збираються, обговорюють різні теми, рефлексують, критикують, погоджуються або не погоджуються з митцями й одне з одним, це формує громадянську позицію. А громадянська позиція розвиває не тільки місто чи область, але й Україну й сприяє наближенню нашої перемоги», – зазначає Катерина Левченко.

Текст: Оля Коротенко