ПромоБаухауз і техно-рейви: 5 культурних явищ, які прийшли до нас із Німеччини

Усі ці прямі лінії, фасади без декору та ритміка вікон – сучасна архітектура, якою ми звикли її бачити, великою мірою завдячує архітектурним школам Німеччини. Особливо течії Баухаузу, що виникла на початку ХХ століття і вплинула
на розвиток світового мистецтва, дизайну та архітектури. Стиль Баухаузу відображає те, як сильно тоді змінювався світ: модернізація, великі мануфактури, індустріальна економіка.

Мистецький напрям Баухаузу заснував у 1919 році архітектор Вальтер Гропіус.
У 1926 році він разом зі своїми колегами та студентами переїжджає до міста Дессау в нові навчальні корпуси. Ті самі, що стали головним вираженням ідей Баухаузу: великі скляні вікна, прості геометричні лінії, мінімалістичні матеріали. Проект школи створив сам Гропіус разом з колегою Адольфом Меєром.

Баухауз у дизайні та архітектурі наслідували тоді й сьогодні. Раніше такі будівлі сприймали як більш доступний та швидкий спосіб будівництва. Сьогодні – це приклад лаконічності, чистоти ліній та ціла епоха.

У 1989 році падає Берлінська стіна. Німеччина об’єднується, а митці намагаються зрозуміти, описати та виразити своє бачення нової реальності. Так на початку 90-х помітною стає берлінська школа кіно зі своїм власним стилем, сюжетами та героями. Берлінська кіношкола – це радше умовна назва. Проте режисери того періоду повернули інтерес до німецького кіно. Вони довели, що мистецтво має особливе значення у складні періоди.

Роботи її представників – Томаса Арслана, Крістіана Пецольда та Анґели Шанелеч – викликали сенсацію у суспільстві. Герої їхніх фільмів жили в часи глобальних змін, проте не могли зрозуміти своє місце та роль у ньому. Як тепер жити, любити, працювати? Як відрізняються люди із західного та східного Берліна? А що буде далі? Фільмам берлінської школи характерний радикальний суб’єктивізм. Режисери шукали відповіді на питання у нешаблонних сюжетах, переносили своїх героїв у досить банальні локації: маленька кухня в квартирі, парковка чи вулиця.

Деякі зі стрічок берлінської школи торкаються теми міграції та описують життя турецької молоді, що розважається десь посеред берлінського Кройцберга. Зараз такі стрічки можна переглядати як документальні фільми про Берлін 90-х та німецьку дійсність загалом.

Важливу роль у становлені напрямку відіграли клуби Tresor, Der Bunker та E-Werk. Перший досі існує, проте на іншій локації. Сучасні берлінські клуби мають власну атмосферу, лейбл і стиль – від більш темного raw-звучання до наслідування детройтських виконавців. Один із найвідоміших сучасних техно-клубів у Німеччині та світі – берлінський Berghain, що розташований у будівлі колишньої електростанції.

Мистецтво віртуальної реальності здатне зруйнувати наше уявлення про дійсність. Нові інструменти дають змогу митцям створювати неймовірні світи, трансформувати нинішню реальність і проводити глядачів крізь незвичайний досвід.

Наприклад, ми можем «літати», як у проекті віртуального світу Chalkroom художників Лаури Андерсон і Хзін-Чін Гуанґ. Або ж у VR-грі Richie’s Plank Experience, де ліфт піднімає учасника на самий верх, після чого герой має встояти на незакріпленій дерев’яній дошці. Внизу глибока прірва, коліна слабнуть, проступає піт, і віртуальний смертельний стрибок униз також можливий.

Інший незвичний досвід – у 2016 році Торстен Відеман провів у віртуальній реальності 48 годин. Відеман розважався іграми, спілкуванням і просто відпочивав. Так засновник фестивалю інді-геймерів A Maze випробовував новий світ.

Крім того, Ваґнер вже отримав близько 30 літературних премій і грантів за свою  творчість. Він вважає, що поезія – це сутність літератури. Збірку автора «Блюз кентаврів» переклали українською та видали у 2017 році.