ФоторепортажАдаптація в новому місті. Репортаж з освітнього хаба для дітей і підлітків-переселенців

Фото: Костянтин Гузенко

На території приватного ліцею, як для літа, доволі багато дітей. Хтось грає у настільний теніс, хтось слухає музику в навушниках, а хтось просто бігає коридорами. Біля рецепції троє дівчат дізнаються розклад на сьогодні. Це Ірина, Катя й Іра, яким 18, 16 і 13 років. Дівчата дізналися про хаб із телеграм-чатів для переселенців. Ірина, що цього року вже закінчила школу, прийшла за цікавими знаннями та пошуком нових друзів. Вона з Чернігівської області. Зараз готується до мультимедійного тесту для вступу у ВНЗ. До освітнього хаба дістається з іншого кінця міста – Святошинського району. Але зазначає, що Київ – практичне місто, тут усюди зручно доїхати. Хоча вона дуже сумує за рідним містом.

16-річна Катя приїхала до Києва з Херсона кілька місяців тому. Цього року вона закінчила 10 клас, але записуватися в київську школу поки не поспішає – сподівається до вересня повернутися додому та продовжити навчання у своїй школі.

Найменша з дівчат, Іра, родом із Макіївки. Останні 6 років вони з батьками жили в Мелітополі, а два місяці тому переїхали до Києва. Вона поки не будує планів на майбутнє, але припускає, що наступний навчальний рік проведе в столиці.

Хабом ми прогулюємося з Ростиславом Семкою, помічником засновниці ліцею Educator. Ростислав розповідає, що все почалося з Ужгорода, де перебувала частина команди ліцею, зокрема креативний директор Микола Гошовський, якому і спала на думку ідея хаба. Він побачив велику кількість дітей, які не мали можливості вчитися та закінчувати школу в місцевих школах Ужгорода ні в першу, ні в другу зміни, тому в травні вже запустили перший освітній хаб для дітей і підлітків-переселенців. Учителями в Ужгороді також стали викладачі-ВПО. Там переселенці зі Східної України, які вже не мали можливості закінчити школу й отримати табель, могли оформити всі документи про успішне закінчення навчального року для подальшого навчання.

До розмови приєднується Ірина Бордусенко, СЕО ліцею. Вона разом із командою працювала над запуском Inspiration Cafe в Ужгороді. Перед відкриттям розглядали кілька міст: Ужгород, Луцьк і Львів. Тепер досвід Ужгорода перекладають на Київ.

Улітку діти продовжують займатися за трьома основними напрямами роботи хаба: психологічним, спортивним, академічним, а також займаються проєктною діяльністю. Діти зараз не хочуть навчатися, тому програма побудована так, що академічна складова реалізується через творчі майстерки. Наприклад, фізика та хімія – це «Бомбезні експерименти». Загалом, більшість уроків потрібна не лише для знань, а й для соціалізації. Так в Ужгороді на деякі майстерки приходили місцеві діти та підлітки – це допомагає переселенцям краще адаптуватися до нового життя. Українську мову вчать через гру під контролем учителя.

Також діти займаються проєктною діяльністю: планують, розробляють стратегію та презентують свої проєкти. А у спортивний день увесь час приділяють рухливим активностям. До них також охоче долучаються місцеві діти з приватних і державних шкіл.

Зараз діти інтегруються між собою, а далі можливості хаба будуть розширюватися. У майбутньому в хабі планують проводити заняття зі скаутами та робити школу адаптації для батьків. Проєкт планує охопити до 500 дітей і підлітків, тож за максимального завантаження навчання відбуватиметься у дві зміни. Наразі в хабі навчаються 86 дітей і підлітків. Про проєкт вони дізнаються більшою мірою через спеціалізовані телеграм-чати або завдяки «сарафанному радіо».

У хабі найбільше дітей із Херсонської області, а також із Донецька та Луганська. До київської філії беруть переселенців не лише з 24 лютого, а й тих, хто переїхав до Києва ще 2014 року. Але їх лише 3–4% від загальної кількості. В Ужгороді більшість дітей і підлітків із Харкова та Маріуполя.

Після подання заявки дитина чи підліток уже наступного дня може потрапити в хаб. Для цього потрібно мати статус ВПО або довідку про те, що батьки дитини є працівниками критичних інфраструктур: військові, пожежники, медики.

Окрему увагу в хабі приділяють психологічній адаптації. Заняття проходять у форматі психологічного кола. Також за дітьми та підлітками весь час наглядає психолог, який за необхідності може порадити батькам індивідуальні консультації.

В аудиторіях якраз проходять заняття. Учні 7–8 класів (13–14 років) вчаться схематично майструвати молекулу глюкози та фруктози. Дехто з них приїхав до Києва зовсім нещодавно – два тижні тому. 10–11 класи (16–18 років) на психологічному колі розбирають поняття емоційного інтелекту та вчаться розрізняти й називати свої відчуття. Повертатися до звичайного навчання у школі ніхто з них не хоче.

Ми спостерігаємо, як на перерві з хлопцями-підлітками в настільний теніс грає вчитель. Після прохання поговорити з нами він передає ракетку дівчинці з рожевим волоссям. Це Владислав Штегельський, викладач історії.

Владислав розповідає, що мета уроків не так академічного спрямування, як спроба швидшої соціалізації. У хабі є як базові уроки, де діти та підлітки готуються до нового навчального року, так і проєктні студії. Завдання хаба – показати дітям, що вони не просто приїхали до нового міста та перебувають тут, вони можуть ще й щось змінювати та впливати на те, що їх оточує. Заняття-знайомство починали з вправи, коли кожен учень ставив на карті мітку – хто він і звідки. Зараз діти включені до процесу та дуже активні. Владислав зазначає, що їхня головна мета – зробити так, щоби діти менше думали про війну та швидше адаптувалися.

В Україні орієнтовно вісім мільйонів людей стали внутрішніми переселенцями, ідеться в дослідженні Міжнародної організації з міграції. Офіційно ж зареєструвалися й отримали статус ВПО приблизно два мільйони українців.