До 8 березня публікуємо добірку матеріалів The Village Україна про міських героїнь.
Я – футболістка
«У моєму дитинстві всі ровесники захоплювалися Андрієм Шевченком. Це був єдиний український футболіст, про якого говорили всі. Про жінок-футболісток у дитинстві я не знала. Жіночий футбол тоді не обговорювали». Футболістка збірної України Ія Андрущак розповідає про стереотипи, пов’язані з жіночим футболом.
Хай росте: дівчина про волосся на тілі
Рекламна компанія Billie показала волосся на жіночому тілі в рекламі засобів для гоління. До цього дівчата «голили» абсолютно гладенькі ноги без жодної волосини. Коли модель з’явилася в рекламі Adidas із волоссям на ногах – їй надсилали погрози. Редакція спілкується з Лесею Погорілою – дівчиною, яка вирішила не голити волосся на тілі, – про прийняття себе та боротьбу зі стереотипами.
Я – трансгендерка
Редакція The Village Україна знайомиться із трансгендеркою Анастасією-Євою Домані. Їй 39, і нещодавно вона змінила стать у паспорті, хоч каже, що почувалася жінкою ще з дитинства. Попередня професія – спортивний журналіст. Сьогодні Анастасія працює в громадській організації, консультує тих, хто хоче здійснити гендерний перехід в Україні. Анастасія-Єва розповідає, як це – змінити стать.
На співбесіді чоловіки казали: «Я ніколи не працюватиму з жінкою-шефом»
В Україні серед власників бізнесу жінок — 28,3%, а серед топменеджерів – 30,6%. Спілкуємося з українськими підприємицями – засновницями «Всі. Свої», кафе «Зигзаг» та стартапу Let’s Enhance – про мотивацію запустити власну справу, гендерні стереотипи та жіноче менторство.
Хто така Стасік? Настя Шевченко про театр, війну та музику
Анастасія Шевченко (Стасік) – учасниця бойових дій, колишня акторка театру «Дах» і телеведуча «UA: Cуспільне». Перше музичне відео Насті – «Через хміль» – вийшло 2016 року. У 2019-му вона повернулася як Стасік і випустила треки «Ніж», «Бій» і «Колискова для ворога». «Стасік – це не проєкт. Це я, коли мені є що сказати. А в мене ще купа всього, що мені треба сказати», – розповідає Настя. Ми поговорили з нею про свободу в дитинстві, театральне життя в «Даху» і, зрештою, як це – бути жінкою на війні.
Я не була в декреті
«У мене був вибір: я могла частину своїх обов’язків передати команді, побути трохи в декреті, але не зробила цього». Спілкуємося з матерями, які не були в декреті після народження дитини, про те, як їм усе вдалося та чи не шкодують про це рішення.
Я втратила майже все волосся: як це – жити з алопецією
«Лисі коти та чоловіки відвоювали собі місце у цьому суспільстві, а лисі жінки поки що ні. Жінки ховаються під перуками», – розповідає про свою хворобу Альона Щерба. Діагноз «алопеція» їй поставили 2012-го, і за кілька років дівчина майже повністю втратила волосся. Сучасна медицина наразі не може відповісти точно, чому це відбувається, ефективного лікування досі не винайшли. Альона розповідає свою історію: як алопеція допомогла прийняти себе та навчитися допомагати іншим.
«Втрата слуху – моя суперсила»
Валерії 21 рік, і вона слабочуюча. З такою втратою слуху люди зазвичай стають глухонімими, проте батьки Валерії вирішили реабілітувати доньку, щоб вона чула та розмовляла. Так вона навчилася читати раніше, ніж говорити – у дворічному віці.
Валерії довелося пережити різні ситуації: коли її не хотіли брати у звичайну школу та садок, булінг і запитання «Ти що, глуха?». Проте дівчина каже, що не хотіла, аби це сприймали як історію про проблему. «Втрата слуху – моя суперсила. Я не була б такою, якою є сьогодні». Ми записали історію Валерії і того, як втрата слуху з дитинства сформувала її характер і вплинула на сприйняття світу.
Мені 90 років, і я хочу розповісти свою історію
Євдокія Василівна прожила сильне життя. Відчула на собі наслідки голодомору, дитиною пройшла крізь війну й період відбудови, одружилася з чоловіком, якого покохала, народила двох дітей. Стала ветеринаром, тоді лікаркою-технологом, яку досі любить увесь Гадяцький район. Пережила втрату двомісячної доньки, батьків, рідних братів, а тоді й чоловіка. І здається, жодного дня не сиділа без роботи, убачаючи в цьому власну силу. Це історія про довге життя, яке, за бажання, можна прожити разом із героїнею.