Редакція The Village Україна дізналася, які виклики долають зосереджені на собі люди і що допомагає їм досягати цілей.
Фотографії
Саша Кольцова
ЛІДЕРКА ГУРТУ «КРИХІТКА» / КЕРІВНИЦЯ «ФУНДАЦІЇ ДАРИНИ ЖОЛДАК»
КУДИ ПІТИ: бібліотека імені Миколи Некрасова, другий поверх кінотеатру «Київ», внутрішній дворик Софії Київської
Я вийшла на сцену дуже рано, мені було 18. Пам’ятаю, дивитися в очі публіці було дуже важко. Я приходила на вокал і співала, опустивши очі донизу. Знадобилось два місяці, щоб почати дивитись в дзеркало на те, як я співаю. Пам’ятаю, як викладач мені казав, – подивись, як ти стоїш, не замикайся. – Це було важко, на це пішов не один рік.
Я пройшла довгий психологічний тест і там було написано, що я – інтроверт. Ніхто раніше не казав мені про це. У садочку, наприклад, не кажуть, що ти інтроверт. У садочку кажуть – це Саша і в неї червоні гумові чоботи.
Інтровертами не стають, ними народжуються. Ти можеш трохи більше себе розгойдати, навчитися трохи краще взаємодіяти, але коли ти погано спав чи захворієш, ти будеш поводитися так, як тебе змушує поводитися природа. Інтроверти — це ті, хто більше втомлюється від спілкування. Вони краще концентруються на самоті, їм треба більше часу на переварювання власних емоцій. Але це не про боягузтво, не про замкненість. ЦЕ ПРО ТЕ, СКІЛЬКИ В ТЕБЕ ЕНЕРГІЇ І В ЯКИЙ СПОСІБ ТИ ЇЇ ЗАОЩАДЖУЄШ.
Вміння зайняти себе – це теж риса інтроверта. Мама розповідала, що коли я була маленька і вона залишала мене на самоті, мені ніколи не було нудно, я постійно була чимось зайнята.
Зараз у мене дозоване спілкування. Я ніколи не планую три-чотири великі зустрічі на день, бо розумію, що на останній буду непродуктивна.
Соціальні маски дуже допомагають. Якщо мені зовсім важко, я не виспалася або втомилася, я навпаки починаю дуже багато розповідати, запитувати, в такий спосіб вибудовуючи стіну між собою і співрозмовником.
Коли наші кліпи крутять активніше або ми дали велике інтерв’ю і мені починає здаватися, що на мене пильніше дивляться в метро, мене дуже рятує те, що я читаю і нікого не бачу.
Хтось зі справжніх голлівудських зірок сказав: бути відомим — дуже просто: ти ходиш вулицею, ніби всі навколо — твої сусіди. Зникає «свій-чужий», я розумію, що повз цю жінку я проходжу щоранку і вона продає квіти, цей чоловік, напевно, працює на пошті. У такий спосіб я ніби обкладаюся подушками і відчуваю менше стресу.
Найкращі дні мого життя — це коли треба мовчати. Коли запалені зв’язки і лікар прописує не говорити. Я наповнююся енергією.
Я щиро переконана, якщо в тебе є покликання, ти повинен його реалізовувати. Якщо еволюція наділила тебе крихтами таланту, твоє завдання на найближчі 70 років — виправдати покладені на тебе еволюцією обов’язки. Якщо ти вмієш малювати — малюй, якщо ти вмієш співати — співай. Коли я впевнена в результаті, я розумію, що зробила це не для себе. Це моя соціальна функція. Я зробила це і я маю віддати.
Я люблю командну роботу, мені подобається, коли я звикла до музикантів. Ти чуєш хорошу мелодію, яку грає твій гітарист і ти йому очима даєш зрозуміти, що тобі подобається, ти її підхоплюєш. Тобі не потрібно опускатися до вербального рівня, який, власне, і втомлює.
У садочку, наприклад, не кажуть, що ти інтроверт. У садочку кажуть – це Саша і в неї червоні гумові чоботи
Богдан Логвиненко
Мандрівник / блоґер
Куди піти: кав’ярня Kaffa (провулок Шевченка, 3), Київська Фортеця (провулок Госпітальний, 18), велотрек на вулиці Липинського
Я не ходжу на жодні тусовки. Зустрічаюся переважно з людьми, яких знаю. У мене погана пам’ять на обличчя і я часто забуваю, що ми вже з людиною зустрічалися. Це неприємне відчуття, намагаюся уникати таких ситуацій.
Є спілкування, в якому ти повинен підтверджувати свій соціальний статус, коли тобі треба зустрітися з людиною, поговорити ні про що, бо так потрібно. Таких ситуацій я також намагаюся уникати.
Найскладніше для мене — запропонувати себе. Ти намагаєшся стрибнути вище за себе і в цьому трохи переграєш. Я щира людина, для мене це складно.
У подорожах все простіше: ти нікого не знаєш, тобі не треба себе комусь продавати, ти можеш бути максимально щирим та відвертим. Зазвичай, ти зустрічаєш таких самих людей. Їм від тебе нічого не треба.
Я намагаюся слухати і ніколи не нав’язую свою точку зору. Але бувають незручні ситуації, коли ти, наприклад, подорожуєш «стопом» на сході і зустрічаєш людину, яка тобі розповідає щось про цілісність України. З одного боку, хочеться витягнути максимум з цієї людини, зрозуміти її. З іншого боку дуже важко не сперечатися. Тоді важко залишатися щирим, бо з одного боку у мені говорить документаліст, з іншого боку я маю позицію.
Будь-яка зовнішня підтримка мене мотивує. Я вмикаюсь, коли, наприклад, компанії пишуть з наміром допомогти проекту Ukraїner. Також мені дають енергію переїзди, навіть якщо це мікроподорож Києвом.
У подорожах все простіше: ти нікого не знаєш, тобі не треба себе комусь продавати
Анна Санден
підприємиця (Lime Lite, VGNC) / ведуча програми «САНДЕН»
Куди піти: Under Wonder, Cafe Charlotte, Західна діброва ботанічного саду Миколи Гришка
Усе починається, коли кажеш собі слово «треба». Мені не подобається готувати. Але мені подобається смачно поїсти. І якщо я не приготую собі, я не поїм. Те саме з інтровертами.
Хороший тренажер — власний бізнес. У моєму випадку він побудований на особистому контакті. Ти зустрічаєшся з новими людьми, з якими хочеш працювати. У тебе має бути до них щирий інтерес, який постійно треба підтримувати. Лояльність має термін придатності.
Я завжди знала, про що буду говорити з людиною на зустрічі. Я дізнавалася, хто це, дізнавалася про заняття чи хобі. Коли в тебе 1,5 години на зустріч і цих зустрічей декілька на день, треба цей час використовувати з максимальною користю. Якщо людина захоплювалася риболовлею, я читала про це. Якщо це був маркетинг-директор, я вивчала його продукти. Якщо людина багато подорожувала, я дізнавалася про її маршрути.
Візит на будь-яку світську подію, чи це Канни (я їздила туди 10 років поспіль), чи пляжна вечірка, призводили до відчуття важкості. Але я нічого не пропускала і чим важче мені було, тим впевненіше я собі казала, що піду і буду цим займатися, тому що цей мій бізнес.
Я хотіла іноді виходити з зони комфорту. Якщо я цього не робитиму, я залишатимуся у тому ж «болоті», де все дуже добре, але немає течії, немає нічого нового, невідомого та цікавого.
Максимально це вдалося у моєму шоу на радіо «Аристократи». Одна справа — вести з кимось світську бесіду, інша — коли до тебе в гості приходить людина, до якої ти відчуваєш глибоку повагу і ти повинен поводитися впевнено. Найскладніше було розговорити Сергія Жадана, тому що він не любить відповідати на запитання, не любить розпинатися, він також інтроверт. Я дуже хвилювалася перед початком і дуже довго відходила після цього.
Інтроверти, найчастіше, самодостатні люди. Їм не потрібен аніматор для того, щоб чимось себе зайняти. Якщо вони можуть уникнути великої кількості людей — вони робитимуть це. Їм байдуже, чи звертаєш ти на них свою увагу.
Поняття «інтроверт» та «екстраверт» не наукове, інтровертна людина, наприклад, може багато базікати, але при цьому ти ніколи нічого не дізнаєшся про неї. Екстраверт при цьому може бути флегматичним, не балакучим, але при цьому буде легко розкриватися перед людьми.
Ми усі адаптуємося, асимілюємося, соціум цього вимагає. Якщо ти не будеш робити зі своєї волі, то зробиш це через роботу чи інші обставини. Інакше ми просто будемо сидіти вдома, і нічого з нами не відбуватиметься.
Інтроверти, найчастіше, самодостатні люди. Їм не потрібен аніматор для того, щоб чимось себе зайняти. Якщо вони можуть уникнути великої кількості людей — вони робитимуть це. Їм байдуже, чи звертаєш ти на них свою увагу
Павло Король
СЕО King's Choiсe / спортсмен
КУДИ ПІТИ: Corner 13, парк «Дубки», парк «Дружби народів»
Десь до 26-ти я був закритою людиною, мав декілька людей з якими спілкувався. У якийсь момент мені трапилася книга Кейт Ферацці «Ніколи не їжте наодинці». В ній пояснювалося, як працює нетворкінг.
Коли тобі умовно немає що дати людям, тоді який сенс тобі кудись іти, щось пропонувати? Ідеально для інтроверта – це коли він зміг дійти згоди зі собою. І тоді він може іти в соціум для того, щоб нести щось, при цьому не збиваючи внутрішню гармонію.
Я люблю читати біографії. Люблю фільми з реалістичним сюжетом. Виходить, ти можеш на базовому рівні прожити багато життів інших людей і поміркувати: а якби я був головним героєм, як би я вчинив, які були б наслідки?
Інтроверт має час і бажання в собі розібратися. Мені подобається аналогія з авто, яке їде дорогою вночі. Воно освічує шматок дороги і цього достатньо, щоби рухатися вперед. Я не знаю, що буде через 5 років, і навіть не починаю над цим думати.
Багато сил забирає, коли робиш те, що тобі не подобається. У мене своя компанія, іноді я працюю над задачами, які потрібно делегувати, наприклад, щось пов’язане з маркетингом, а людини на це нема, і ти змушений робити все сам.
Я можу бути екстравертом, якщо це потрібно. Але потім буду два дні від цього відходити, тому що за цей час витрачу усю свою енергію.
Екстраверту без зовнішнього світу, без людей, буде дуже важко. У них це закладено, їм потрібно іти в світ, без цього вони не зможуть почуватися повноцінними.
Мене відновлює сон, спорт, медитація, правильна їжа. Спорт – це конкретний результат, є куди рости, що вивчати. Все дуже раціонально. Мені цікаво ставити чіткі цілі.
Природа дуже допомагає. Потрібно йти до джерел: вода, ліс, вогонь. Я стараюся наприкінці тижня побувати в лісі чи біля водойми, тому що це реально насичує енергетично. Ти позбуваєшся шуму і зайвих людей.
Один з моїх улюблених фільмів – «Бійцівський клуб». Там є момент, коли Тайлер Дерден говорить, що наше життя з кожною секундою закінчується. І мене це повертає до суті. Я розумію, що мені це треба, я цього хочу, просто в певний момент чогось не вистачає і мені треба себе запустити. Просто є речі, які потрібно зробити, хочеш ти цього чи ні.
Локація для зйомки – Call Me Cacao
Один з моїх улюблених фільмів – «Бійцівський клуб». Там є момент, коли Тайлер Дерден говорить, що наше життя з кожною секундою закінчується. І мене це повертає до суті