Уникнути нудьги – просто. Достатньо ввімкнути новини, надягнути навушники або поглянути в телефон. Утім, без пауз ставатиме складно створювати довгострокові плани та спілкуватися із собою. Запитуємо у психологині про користь нудьги, як до неї звикати та чому її не варто боятися.

Альона Максим’як

психологиня


Чого вчить нудьга в дитинстві та дорослому віці

Нудьгувати та займати себе люди навчаються з дитинства. Телефон можна розглядати, як один із найдоступніших способів уникнення нудьги. Часто з 5 місяців від народження дитині дають телефон, аби та не заважала. Так виникають дорослі, які не вміють бути в паузі. І не знають, що з цим робити. Пауза і нудьга стають невідомим. Незнайомою ситуацією, яка лякає людину. Це стається через те, що в дитини з 5 місяців виникає патерн, у якому пауз немає.

Пізніше основною діяльністю стає вільна гра. У дитини бажання фантазувати закладено від природи. Якщо їй це не перебити електронними пристроями, то дитина від народження вмітиме справлятися з нудьгою та займати себе. В неї вмикається фантазія, креативність, коли діти з кришок від каструль і коробки будують космічні кораблі. Електронні пристрої це блокують. Це «простіше», і після дітей тоді не треба прибирати. Деактивована дитина може тихо сидіти. Але потім ми маємо дорослих, які не знають, що робити. Не знають, що таке нудьгувати та бути в паузі. Ця навичка не сформувалася.

У дорослому віці в паузі вмикається внутрішній діалог. Внутрішній діалог не завжди приємний. Є теми, про які краще не думати, від яких простіше відвернути увагу. Це зустріч зі справжнім собою. Там, де пробиваються назовні запитання, які не хотілося би собі поставити. Там, де є рефлексія та справжні переживання. Інколи це запитання, яких хотілося би уникнути.

«Діалог із собою може бути тільки в паузі. Іншими словами, під час нудьги»

Вихід у соціальні мережі та телефон – втеча від внутрішнього діалогу. Часто в сім’ях є фоновий звук. Увімкнений телевізор або музика вдома й у машині. Ніколи немає тиші. У цьому ж виховуються діти, і це фон, крізь який не чути себе та не вмикається внутрішній діалог. Діалог із собою може бути тільки в паузі. Іншими словами, під час нудьги.

Зрозуміти себе крізь нудьгування

До мене приходили люди та казали: «Мені нічого не хочеться, мені нудно. У мене немає сил це робити». Або кажуть, що є випадки, коли треба заробити грошей, але їм нудно навіть думати про це.

Це – сигнал. У будь-якому явищі є запитання: «Для чого це вам?». Нудьга для чогось дана. Вона не просто так, і в нас психіка розумно створена. Вона завжди намагається вас зберегти. У будь-яких випадках, коли ви маєте щось у собі побороти, – мозок захоче відпочити та посидіти.

Спробуйте зрозуміти свій стан нудьги. Він лячний чи допоміжний? Про що він вам говорить? Чим він може вам допомогти? Від чого він вас рятує? В цих періодах нудьги через те, що є зв’язок із собою, є шанс порозумітися зі своїми бажаннями та метою життя.

Як нудьга дозволяє знайти сили допомагати іншим

Коли людина перебуває в гонитві за ресурсами та досягненнями, зазвичай немає ресурсів, які можна було би віддати іншим людям. Найчастіше віддають, коли є надлишок. А паузи та стани нудьги – підзаряджають людину. Вони відповідають за відновлення ресурсу та підзарядку.

Коли ресурс відновлений – виникатимуть запитання, куди можна його віддати. Якщо нудьгу сприймати, як стан, що поповнює ресурс – захочеться стати донором, допомогти притулку або допомагати в інший спосіб. Поповнення ресурсів неможливе без цих пауз.

Пострадянський образ нудьги

У суспільстві зараз багато говорять про мотивацію, досягнення цілей. Аби можна було на характері вставати та йти заробляти. І дуже мало уваги приділяється особистості та її потребам. Нудьгу вважають чимось негативним. У пострадянський період часто лунають фрази: «Чого сидимо?», «Немає, чим зайнятися?», «Все поробили?».

Виник стереотип, що нудьгують дурні, а розумні встають о 4:00, лягають після півночі та постійно ефективні.

Раніше нудьгувати було соромно. Це висвітлювалося в негативному світлі. Так виник стереотип, що нудьгують дурні, а розумні встають о 4:00,лягають після півночі та постійно ефективні. Ефективності неможливо досягнути без періодів нудьгування. Хоча найкращі ідеї з’являються лише в стані спокою. Брейншторми – це прекрасно, але вони не завжди про справжні потреби. В стані нудьги народжується найцінніше.

Як припинити боятися нудьгувати

Перше запитання – навіщо? Якщо поставити ще одну ціль, досягти її й так отримати ще одне джерело напруження – це неправильно. Якщо говоримо про те, що ви вирішили, що паузи потрібні, то важливі маленькі кроки.

  1. Слідкуйте за відчуттями. Коли відчуваєте нудьгу – запитуйте себе, що ви відчуваєте на рівні тіла та зафіксуйте п’ять відчуттів. Наприклад, відчуваєте, як ступні торкаються підлоги або поколювання в пальці. І помічайте, які відчуття викликає цей стан. Це може бути стурбованість або тривожність. У людей, які не звикли, буде страх цього стану. Можна слідкувати, як ці відчуття змінюються. Також можете заводити таймер на хвилину та протягом хвилини фіксуйте свої відчуття.
  2. Їдьте в тиші. Коли їдете в машині, спробуйте їхати без музичного супроводу та подкастів.
  3. Щовечора вимикайте телефон. Спочатку на 15 хвилин, потім на 30, потім на годину. Сильно позбавляти себе звичного потоку подій – джерело напруження. Робіть маленькі кроки. Не придумуйте собі 10 санкцій, аби відмовлятися від усього та сидіти в стресі. Адже від цього великий шанс зриву. Спочатку 15 хвилин без телефону на день. Потім 20. Можна створити графік відпочинків, але починати треба з дуже маленьких проміжків.
  4. Робіть активні прогулянки на самоті.
  5. Займайтеся спортом у тиші. Не вмикайте музику або будь-який інший фон. Якщо ви на пробіжці – не надягайте навушники.
  6. Створіть ритуали без електронних пристроїв. Наприклад, пийте зранку каву без гортання стрічки новин. Тільки споглядаючи в тиші світанок.
  7. Медитуйте. Спочатку робіть короткі медитації на хвилину та поступово збільшуйте час. Не треба поспішати, адже мешканцям мегаполісів, наприклад, не завжди легко буде лежати дві години на пляжі без книжки, телефону й інших розваг. Мало хто це витримує. Але поступово до цього можна прийти, і це буде класний результат, якщо ви зможете тривалий час нічого не робити.
  8. Займайтеся інтуїтивним малюванням. Беріть аркуш паперу й олівець чи ручку та малюєте так, як вас вестиме рука.
  9. Робіть дихальні вправи. Це може бути дихання за квадратом, техніка 4-7-8 або найпростіше – короткий вдих і довший видих. Такі вправи мають заспокійливий ефект.