Корисна звичкаЧитати менше

The Village Україна розповідає про хороші звички та прості дії, які можуть зробити життя кращим. Сьогодні говоримо про звичку читати менше. Так-так, вам не здалося, саме читати менше. Справа у тому, що багато хто прагне читати більше, але часто за прагненням прочитати як можна більше книжок втрачається задоволення від читання. Дехто навіть не запам'ятовує і половини прочитанного, оскільки увага за таким темпом читання розсіюється.

Ми поговорили про звичку читати менше з українськими письменниками Мартином Якубом та Олександром Михедом. Говоримо про те, чому Мартин зупинив проходження річного челенджу з читання книжок на четвертому місяці, скільки книжок потрібно читати та, що головне у читанні.

У листопаді минулого року я почав проходити читацький челендж, який заснували Катерина Бабкіна та Марк Лівін. Мета челенджу - прочитати 200 книжок за рік. Вони читали книги світових авторів, а я вирішив, що буду читати книжки лише українських авторів. Мій челендж протривав чотири місяці, а не рік.

За цей час я прочитав більше пятидесяти книжок, тобто 12-13 книжок на місяць. Я читав різну українську літературу: від Валер'яна Підмогильного, Івана Багряного до сучасних авторів - Макс Кідрук, Ігор Павлюк, Юлія Ілюха.

В якийсь момент це почало виснажувати мене і я розумів, що втрачаю задоволення від читання. Це стало просто зобов'язанням. Я публічно пообіцяв пройти цей челендж в фейсбуці, але я для себе найголовніший, тому я вирішив припинити його. Так співпало, що тоді я як раз перехворів ковідом, тому коли одужав, вирішив, що досить.

Після закінчення челенджу, за місяць я прочитав прочитав одну книгу. Це був роман мексиканського письменника та сценариста Гільєрмо Арріага «Дикий». Можу сказати, що краще читати одну книжку на місяць, але таку як ця.

Скільки потрібно читати?

Я вважаю, читати потрібно в кайф, а не з-під палки. Все залежить від людини і від книжки. Можна прочитати одну хорошу книжку за рік і це теж буде нормально. Література різна й деякі книжки читаються важко. Частина книжок, які я прочитав під час челенджу були доволі складними й вимагали більшого часу для їх прочитання, треба було в них вникнути.

Пригодницька жанрова література читається легше і швидше. Під час будь-якого читання я дещо конспекту для запам'ятовування сюжету та для навчання, аби використовувати щось у своїх творах.

На мою думку, вид читання потрібно отримувати задоволення.

Я отримував задоволення, коли читав одну книжку на місяць і коли читав 12 книжок на місяць, але у другому випадку це задоволення тривало недовго. Головне - щоби людина розуміла, що для неї забагто і вже від цього відштовхувалась та формувала комфортну кількість книжок.

Я постійно читаю, але це моє життя. Це й моя робота. Це такий потік, у якому складно розібрати, що для задоволення, що для майбутньої моєї книжки, що для лекцій, що для подкасту «Станція 451», а що з цього редагування текстів для видавничих проєктів. І навіть на найдивнішу книжку я завжди можу сказати: «Це по роботі». Що б це не означало.

Життя занадто коротке для того, аби прочитати хоча б дрібку книжок, які б мені хотілося. Але спробувати варто.

Гадаю, кожен може спробувати знайти час для читання. У кожного – свої таймкілери, які забирають у нас «зайвий» час. І кожен може зрозуміти, де саме той час, який він може зайняти книжкою. І це ж необов’язково: якийсь суперкорисний нон-фікшн чи чергова новинка чергового сезону. У кожного свої смаки, і треба зрозуміти, що приносить задоволення саме вам.

Як запам’ятовувати прочитане

Пам’ять про книжки не зберігається, якщо ми про них не говоримо. Прочитане забувається, якщо не обговорюємо це з друзями, не гуглимо більше інформації, не фіксуємо прочитаний текст закладками, фломастерами чи конспектами.

У моєму випадку книга може лишити відбиток загальною емоцією або зафіксувати основні елементи сюжету. І, очевидно, я пам’ятаю набагато краще ті книжки, про які писав есеї або розповідав у подкасті чи на лекціях. Це мої способи викарбовування й пам’ятання прочитаного. У кожного вони свої.

Скільки потрібно читати?

Питання в тому, яку планку собі ставлять читачі та які способи для фіксації прочитаного в пам’яті вони використовують. Особисто для мене, кількість книжок читацького челенджу типу 200, 150 чи 100 не підйомна. Проблеми починаються тоді, коли вам доводиться заради челенджу відкладати всі інші справи. І таке челенджоорієнтоване читання вже не принесе задоволення, і у вас не буде часу на те, аби викарбувати ці книжки в пам’яті.

Кожен сам визначає для себе зручний ритм і час читання. І що читати: лонгріди чи книжки, класику чи сучасну літературу, фікшн чи виключно нон-фікшн. Усе залежить від людини та її стилю життя. І чи в якийсь момент читання не почало мати виключно утилітарний, прикладний характер: нон-фікшн з ефективності прокидатися раніше за всіх, прибирати ліжко з підвищеною ефективністю, приготувати енергетичнонасичену їжу, що підвищить вашу ефективність. Та весь той нон-фікшн, що вкладається в лонгрід.

У кожного свій ритм і свої читацькі вподобання. У когось може бути час лише на один лонгрід на вихідних (типу цієї нашої розмови), і це норм, такий ритм у людини. Головне, аби читачці / читачу було комфортно. Навіть якщо людина не хоче читати взагалі і їй добре, хто ми такі, аби казати, що це не ок? Ми можемо тільки сподіватися на те, що така людина дасть книжкам ще не один шанс.

Не обов’язково гнатися за кількістю прочитаних книг, головне вибрати для себе комфортний ритм читання. І спробувати отримати від цього задоволення.