The Village розповідає про хороші звички та прості дії, які можуть зробити життя кращим. Цього разу поговоримо про те, як ми допомагаємо планеті, коли латаємо джинси, зашиваємо шкарпетки та ремонтуємо техніку.

Лєна Володіна

журналістка, блогерка

Нещодавно я виступала з лекцією про свідоме споживання та зізналася аудиторії, що зашиваю шкарпетки та колготки. Зал аплодував. Як легко здивувати людей у 2019 році. Мої слухачі знають, що я можу придбати коробку колготок та шкарпеток на рік і просто діставати нову пару щодня. Але я цього не роблю. Одноразові речі неекологічні. А перетворювати в одноразове те, що може служити кілька місяців, взагалі блюзнірство.

Колготки та шкарпетки важливо зашивати ще й тому, що на відміну від інших речей, які зносилися, в бокси з прийому речей їх не візьмуть навіть як ганчір’я. Виходить, вони вирушать одразу на звалище. Але навіть якби колготки приймали на переробку, правило 5R (refuse-reduce-reuse-recycle-rot) говорить: повторне використання речі більш екологічне, ніж її переробка До того ж переробка одягу майже завжди відбувається зі зниженням якості речі, тобто по суті це не recycling, а downcycling. Зі старої футболки нову не зробиш, у кращому разі вийде технічне волокно та ганчірка.

Джинси, які протерлися, можна віддати в ательє на штопання (це швидко, недорого та непомітно), в пальті можна замінити стару підкладку, а дірку в кишені зашити. В багатьох випадках поремонтувати річ дешевше, ніж її повністю замінити. Кілька місяців тому в мене перестав працювати макбук. Я була впевнена, що за сім років він уже застарів і доведеться купувати новий. На всяк випадок вирішила занести девайс у найближчий сервіс. Три дні, і макбук літав як новий. Потрібно було тільки замінити батарею та «пропилососити» всередині. У сервісі сказали, що ноут прослужить щонайменше стільки ж.

Щоправда, змусити себе ремонтувати недорогі товари з коротким терміном життя набагато складніше. Сьогодні речі вартують так мало, що багато хто думає: навіщо ремонтувати, якщо простіше придбати нове? Тут є два моменти. Перший: якщо річ коштує так мало, то задумайтеся, що це говорить про її виробничий цикл, якість та умови праці тих, хто її робив? Купуючи дешеві та неякісні речі, які легше викинути, ніж поремонтувати, ми підтримуємо консюмеризм, недобросовісну торгівлю, швидку моду та throw-away-society. Другий: девіз «Можу собі дозволити» – більше не причина для гордості. І він точно не про достаток чи любов до себе. Можеш собі дозволити? Дозволь собі не купувати.

ТЕКСТ: Маша Шаталіна