Ходити на масаж

Я ходжу на масаж не дуже часто (в середньому кілька разів на місяць), проте вже років 20. Масаж допомагає розвантажити м’язи шиї та плечей, перенапружені через сидіння за комп’ютером, і гомілки, забиті під час ходьби. Але передусім це просто приємно: я люблю м’язовий біль, а після хорошого масажу наступного дня відчуття як після силового тренування. До того ж я багато років займаюся, а розтягуватися зазвичай лінюся, і масажист робить мені пасивну розтяжку.

Найчастіше я ходила на масаж під час вагітності – це був ще один чудовий спосіб розвантажити спину. Ще масаж – прекрасна можливість заплющити очі й ні про що не думати, не дивитися на екрани гаджетів, вимкнути телефон на кілька годин. Я не люблю розмовляти з масажистом, стараюся мовчати, іноді навіть засинаю.

Уже п’ять років масаж мені робить Адолфо. Він повністю втратив зір (тільки одне око відрізняє світло від темноти) і завжди помічає будь-які зміни у моєму тілі: трішки поправилася, трішки схудла, краще розтягнулася, м’язи більш жорсткі тощо. До того ж він не обмежує сеанс часом – робить масаж, доки йому руки не скажуть, що пора припиняти. Адолфо – венесуелець, у Барселоні він з 1991 року. Раніше був професійним танцівником, часто ходив на масаж, і йому постійно хотілося ще, але не міг собі цього дозволити. Адолфо вирішив, що колись стане масажистом і робитиме хороший і недорогий масаж. Він осліп у 17 років через інфекційний ретиніт. Масажу він навчився, як я розумію, в школі при іспанському об’єднанні сліпих, там допомагають у реабілітації, навчанні та пошуках роботи.

Кілька разів я потрапляла до спеціалістів, які надламаним голосом говорили: «Ой-ой-ой, як же ви з такою спиною ходите… Потрібно десять сеансів мінімум! А краще двадцять, через день!» При цьому в мене хороша осанка, я регулярно займаюся спортом, нічого не болить (хіба що шия затікає, як у всіх, хто сидить за комп’ютером). Рекомендую не піддаватися на такі провокації, а при наявності болю йти спочатку не до масажиста, а до лікаря.