Корисна звичкаЛюбити себе

«Любити себе? Це ж неправильно, любити потрібно когось!» – з дитинства крутилося в голові. Так і жила: улюблена робота, улюблені близькі, улюблена країна, а я – нелюба. На себе любові не вистачало, та й не вчили. Хороший був би предмет у школі.

«Любити себе – це дозволити собі робити те, що хочу», – відповіла б я у 18 років, мандруючи автостопом in the middle of nowhere на трасі Київ-Одеса. Те, що хочу я, навіть якщо оточенню це не подобається. І це був момент, коли «Я» перестала бути останньою буквою в моєму життєвому алфавіті.

Дозволити собі подорожувати – мій перший крок у любові до себе. Зараз можу сказати точно, що в моїй карті світу «любити себе» – це:

 Бути чесною у ставленні до себе, своїх можливостей і потреб.

 Бути сміливою і щирою у вираженні ідей і бажань.

 Рухатися до своїх цілей і діяти від серця і цінностей, навіть якщо я – моя єдина підтримка.

 Дозволяти собі бути різною і не завжди зручною, приймати це.

 Знати, що ідеалу не існує і що все, що у мене є – це я, і мене досить.

 Навчитися пригальмовувати і відчувати, коли треба зупинитися: в робочому графіку, стосунках, фізичному навантаженні.

 Піклуватися про себе: наповнювати тіло смачною їжею, давати відпочинок розуму, дозволяти відчувати різні емоції.

 Відкриватися і бути вразливою: показувати справжню себе оточенню.

 Просити про допомогу: йти до психотерапевта, а не приховувати проблеми.

 Вміти говорити «ні» і розуміти, що моє, а що – ні; що можу, а що – ні. Вміти визнати, що можу я не все.

 Уміти визнавати помилки свої та оточення.

 Прощати себе та інших.

 Припинити відкладати задоволення.

 Припинити відкладати життя на потім.