ЕкоМіські джунглі. Це люди, які озеленюють свої двори та парки

«Якось у травні, виглянувши у вікно, зрозуміла, що бачу тропіки: усе настільки буяло. Це неймовірне відчуття – створити живу природу буквально на камені», – розповідає маркетологиня Ольга, яка у вільний час озеленює ділянку біля своєї багатоповерхівки на Виноградарі.

Висаджування дерев і кущів біля будинку чи в місцевому парку може стати способом екоактивізму, хобі, що допомагає зняти стрес від розумової праці, способом нарешті познайомитися із сусідами та покращити свої умови життя в місті.

Ми поговорили з людьми різних професій, які вже не один рік висаджують дерева, кущі та квіти біля свого дому або в парку поблизу, про те, як і навіщо вони це роблять та як це покращує їхнє життя.

з чого все почалося

На мене дуже сильно вплинула Революція Гідності. Хоча я не був активним учасником Майдану, ці події змінили мій світогляд. На той час я жив у Києві, а коли наш колишній президент Янукович утік, я вирішив переїхати назад до свого рідного міста Чернігова та змінювати його на краще.

За професією я фотограф, а також захоплююся ботанікою й маю велику колекцію домашніх рослин. Ту естетику, яку я передавав у своїх фотографіях і створював вдома, хотілося бачити й навколо себе у своєму місті. Тому я став прибирати в лісі біля будинку, у парках і на березі річки.

Моє захоплення озелененням почалося з однієї історії з незаконною забудовою. 2016 року забудовник намагався звести багатоповерхівку в парку Березовий гай, біля якого я жив і де пройшло все моє дитинство. Разом із сусідами ми вирішили відстояти парк від забудови. Тож доки тривала судова тяганина й забудовник не міг проводити будівництво, ми організовували десятки акцій, насаджали в парку кущі та дерева, формували композиційні групи з рослин. Також ми створили щорічний фестиваль «Подаруй парку дерево», і вже чотири рази провели його.

Поступово моє екологічне волонтерство переросло в щось більше – я заснував громадську організацію «Еко Місто» в Чернігові. Зараз основні напрями нашої роботи – це урбаністика, екологія й озеленення.

Як озеленює парк і власний двір

Ми разом із волонтерами щороку висаджуємо дерева навесні та восени в Березовому гаю та навіть розробили для нього концепцію ревіталізації й поступово втілюємо її у життя. Для натхнення у нас є дерева, посаджені 4–5 років тому, які вже виросли у 2–3 рази.

Окрім волонтерських акцій з озеленення, ми організовуємо висадку дерев для комерційних компаній. Часто вони звертаються до нас, коли хочуть влаштувати корпоратив із користю для довкілля, і ми допомагаємо їм робити це ефективно. А цього року акцій у нас буде навіть більше, бо ми влаштовуємо волонтерський табір та їдемо саджати ліс у лісництво неподалік Чернігова.

Загалом ми посадили вже близько 200 дерев і 300 кущів. Якщо з останніми все просто, то десь 10% не приживаються. У перші роки ми висаджували більш декоративні види дерев і не дуже ретельно підходили до підбору саджанців. Річ у тім, що для дерева пересадка – це завжди стрес. Тому краще, коли воно має закриту кореневу систему, тобто спеціально було вирощене в горщику. Щоби висадити таке дерево, треба просто викопати ямку й разом із землею із горщика посадити його у відкритий ґрунт.

Також ми зрозуміли, що краще обирати місцеві види дерев відповідно до широт. Вони мають бути невибагливими й посухостійкими, тому що ми живемо в час кліматичних змін із досить спекотним сухим літом. Тож коли немає можливості доглядати за деревом, краще, щоби воно було стійке до засухи.

З нашого досвіду, акації та робінії прижились найкраще, адже вони ростуть у будь-якому ґрунті, навіть у глиняному. Також ми саджали берези, вони трохи гірше приживаються, але швидко й гарно ростуть. Ще в нас цікавий досвід із катальпами. 2016 року ми посадили цілу алею, і до цього часу вони виросли майже до чотирьох метрів, а минулого року вже перше квітували. Тож вийшла дуже красива ділянка в парку.

Нещодавно ми закінчили ремонт у власній квартирі та переїхали, і тепер планую озеленення у своєму дворі. Забудовник залишив нам голу територію, але я бачу в ній великий потенціал, і вже залучаю сусідів.

У нас із сусідами є спільний чат у Viber, де я запропонував усім озеленити подвір’я та познайомитися. Попросив поставити лайк тих, хто розділяє мою ідею, а тих, хто хоче долучитися, запросив зустрітися у дворі на дитячому майданчику. Зі 100 учасників групи близько 30 поставили лайк, а 5 сусідів прийшли на зустріч. У результаті на цю весну ми вже запланували посадити у дворі три великі дерева, багато кущів і живоплоту, а також масиви з кущів біля під’їзду.

Я підготував візуалізацію озеленення двору й далі будемо збирати благодійні внески до середини квітня, а потім разом із сусідами на вихідних посадимо саджанці.

Чому це важливо

Я вважаю, що людей складно змінювати. Але якщо змінити те, що їх оточує, це теж на них уплине. Уже не один рік спостерігаю це на власні очі: бачу, як змінилася поведінка людей у парку, коли він став більш охайним і комфортним. Також помічаю, що навколо озеленення легко формується ком’юніті. На жаль, рідко коли сусіди взагалі знають одне одного на ім’я, люди знайомляться переважно тоді, коли стаються конфлікти. А такі спільні активності для громадського простору допомагають людям знайомитися.

Наприклад, коли я влаштовував першу акцію «Подаруй парку дерево», ми збирали благодійні внески від сусідів і просто доброчинців. Оскільки дерев було більше, ніж охочих їх садити, людям доводилося разом це робити й у процесі знайомитися між собою. Також ми зробили спеціальні таблички, на яких люди могли написати свої побажання та залишити своє ім’я. Потім ми сфотографували ці таблички, переглянули написи й побачили, що багато родин, які раніше були не знайомі, садили разом дерева.

Також в Україні є проблема з низькою якістю публічних просторів і обслуговування від комунальних підприємств – через брак коштів, корупцію, забюрократизованість. Наприклад, у Чернігові досить охайні центральні вулиці, але якщо ви зайдете углиб спального району, побачите лише смітники й бруд, доброустрою там узагалі немає. Є декілька шляхів, як це вирішили: вимагати змін від влади або починати із себе та показувати на власному прикладі, як можна покращити місто. Я вважаю, що це треба робити паралельно, саме тому цим і займаюся.

Для мене озеленення – не тільки про користь для міста, це ще й про власне навчання, експерименти та розслаблення. Жартую, що після 30 років мене потягнуло до землі. Раніше я це не любив. У моїх батьків є дача, тому з дитинства я допомагав їм у садівництві, але робив це неохоче. А тепер я вивчаю ландшафтний дизайн і пермакультуру.

З того часу, як ми почали займатися парком, я навмисно обираю всі свої маршрути так, щоби пройти через нього, подивитися, у якому стані дерева, чи потрібен їм догляд. Тобто я з одного боку, відчуваю за це відповідальність, а з іншого, дуже радію, коли бачу результати. Приємно, коли ти посадив магнолії, а потім бачиш, як вони квітують. Це дуже надихає й мотивує продовжувати далі.

З чого все почалося

Я живу на першому поверсі старого 16-поверхового будинку 80-х років на Виноградарі. Мої вікна виходять на зворотну сторону будівлі, на тихе місце, де рідко проходять люди. Сторона не сонячна, у ґрунті багато будівельного сміття, трава погано росте, а якщо не займатися майданчиком, то краєвид гнітючий – сусіди кидають із вікон недопалки та сміття. І так щороку, допоки там не з’явиться рослинність.

Коли я була маленька, майданчиком завідував батько і прямо перед нашим вікном посадив вишню, абрикос і сливу, до яких можна дотягнутися рукою з балкона. Основна частина дерев – його рук справа.

Коли я подорослішала, також почала висаджувати рослини під вікном. Усе почалось 2013 року, коли мені подарували цибулини тюльпанів, привезені з Голландії. Так з’явилася моя перша грядка з квітами. Тюльпани були великі й сильні, виросли ледве не метр висотою. Після того, як їх висаджуєш, потрібно десь два місяці доглядати їх і чекати, доки сформується квітка. Пам’ятаю, вони мали розквітнути на Пасху. У цей день ми з батьками пішли о 6:00 ранку в церкву, повернулись – а всі 40 квітів зрізані.

Було дуже складно, але я це пережила. Подумала, що комусь вони все одно принесуть позитивні емоції. До того ж самі цибулини залишилися, отже, я могла посадити їх знову.

Як озеленює власний двір

З тюльпанів усе почалося, а далі я стала висаджувала рослини біля будинку, щоби розв’язувати певні завдання. Наприклад, деякі люди скорочують дорогу та йдуть прямо під нашими вікнами. Вони витоптують траву й замість неї з’являлися бруд і болото. Аби під вікнами не ходили, вирішила сформувати паркан із кущів. З одного краю висадила бузок, з якого рік за роком формую паркан, з іншого – низенькі кущі.

Коли сидиш на кухні, хочеться бачити за вікном щось гарне. Для мене це ще одне завдання, яку я вирішую через висаджування рослин.

Ми займаємось озелененням усією сім’єю. Дерева садить тато, і зараз у нас під вікнами ростуть ще й обліпиха, горіх, груша, сумах (дерево грузинської спеції). За квіти відповідаємо ми з мамою: я саджаю тюльпани, гіацинти, крокуси, хризантеми. Мама працює у квітковому, тому часто приносить квіти, які могли б утилізувати. Так вона рятує рослини й озеленює наш майданчик. Окрім цього, я займаюся висаджуванням і формуванням кущів і вирощую м’яту, яку потім збираю, сушу на зиму або додаю в лимонади та салати.

Займаюся рослинами не щодня, буквально декілька разів на сезон. З квітами роботи більше, за ними треба частіше доглядати, а кущам достатньо просто надавати форми. Зараз нові дерева не саджаємо, бо місця вже немає.

Я не залучаю до озеленення сусідів і не підтримую з ними спілкування. На жаль, у нашому будинку я не бачила прогресивної молоді, є лише один хлопець, який завжди косить траву газонокосаркою та допомагає з будь-якими роботами в будинку і прибудинковій території. Інші наші сусіди – це люди, які з вікон викидають недопалки та сміття. Навіть не знаю, як почати з ними розмову про сміття, не кажучи вже про допомогу з рослинами.

Чому це важливо

Якось у травні, виглянувши у вікно, зрозуміла, що бачу тропіки: усе настільки буяло, що у якийсь момент подумала, ніби ми перестаралися. Але швидко відпустило. Це неймовірне відчуття – створити живу природу буквально на камені самому.

Іноді до смішного доходить: минулого року в нашому тихому садку хтось навіть розвісив речі сушитися. В окрузі так ніхто не робить, мабуть, затишок місця вплинув на це. Було відчуття, ніби ти не на Виноградарі, а в Одесі або десь у старих двориках на Подолі.

Також рослинність привертає увагу тварин. На березі перед нашою кухнею часто сидить дятел, квіти обмилувала сім’я їжаків, а на деревах в’ють гнізда птахи й повертаються туди щороку.

Приємніше дивитися на зелень із вікна, ніж на кам’яні джунглі та бруд. Якби не ця рослинність, я б точно ніколи не побачила дятла в місті. Саме тому я продовжую цим займатися.

з чого все почалося

Я живу в житловому комплексі «Зарічний» із 2016 року й активно займаюсь озелененням прибудинкової території. Ми з іншими мешканцями зрозуміли, що забудовник не заклав достатньо дерев і кущів на прибудинковій території, тож вирішили виправити це власними силами. Обслуговча компанія, яка спочатку відповідала за нашу територію, хаотично висаджувала дерева, усе це мало не дуже привабливий вигляд. А на відміну від інших ЖК, у нас велика територія для рослин, тож ми вирішили цим скористатися.

Ще до того, як ми створили ОСББ, почали самостійно збирати кошти на озеленення і зробили для цього спеціальний фонд. Спочатку в закритій групі на Фейсбуці запитали мешканців, чи не проти вони зробити добровільні внески на озеленення, побачили, що підтримка є, і запустили збір грошей. Цим зайнявся я, оскільки на той час уже був знайомий із багатьма мешканцями, до мене була довіра. Усі охочі могли зробити внесок на будь-яку суму, і так нам вдалося зібрати близько 50 тисяч гривень і придбати землю й цілу алею з 40 дерев. Висаджували ми їх із сусідами самостійно. 

Територія біля будинку відразу стала набагато приємнішою, сусідам дуже сподобалися результати, тож ми вирішили продовжити озеленення.

Як озеленює власний двір

Оскільки за професією я адвокат, жодного досвіду в озелененні я не мав, тому консультувався з розсадниками рослин, аналізував інформацію з відкритих джерел, щоби зрозуміти, які рослини виживуть під сильними вітрами й палючим сонцем (на території нашого ЖК мало тіні).

Перша наша ціль була – відгородитися від дороги. Тому спочатку ми посадили алею з дерев, яка стала своєрідною зеленою завісою від вихлопних газів і пилу автомобілів. Обрали робінію псевдоакацію, яка дуже добре підходить для наших умов. Після цього вирішили озеленити паркан: посадили дикий виноград, який розростається й із часом ще краще захищатиме нас від дороги. Тепер щовесни та щоосені жителі кожного з будинків продовжують садити дерева й кущі, дотримуючись плану ландшафтного дизайну.

Далі ми почали досліджувати, які дерева краще садити біля будинків, зважаючи на те, що в багатьох мешканців є собаки. Тому придбали декоративні туї кулястої форми, які не бояться впливу вигулу собак. Також вирішили створити огорожі з кущів і придбали для цього 450 кущів. Аби все це мало естетичний вигляд і приживалося, консультуємося з ландшафтними дизайнерами.

Якщо раніше висадкою рослин займалися самі мешканці будинку, то тепер вирішили підійти до цього більш серйозно й найняти професіоналів. Річ у тім, що тепер дерев і кущів на території дуже багато і без професіоналів складно зорієнтуватись, як доглядати за всім і підтримувати гарний вигляд. Наприклад, минулого року в нас завелись шкідники й деякі рослини постраждали. Ми зрозуміли, що одна справа – посадити дерева, а зовсім інша – доглядати за ними. Тому цього року деякі будинки вже заклали додаткові кошти для садівників.

Також ми за кошти ОСББ змонтували автоматичний полив, адже щоби полити таку кількість дерев і кущів, двірнику потрібен на це цілий робочий день. А так ми розуміємо: скільки б рослин ми не посадили, завжди буде можливість їх полити.

Чому це важливо

Перші висадки дерев дуже позитивно вплинули на стосунки між сусідами. Ми почали все це 2017 року, через рік після того, як усі почали робити ремонти, тож мало хто взагалі був знайомий. А коли ми збиралися садити дерева, це була нагода познайомитися та поспілкуватися. Як результат, сьогодні багато сімей дружать між собою. Також із висадки рослин почались інші сусідські ініціативи, наприклад, час від часу разом ходимо на пляж збирати сміття, а потім влаштовуємо пікнік. Це дуже позитивно впливає на атмосферу та спілкування між сусідами.

А ще дуже класно іноді переключатися з розумової праці на фізичну. Та найбільше задоволення – бачити результат цієї праці.

Я вважаю, що озеленення – це один зі способів покращити умови проживання людей. Так само як ми постійно вдосконалюємо умови всередині, покращуємо безпеку, встановлюємо відеокамери, ми ще й покращуємо зовнішній вигляд території зовні. Приємно мати можливість не виїжджати для прогулянки в центр міста чи в парк, а просто пройтися біля свого будинку. До того ж усі мешканці розуміють: що кращий вигляд має прибудинкова територія, то дорожчим стає квадратний метр нерухомості в будинку.