Вакцинація від COVID-19 в Україні має розпочатися після 15 лютого, коли привезуть перші вакцини. 117 тисяч доз від Pfizer і BioNTech ми отримаємо в межах ініціативи COVAX у лютому. Також МОЗ отримало підтвердження на постачання 12 мільйонів доз вакцини виробництва компаній AstraZeneca та Novavax. Окрім цього, Україна уклала угоду на постачання 1,9 мільйона доз китайської вакцини SinoVac Biotech.

Як працюють різні вакцини від COVID-19, чи варто вакцинуватися тим, хто перехворів, чи можуть щеплення бути небезпечними та чи можна буде після вакцинації зняти маски й повернутися до нормального життя – ці запитання ми поставили лікарю-інфекціоністу Юрію Жигарєву.

Юрій Жигарєв

лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук

Чому вакцини від коронавірусу розробили так швидко? Чи означає це, що їх недостатньо дослідили?

По-перше, наука не стоїть на місці. Ті можливості, які ми мали 5–10 років тому, не порівняти з тим, що є зараз. Хтось каже, що був SARS-1 ще 2003 року, але проти нього так і не розробили вакцину. Так, але пройшло вже 17 років, ми маємо інші технології, інші можливості.

Напевно, можна сказати, що SARS-CoV-2 – найбільш вивчений вірус на сьогодні. Ідеться не тільки про коронавіруси, а й про аденовіруси чи ротавіруси, які ми знаємо вже багато років. Ті зусилля, фінанси й людські ресурси, які були кинуті на розробку вакцини за цей рік – це безпрецедентно. Ми не мали такого в історії людства. Тому це [швидку розробку вакцини] можна пояснити.

Як працюють вакцини від COVID-19?

Є десятки різних типів вакцин. Так звані «живі» вакцини містять живий вірус. Він модифікований, тому не викликає захворювання, але при цьому викликає імунну реакцію. За таким принципом працює вакцина від кору, краснухи, поліомієліту. Наразі в нас немає такої вакцини від коронавірусу.

Наступний вид – так звані «вбиті» вакцини, що містять вбитий вірус. Він так само не може викликати інфекцію, але наш організм сприймає його як щось чужорідне, виробляється імунна реакція.

Бувають молекулярні вакцини. Імунітет так працює, що наші антитіла – захисні білки – утворюються не проти вірусу, а проти окремих білкових молекул, так званих «антигенів». Тобто нам не потрібен цілий вірус, ми можемо взяти антиген і ввести його в організм, внаслідок чого організм почне виробляти антитіла від нього.

Якщо взяти вакцину Pfizer, то її отримало вже дуже багато людей, поки що ніхто не повідомляв, що щось сталося

Є так звані «векторні» вакцини, коли ми беремо якийсь інший вірус, наприклад, аденовірус, і в його генетичний матеріал вбудовуємо невеличку послідовність коронавірусу, наприклад, ген, що кодує S-білок. Коли цей вірус потрапляє в організм, він починає розмножуватися, S-білки активно продукуються – й у результаті виникає імунна відповідь.

Також існують РНК-вакцини. РНК – це певна інструкція для клітинних органел. У наших клітин є рибосоми – такі собі фабрики, що продукують наші білки. Це не дуже розумний механізм, тому йому потрібно дати програму у вигляді РНК, де записано, який білок потрібно синтезувати. Тож ми можемо взяти РНК – шматок генетичного матеріалу – дати нашій рибосомі, і вона почне синтезувати вірусні білки. Наша імунна система сприйматиме її як антигени й вироблятиме проти них антитіла. За таким принципом працюють вакцини Pfizer і Moderna.

Дехто переймається, що РНК-вакцина може викликати генетичні мутації. Це взагалі можливо?

Роги не виростуть, копита і хвіст – теж [сміється]. Якщо взяти вакцину Pfizer, то її отримало вже дуже багато людей, поки що ніхто не повідомляв, що щось сталося. Звісно, є міфи й розмови про те, що вакцина може якось змінити наш генетичний код. У цьому є певний сенс, але тільки в тому плані, що це дійсно генетичний матеріал, шматочок геному. Фактично ми беремо шматок генетичного матеріалу вірусу та згодовуємо його нашим клітинам для того, щоби вироблялися вірусні білки й формувалася імунна відповідь. Але ніяких мутацій після цього не відбудеться.

РНК-вакцини вперше використовують на людях. Чи можуть бути потенційні ризики?

Безпосередніх короткотермінових ризиків – протягом місяця, двох, трьох – ми не бачимо. На сьогодні з першими пацієнтами, які отримали вакцину, і волонтерами, які брали участь у клінічних дослідженнях, усе добре. Ще раз повторю: роги не виросли, копита не відпали, нічого страшного з ними не відбулося за цей час.

Щодо більш тривалих термінів поки що є питання. Наприклад, вакцину проти поліомієліту ми використовуємо понад 50 років і перевірили її на поколіннях. Якщо фантазувати про якісь можливі наслідки через рік, два або три роки, то на це запитання ми зможемо відповісти тільки через три роки. Але в нас часу немає. Ми не можемо собі дозволити три роки сидіти й чекати. Тому це певний ризик, але ми повинні йти на ці ризики.

Китайська вакцина Sinovac, яку теж будуть використовувати в Україні, працює за іншим принципом? Наскільки вона взагалі ефективна та безпечна?

Це так звана «вбита» вакцина. Традиційно такі вакцини менш ефективні. Не думаю, що тут є питання з безпечністю, але є питання з ефективністю. За інформацією, яку ми наразі маємо, ефективність 50%, а хтось навіть каже, що менш як 50%. Але загалом це нормально, тому що будь-які «вбиті» вакцини ніколи не були суперефективні, адже вірус вбитий, імунна система не так реагує на нього, як на живий патоген.

Інша справа, який відсоток ефективності все-таки буде. Усесвітня організація охорони здоров’я каже, що буде рекомендувати вакцини, які мають 70% і більше ефективності, американське Управління продовольства і медикаментів (FDA) кажуть, що нехай буде хоча б 50%, Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) каже: «Нехай буде хоча б 40%, тільки доведіть, що вакцина має ефективність». Коли в нас буде більше даних, тоді ми будемо робити якісь висновки.

Загалом це нормально, тому що будь-які «вбиті» вакцини ніколи не були суперефективні

Узагалі, коли ми говоримо про будь-яке медичне втручання (а вакцинація – це теж медичне втручання), треба зрозуміти, які є позитиви, а які негативи та ризики від нього. Будь-яка вакцина може бути реактогенною – і на Pfizer, і на Moderna вже зареєстровані алергічні реакції, хтось навіть починає роздмухувати паніку. Але це абсолютно нормальна ситуація, не треба цього боятися й варто розуміти, що на таблетку аспірину в будь-якої людини може бути реакція, він цього ніхто не застрахований. Але реактогенність вакцини має бути не більша, ніж її ефективність. Якщо ми бачимо, що ефективність набагато вища, ніж реактогенність, тоді ця вакцина працює.

Які можуть бути побічні ефекти від вакцинації? Наскільки це взагалі нормально?

Перша найбільш небезпечна реакція – це анафілактичний шок. Це алергічна реакція негайного типу, коли буквально за хвилину або через 5–10 хвилин після введення вакцини в людини може розвинутися тяжкий стан. Він може бути небезпечним і навіть смертельним. Загалом це відбувається дуже й дуже рідко.

Ще раз наголошую на тому, що [така реакція може бути] на аспірин і будь-яку речовину. Людину може вкусити оса чи джміль, вона може скуштувати якусь екзотичну їжу, і просто її організм на це так відреагує. Якось попередити цей стан практично неможливо, бо ти не знаєш, на що твій організм може відреагувати. Вакцина – це коктейль, крім РНК, там ще дуже багато інших компонентів, наприклад, стабілізатори, засоби для того, щоби в ній не розмножувалась ніяка мікрофлора. Може бути реакція не на сам активний компонент вакцини, а на якийсь поліетиленгліколь, що входить до її складу.

Тому хочу наголосити, що обов'язково перед вакцинацією повинен бути нормальний огляд лікаря. Не має бути ситуації, коли ти пішов, вколов вакцину й поїхав. Лікар повинен оглянути пацієнта, зібрати анамнез, дізнатися, чи не було колись реакцій на інші вакцини, алергічних реакцій. Обов’язково має бути медичне спостереження після вакцинації: зробили вам щеплення, будь ласка, посидіть у коридорчику хоча б 20–30 хвилин, аби впевнитися, що все добре.

Обов'язково перед вакцинацією повинен бути нормальний огляд лікаря

Також можуть бути більш віддалені реакції – вони можуть бути алергічні або ж абсолютно нормальні побічні реакції. Може бути підвищення температури, локальний набряк, неприємні відчуття в місці ін’єкції – але це абсолютно нормально. Такі реакції можуть бути у 20–30% і більше людей. Не треба цього боятися, це нормальні поствакцинальні реакції.

Бувають також більш серйозні, але й більш рідкісні поствакцинальні ускладнення. Це пов’язано з певними генетичними особливостями людини, коли її організм не дуже адекватно реагує на антиген або інші компоненти вакцини. Мільйон людей може зробити щеплення – у всіх усе добре, а в однієї людини щось може піти не так.

Були повідомлення про те, що люди помирали після вакцинації від COVID-19. Від щеплення можна померти?

Що стосується цієї ситуації, не будемо тикати пальцями, але в одній скандинавській країні досить багато людей похилого віку. Їм може бути за 80–90 років, часто це люди з купою хронічних захворювань. Усі ми розуміємо, що якщо тобі вже 95, у тебе набагато більше шансів померти завтра, ніж у 20-річного. Це нормальна статистика у сфері охорони здоров’я. І коли ми робимо вакцинацію таким людям, ми розуміємо, що протягом року чи навіть місяця якась кількість із них помре. Вона все одно помре, зробимо ми щеплення чи ні. Але якщо хтось хоче маніпулювати цифрами, то може сказати: ми 100 людей вакцинували, 5 із них протягом місяця померло.

Встановити зв’язок між вакцинацією та смертю можна на 100% тільки в тому випадку, якщо стався анафілактичний шок. Якщо зробили ін’єкцію, а через хвилину людина померла – тут інших варіантів просто немає. Але якщо щось трапилося з людиною – необов’язково смерть – через добу, тиждень, місяць, рік – немає методу, який встановить, що це точно через вакцинацію.

Вакцина може якось упливати на вагітність і фертильність?

Сказати точно я не можу, ніхто не може. Виробники вакцин виключають вагітних жінок і тих, хто збирається вагітніти, із групи клінічних досліджень. Навіть якщо жінка приходить і хоче бути волонтером у програмі, їй обов’язково роблять тест, аби пересвідчитися, що вона не вагітна. Тож ми просто не маємо даних.

Також треба розглядати фертильність як здатність жінки завагітніти, фертильність як здатність чоловіка запліднити жінку та потенційний уплив на ембріон чи перебіг вагітності. Але для того, щоби відповісти на ці питання, потрібні динамічні спостереження протягом років. Тобто жінка вакцинувалася, через певний час завагітніла, ми спостерігаємо за нею всю вагітність, а потім за дитиною хоча б кілька перших років – і якщо ми побачимо, що це дійсно здорова дитина, і таких випадків тисячі, тоді ми можемо впевнено казати, що ніякого негативного впливу не було.

Зараз ми можемо лише екстраполювати дослідження на тваринах, де ми не побачили ніяких негативних упливів.

Чому не вакцинують дітей?

Клінічні групи вакцинації виключали дітей і вагітних жінок, їх не брали в дослідження. Наскільки я знаю, масштабних досліджень вакцини від коронавірусу, у які б включали групи й дітей, і вагітних жінок, немає.

Як щеплення може вплинути на онкохворих, людей із цукровим діабетом чи іншими хронічними захворюваннями?

Я бачу можливу проблему в тому, що в цих категорій пацієнтів буде менша ефективність. Що означає, коли онкохвора людина перебуває на хімієтерапії? У неї дуже низький імунітет. А людині, яка перенесла трансплантацію органів, ми спеціально даємо препарати, що пригнічують імунітет. Тому ми очікуємо, що в таких категорій пацієнтів може бути менша ефективність. А що стосується безпечності, то навряд чи вони матимуть більше побічних реакцій.

Якщо людина перехворіла на коронавірус, їй можна не вакцинуватися?

Для чого ми вакцинуємось? Щоби не захворіти. Тому все залежить від того, наскільки стійкий імунітет після перенесеного захворювання. Наприклад, ми знаємо, якщо людина хворіла на кір, вона більше не захворіє. З іншого боку, ми знаємо, що на грип людина може хворіти кожен рік. Що стосується цього вірусу, ми тільки рік із ним маємо справу й тільки пів року спостерігаємо за пацієнтами, які вже перехворіли. Наскільки в них буде стійкий імунітет, буде він довічний, на 5 років, на рік – ми ще не можемо сказати.

Якщо ми побачимо, що імунітет умовно діє 5 років, можна буде говорити: «5 років ти захищений, а потім, будь ласка, зроби тест на антитіла. Якщо титр низький, тоді є сенс вакцинуватися, щоби твоя імунна система знову познайомилася з цим антигеном». А може, ревакцинуватися треба буде кожен рік, як при грипі. Ці питання поки що в повітрі.

Людей, які перехворіли вже двічі, є тільки певний відсоток – від 5 до 15% орієнтовно. Чи повторне це захворювання, важко сказати точно, адже буває дві ситуації: людина другий раз хворіє, бо вірус зберігається в організмі й через деякий час реактивується; людина повторно хворіє через інший штам вірусу.

Після вакцинації можна знімати маску й бути певним, що не заразишся й нікого не заразиш?

Це, мабуть, найбільший міф, що є якась магічна вакцина, ми всі щепимося, знімемо маски, закінчиться карантин, і ми будемо жити, як рік тому. Це маячня, такого не буде. На це є причини вірусологічні, імунологічні та соціально-економічні.

Щодо вірусологічних, то є «мутанти» (мутації вірусу – ред.). Зараз ми вже бачимо багато різних штамів, які трохи відрізняються. Ніхто не може сказати впевнено, що завтра не з’явиться мутант, який буде «чхати» на всі наші вакцини, навіть на найбільш ефективні.

Це, мабуть, найбільший міф, що є якась магічна вакцина, ми всі щепимося, знімемо маски, закінчиться карантин, і ми будемо жити, як рік тому. Це маячня

Імунологічні причини стосуються імунної відповіді на вакцину. Зараз у кожної вакцини різна ефективність – у когось 50%, у когось 95%, але це все клінічні дослідження. В англійській мові є 3 поняття ефективності – efficiency, effectiveness, efficacy – Google Translate вам усе перекладе як «ефективність». Але це різна ефективність. Є ефективність клінічних досліджень у контрольованих групах, а є ефективність у реальних умовах. Так от, ефективність у реальних умовах для будь-якої вакцини завжди менша, ніж та, яку ми отримуємо під час клінічних досліджень.

Уявімо, що ми вакцинували 100 людей. Гарантую, що не 95 із них матимуть імунітет, навіть якщо вакцинувати Pfizer. Може, 90 людей матимуть імунітет, а може, 80 чи 70. І тоді 30 людей будуть незахищені, при тому, що вони вакциновані та з вакцинним паспортом. Відповідно, вони будуть вразливі та можуть інфікувати інших.

Щодо соціально-економічних причин, то ми розуміємо, що ні зараз, ні через місяць, ні через пів року, ми не матимемо достатню кількість вакцин, аби щепити значний відсоток населення.

Скільки має бути вакцинованих, щоби це мало колективний ефект?

90%. Ну, хоча б 60–70%.

Коли ми можемо зняти маски? Коли я приходжу кудись із коронавірусом, але впевнений, що в 9 із 10 людей у кімнаті є імунітет, вони не заразяться й не будуть розповсюджувати інфекцію.

Чому важливо вакцинуватися тим, хто першим отримає таку можливість?

Першими вакцинуватимуть дві категорії: людей, які мають ризик за перебігом та ускладненнями – люди похилого віку та із хронічними захворюваннями – і люди, які мають більшу ймовірність інфікування. У будь-якого медика теоретично набагато більші ризики захворіти, але практично інфекціоністи в нас хворіють набагато менше, ніж навіть лікарі інших спеціальностей. Ми все-таки захищаємося. Жоден притомний лікар-інфекціоніст ніколи не вийде до хворого (навіть не коронавірусом) без маски. Тому я вважаю, що набагато важливіше вакцинуватися людям у групі ризику, особливо ми повинні захищати людей похилого віку з тяжкими хронічними захворюваннями.

Це потрібно не тільки для них. Саме ці люди дають основне навантаження на систему охорони здоров’я. Якщо ви прийдете в будь-яку реанімацію й подивитесь, який там контингент із коронавірусною інфекцією, хто найбільше потребує кисню, уваги медичного персоналу, хто найбільше помирає – то це саме ці люди. Вакцинуючи їх, ми захищаємо не тільки їх, а й нашу медичну систему, наших медиків та інших людей, адже кожен такий пацієнт потребує догляду, з ним контактує дуже багато людей: і вдома, і в лікарні, і всі вони мають ризик інфікування.