The Village Україна дізнається, скільки коштує вікенд у столиці Австрії. Ліна Семенова на наше прохання розповідає, як потрапити до Відня під час пандемії, яким був її досвід каучсерфінгу та які місця варто відвідати в місті.

У листопаді в Австрії оголосили загальнонаціональний локдаун. Не працюють ресторани, заклади культури й магазини (окрім тих, що продають товари першої необхідності). Вʼїхати до країни з туристичною метою неможливо. Поки що локдаун продовжили до 11 грудня.

Скільки днів: 4

Загальні витрати на двох – ~ €700

Чому Відень

Мапа місць для подорожей зараз звужується та розширюється в залежності від отриманої вакцини та карантинних обмежень у країні, куди подорожуєш. І з вакциною CoronaVac мій вибір був невеликим.

Є декілька причин, чому ми з подругою вирушили саме у Відень: подруга скучила за німецькою мовою та цілодобовими пішохідними прогулянками новими містами. А я хотіла вперше скористатися можливостями Couchsurfing і поринути в іншу культуру.

Дорога

Ми з подругою летіли у Відень лоукостером із Києва. Це було за два тижні до листопадового локдауну. Квитки купили спонтанно за тиждень, тому в обидва кінці вони коштували по 67 євро. Були б значно дешевші, якби ми купили їх за півтора місяця до подорожі. Збираючись назад до Києва, ми запізнилися на літак, тому летіли назад за додаткові 100 євро за кожен квиток. Проте це виграло нам ще два дні у Відні.

усього – €334

Карантинні вимоги

Для подорожі була обов’язковою маска FFP2. Це трикутна біла маска, що не має клапану. Коли ми отримували посадкові, в нас запитали, чи вона в нас є. Без такої маски нас би не пропустили до літака.

Крім цього, на кордоні потрібно показати негативний тест або сертифікат вакцинації. З негативним тестом треба пройти п’ятиденний карантин. Але ми були вакциновані, тому могли відразу гуляти містом. На кордоні питали, коли ми їдемо назад, і деяких туристів просили показати зворотний квиток.

Коли ми виїжджали з Відня, я затрималася на кілька хвилин, через те, що австрійський додаток не розпізнавав QR-код із вакциною CoronaVac: я показувала з «Дії», що в мене дійсно дві дози та дату щеплення.

У місті так само треба показувати негативний тест або сертифікат вакцинації. В деяких місцях нам рекомендували зареєструватися на австрійському сайті, якщо планували сидіти понад годину. Там потрібно вказувати заклад, у якому перебуваємо, свою електронну адресу, негативний тест або сертифікат вакцинації та годину, до якої плануємо сидіти.

Проживання

Ми вирішили скористатися сервісом Couchsurfing. Знайти хостів у каучсерфінгу виявилось не так просто, як здавалося. Я відправила приблизно 50 запитів, кожний мав бути персоніфікованим. Переглядала сторінки хостів, анкети, пояснювала, чому саме ми з подругою будемо цікавими в обміні досвідом. Це зайняло приблизно тиждень. Кожного дня я писала десяткам хостів. Постійні відмови тиснули на голову: або не хотіли хостити, або поїхали з міста, або з іншої причини.

Після тижня пошуку нас погодилася прийняти родина, яка переїхала з Німеччини, два роки подорожувала світом і віднедавна оселилась в Австрії. Нас тепло зустріли ще до приїзду: хост Алекс детально розписав у PDF-файлі, як дістатися до нього з аеропорту та на якій зупинці він чекатиме. Вони з дружиною добре знали англійську, тому проблем у спілкуванні не було. І всі люди у Відні, до яких ми зверталися, добре знали англійську та допомагали.

У перший день нас пригостили веганською вечерею та добре годували решту днів. Пам’ятаю, як ми гуляли містом, а Алекс писав, що вони приготували суп, а Ліна, його дружина, готує десерт. Відчуття було, як у родині.

Ми б не відчули місто в дорогому готелі так, як із ними. Коли прокидалися – було чути, як грають діти. Приходиш на кухню, а тобі залишили записку поруч із панкейками. Інколи ми готували разом із ними та йшли по хліб до пекарні. Це було зовсім інше відчуття міста, бо перебували поруч із місцевими. У перший день ми дві години розмовляли з ними, поки не зрозуміли, що треба встигнути побачити місто. Хоча ми були дуже різні, все одно знайшли спільні точки дотику.

Усього за проживання з каучсерфінгом – 0 євро

Транспорт

Ми дійшли висновку, що Відень має найкращу логістику серед усіх міст, у яких ми були в Європі й Америці. Транспорт ходить як єдиний механізм, усе за секундами. І дуже легко планувати свій час, знаючи, що за три хвилини прийде автобус, нам не потрібно було чекати 10 хвилин, не знаючи, де він.

Символ Відня – трамваї, адже більшість людей користуються ними. Метро не таке популярне. На перші дві доби ми з подругою купили по проїзному за 12 євро, який поширюється на весь громадський транспорт. Ми були 4 дні, тому купували проїзний двічі. А квиток з аеропорту на центральний вокзал коштує 4 євро, ми брали його два рази. Ноу-хау для мене – що ніхто не перевіряє проїзні. Якщо в Києві ходять контролери та можуть висаджувати людей без проїзних, то у Відні за 4 дні ми не побачили жодного контролера. Що цікаво – навіть у метро нема куди натискати карткою або QR-кодом, щоби показати, що ти купив проїзний. Коли ми запитали в хостів, вони з подивом запитали: «А як можна інакше?».

У свідомості місцевих немає думки, що можна їздити безплатно. Хоча майже не перевіряють, люди все одно їх купують, бо є сильна довіра. З приводу карантинних обмежень – у транспорті треба бути в масках. Їх ніхто не перевіряє, але це повага до людей поряд. Я за 4 дні знайшла лише одну людину без маски в транспорті, а ми їздили дуже багато. Але це була 5:00 ранку, нас було троє в метро, а чоловік стояв за 50 метрів від нас. Тому люди відповідальні.

Хоча ми багато користувалися транспортом, бо хотіли побачити всі кутки Відня – дуже зручно ходити пішки. Єдиний мінус – здавалося, що інколи нас могли збити велосипедисти. Це місто ніби створене для велосипедистів. Дуже багато доріжок і велосипедистів.

Особливістю Відня є те, що райони плавно перетікають з одного в інший. З історичного центру можна легко дійти за вісім хвилин до нового району із зовсім іншою архітектурою, настроєм і закладами. Вісім хвилин – і ніби в іншому місті. Здається, ніби з кафе «Моцарт» можна відразу потрапити на рейв, бо він десь за рогом.

Пощастило, що ми жили відносно в центрі з нашими хостами й обійшли все центральне кільце пішки. Центральне кільце – це центр міста, який ділиться на п’ять районів. Нам допомогло, що ми не купували роумінг, тому що наші друзі сказали, що все кільце має безкоштовний інтернет.

Усього за транспорт на двох – €64

Їжа

Хоча кажуть, що Відень – дороге місто, ми цього не відчули. Під час вікенду ми й ходили в кафешки, і їли вдома в хостів. Якщо це повноцінний обід або вечеря в місті, навіть у не найдешевших місцях ми не перевищували 7 євро. Все, що ми замовляли, виходило до 7 євро. Кава здебільшого недорога. У specialty-кав’ярнях була від 4 до 5 євро.

Що таке specialty-кав’ярні? В Києві кав’ярні – це місце, де можна і працювати, і їсти десерти, і пити каву. В них specialty-кав’ярні лише про каву, можливо, там буде кілька десертів. Тобто прийшов, узяв каву, посидів півгодини-годину та пішов далі. Ніхто не сидить за ноутбуками та не працює по п’ять годин. 

Є й інший різновид кав’ярень: старіші класичні віденські кав’ярні. Кава в них може бути гіршою за якістю, але через те, що це традиційні австрійські місця, там завжди багато людей. Утім, переважно кав’ярні у Відні формату «взяв каву – посидів – пішов». Кава високої якості, її спеціально вибирають, через що у Відні на каву високі ціни. За кав’ярні за 4 дні ми вдвох сплатили приблизно по 35 євро. І по 20 євро на двох на день за традиційну австрійську їжу та пекарні.

Також ми двічі їли у стритфуді. Вона дуже популярна у Відні та коштує приблизно 7 євро. Щовечора пили вино, яке коштує навіть у гарних місцях із краєвидом на місто до 6–7 євро.

Як виявилося, в неділю у Відні все зачиняється. В цей день працювала лише одна specialty-кав’ярня, тому ми їхали на інший кінець міста, щоб попити кави. І люди стояли в чергах і по каву, і по хліб. У неділю ми відлітали, а на все місто працювала одна Billa. Тому ми їхали в інший кінець міста, щоб купити їжу в дорогу.

Продуктові магазини, включно з великими, зачиняються приблизно о 18:00–19:00 вечора. Коли ми хотіли щось купувати на ніч, це треба було робити заздалегідь, інакше все зачиниться.

Усього за їжу на двох – €230

Культурна програма

Під час вікенду ми відвідали два музеї: Бельведер та Альбертину. Бельведер коштував приблизно 10 євро зі студентською знижкою. В Альбертині квитки коштували 12 євро. Проте метою було не стільки обійти всі музеї, скільки відчути міську культуру. Коли ми їхали, в нас було два дні, ми не планували, що буде чотири. Натомість ми хотіли побачити архітектуру міста та якомога більше гуляти.

Ми часто заходили на оглядові майданчики. Всі оглядові майданчики – безкоштовні. Лише потрібен сертифікат вакцинації. На місто можна дивитися безплатно, а не за гроші, як у Львові.

Також ми бачили Hundertwasserhaus – унікальну будівлю, яка нестандартно побудована та розмальована.

Задля цікавості ми зайшли до парку розваг Prater. У ньому є різноманітні атракціони та вхід усередину вільний. Було цікаво, який вигляд він має, адже він розташований біля річки. За кожен атракціон, на якому хочеш покататися, треба платити. Але ми вирішили не кататися.

Також ходили в кіно на «Французького вісника». Вирішили піти на нього саме в Австрії. Квитки були доволі дорогі – по 13 євро.

Усього на двох – €70