Скільки коштуєСкільки коштує самостійна подорож на південь Туреччини під час локдауну

The Village Україна на власному досвіді розповідає, скільки коштує самостійна подорож у Каш, що на півдні Туреччини, без туроператора й олінклюзива.

Туреччина без олінклюзива

Відпочинок на морі в Туреччині традиційно асоціюється з олінклюзивом і великими готелями. До цієї поїздки ми теж вірили цим стереотипам, тому довгий час узагалі не розглядали Туреччину як місце для відпустки на морі, а єдиними цікавими локаціями в країні вважали Стамбул і Кападокію. Але карантин вніс свої корективи. На початку травня (саме на цей час ми планували поїздку) південь Туреччини був одним із небагатьох місць, де можна було відпочити біля моря. Погода в цей час там уже дозволяє валятися на пляжі та купатися, але ще досить комфортна, аби досліджувати історичні пам’ятки, ходити в гори й не помирати від спеки.

Переглянувши з десяток відео на YouTube про Туреччину, вирішили, що зупинимось у невеликому портовому містечку Каш, що в провінції Анталія. Там немає великих готелів, гучних вечірок і купи туристів. Це затишне середземноморське містечко з невисокими білими будиночками з червоною черепицею, розташоване на пагорбах та оточене горами й сосновими лісами. Картинка нам сподобалася, але ми не очікували, що настільки закохаємось у це місце.

Містечко не надто популярне серед українських чи російських туристів, переважно туди приїздять відпочивати британці. Але через карантинні обмеження єдиними туристами в цей період були українці. Ба більше, у деяких популярних туристичних місцях ми були практично самі й здавалося, що все навколо лише для нас.

Хоча й свої мінуси під час локдауну були: більшість закладів були зачинені, а ті, що працювали, продавали їжу лише на виніс. Крамнички з сувенірами, килимами та хендмейдом також були зачинені, а морські прогулянки заборонені. 

Карантинні вимоги

Для в’їзду в Туреччину потрібно було здати ПЛР-тест на COVID-19 не більше, ніж за 72 години до вильоту, але з 15 травня цю вимогу для українців скасували. Проте туристам усе ще потрібно заповнити електронну анкету й отримати HES код. Його не обов’язково друкувати, достатньо мати під рукою скриншот на телефоні. Код просять показати не лише в аеропорту, але й під час обміну валюти в турецьких банках та в деяких музеях.

Також потрібно купити туристичне страхування, що покриває витрати на лікування COVID-19. Ми обрали базовий варіант, один із найдешевших.

Наша подорож Туреччиною припала на жорсткий локдаун, коли магазини працювали з 10 до 17, а для місцевих діяла комендантська година. Попри те, що туристів він не стосувався, на в’їзді в центр Каша нас мало не щодня зупиняла поліція, щоб перевірити документи. Тому закордонний паспорт краще завжди носити з собою.

Вимоги до маскового режиму в Туреччині значно жорстокіші, ніж в Україні. Маску необхідно носити завжди, навіть на вулиці, і місцеві неухильно дотримуються правил. Навіть коли поруч із ними взагалі немає людей. Проте більшість туристів у Каші все-таки ходить на вулиці без масок, поліція зауважень не робить. Завдяки тому, що людей було справді дуже мало, ми не відчували жодного хвилювання за свою безпеку.

Їжа

Оскільки ми обрали житло з власною кухнею, готували сніданки самостійно та майже щовечора смажили свіжу рибу, креветки й овочі на грилі. Ціни на продукти в магазинах переважно такі самі, як у Києві, а на овочі – значно нижчі. Наприклад, декілька кілограмів різних овочів, полуниця, диня, кавун та оливки, яких вистачило на кілька днів, обійшлися нам усього в 300 гривень. Кілограм свіжої риби коштує в середньому до 10 доларів, а кілограм великих креветок – близько 20 доларів.

У Каші безліч красивих кафешок і барів: від автентичних турецьких і грецьких ресторанчиків до хіпстерських фалафельних і кав’ярень третьої хвилі. Поїсти вдвох можна за 100–200 лір (12–24 долари). Якщо ви ще не куштували традиційний турецький сніданок, який складається з сиру, оливок, овочів, хлібу, масла, різноманітних джемів та меду, у Каші варто це зробити. Вартість такого сніданку на одного 100–120 лір (12–18 доларів), але самому подужати його справді складно.

У пошуках колоритних автентичних ресторанчиків і барів краще йти в пішохідну зону історичного центру, а смачну веганську їжу з величезними порціями та приємними цінами можна знайти в Bunbun Kaş. Через локдаун заклади працювали лише на виніс, їсти було заборонено навіть на літніх терасах. А от на лавочці у сквері чи за столиками будь-якого зачиненого кафе – можна.

Оскільки Туреччина – мусульманська країна, де вживання алкоголю не таке поширене, цінник на нього трохи вищий, ніж в Україні чи Європі. Пляшку базового вина можна купити від 12 доларів. Келих вина у закладі – 100–150 лір (12–18 доларів).

Баклава – обов’язковий гастрономічний пункт подорожі. Коштує вона від 75 до 120 лір (близько 9–14 доларів) за кілограм. Обов’язково скуштуйте молочну баклаву з фісташками в Tatlı Dükkanı Kaş Şubesi, що прямо в центрі. На нашу думку, тут найсмачніша баклава в Каші.

Культурна програма

Через локдаун не всі активності були доступні для туристів. Наприклад, морські прогулянки на яхтах і каяках були заборонені, як і польоти на параплані в Олюденізі. Попри те, що частина наших планів скасувалася, майже щодня ми їздили в нові історичні місця або пляжі, тож сумувати не доводилося.

Каш ідеально підходить для мандрівників, які прагнуть поєднати пляжний релакс із різноманітними активностями. В містечку є кілька мальовничих пляжів із прозорою блакитною водичкою, скелями та зеленню. Також через місто проходить Лікійська стежка – пішохідний маршрут тривалістю 540 кілометрів з Олюденіза в Анталію. Ми не збиралися проходити весь трек, але пару разів виходили на кількагодинні прогулянки маршрутом.

Пляжі

Halk Plajı – пляж із галькою та лазуровою водою, на який варто йти з маскою для плавання. Між скелями та камінням тут можна побачити морських їжаків і риб. Прямо навпроти нього є інший пляж із видом на Каш і марину з яхтами.

Büyükçakıl Plajı – ще один мальовничий пляж неподалік від центру. Ближче до заходу сонця вода тут стає смарагдовою. Галька на пляжі велика, тож краще захопити з собою коралки.

Kaputaş – цей пляж називають найкрасивішим на Анталійському узбережжі, а можливо, й у всій Туреччині. Дістатися на нього можна на власному транспорті або човні, адже він розташований між скелями, далеко від населених пунктів.

Patara – 18-кілометровий пляж, на якому може здатися, що ви біля океану. Тут можна прогулятися піщаними дюнами та дивитися, як сонце сідає прямо у воду. Зайти на пляж безкоштовно можна поруч з дюнами.

Долина метеликів – дістатися на цей пляж безпечно можна лише морем. Тільки поодинокі екстремали наважуються спуститися на нього пішки, але ми не експериментували, а просто насолоджувалися краєвидом згори. До речі, поруч із цим місцем чимало пішохідних маршрутів, якими можна прогулятися до інших диких пляжів.

Історичні пам’ятки

Регіон Анталії розташований на місці держави Лікії, що була провінцією Римської імперії, тому практично в кожному місті тут можна побачити античні амфітеатри, залишки міст і портів. Відвідати деякі з них можна безкоштовно, як наприклад, амфітеатр у Каші. За інші доведеться заплатити. Квитки в античні музеї коштують від 20 до 70 лір із людини. Найцікавішими нам видалися старовинне місто Патара, що біля однойменного пляжу, та Міра, що знаходиться в місті Демре. До речі, у Демре варто також зайти в церкву Святого Миколая, вона справді атмосферна.

Тим, хто полюбляє активний і дещо екстремальний відпочинок, варто відвідати каньйон Сакликент. Це найдовший і найглибший каньйон у Туреччині, через який тече річка Ешен. У березні рівень води може сягати кількох метрів, але з травня сюди пускають туристів для прогулянок. Слід бути готовим до того, аби кілька кілометрів іти по воді, іноді по коліно, долати невеличкі водоспади та підніматися слизьким камінням. Але враження того варті. Аби не промокнути наскрізь, ми попросили гіда супроводжувати нас, адже він буквально знає кожен камінчик і весь час підказував нам, куди стати, аби не провалитись у воду по груди. Це обійшлося нам у 200 лір (25 доларів).

Ще одне місце, варте уваги, закинуте грецьке селище Каякой. На початку 20 століття після грецько-турецької війни греки були змушені покинути його. Відтоді 3,5 тисячі житлових будинків, школи та церкви залишаються пустими.

Затонулий острів Кекова – місце, у яке нам так і не вдалося потрапити через карантинні обмеження. Проте вирішили заїхати в невелике селище Учаиз з купою затишних кафешок, стародавніми гробницями та замком Сімена, що розташоване прямо навпроти острова.