Є питанняКуди цього року поїхати у відпустку Україною? Ідеї читачів The Village Україна

Шацькі озера

Цього року мала відпустку (читайте «самоізоляцію») на Шацьких озерах. Мене дуже зацікавило життя місцевих жителів та особливо їхні заняття поза роботою. Виявилося, що більшість із них виготовляють крафтові сири та печуть домашній хліб. В умовах карантину я не змогла відфотографувати цей матеріал, але, думаю, моя відпустка цього літа виглядатиме як подорож українськими локальними сироварнями та винарнями. Також мене зацікавили гончарні Західної України, де промисел переходить від батька до сина вже багато поколінь.

Я обираю цей маршрут із погляду на спілкування з людьми, що зуміли пронести старовинний промисел через роки. А ще через той фотоматеріал, що я очікую відзняти: процес виготовлення сиру, виноград, що достигає, процес розпису кераміки.

Планую отримати багато спілкування, хороших кадрів, випити українського червоного та відпочити стежками Карпат.

Острів Джарилгач

Я люблю морський відпочинок, а мій чоловік – мандри в гори: йому подобаються намети й «дикі» умови. Щоб зійтися на спільному знаменнику, я запропонувала острів Джарилгач, поблизу Скадовська у Херсонській області.

Давно цікавилася цими, так званими, українськими Мальдівами. Цей острів безлюдний, незаселений, попри те, що вже встиг стати об’єктом туризму. Чула, що живе там лише один монах-відлюдник. Там і море, і чистий острівний пісочок, і дельфіни, які підпливають близько до людей, і дикі кабани, які приходять і їдять із рук. Також для туристів організовують екскурсії вглиб острова, аби подивитися на диких тварин, усі живуть у наметах і відчувають себе Робінзонами. Нам із чоловіком це підходить. Різні турагенції набирають групи людей, влаштовують їм розважальну програму, спортивні ігри – тому це ще й можливість завести нові знайомства.

Байдарки на річці Ворскла й не тільки

Планував поєднати відпустку із професійним навчанням. Для цього ще у грудні знайшов і оплатив двотижневий інтенсив у Карпатах. Планував милуватися краєвидами, вставати до світанку, бігати вузькими гірськими стежками. Але за місяць до початку подію скасовували. Організатори пояснили, що дуже багато ризиків. Гроші повернули.

Тепер планую замінити велику подію кількома маленькими, адже календарно відпустка є, а за наповненням у ці дні порожньо. Планую похід на байдарках Ворсклою на 2–3 дні. З наметами, багаттям, тушкованкою й гітарою. Це не далеко від дому й економно. Хочу відволіктися від роботи, отримати досвід «ковзання» по воді.

Ще збираюся у дводенний велопохід на дачу Короленка. Там теж романтика – спочатку електричкою, потім вєліком і нарешті театралізоване дійство з нічними гулянками. Знову ж таки – біля Полтави (де я живу): спілкування у веселій компанії, спорт, враження.

У Карпати по гриби

Цього літа, а саме на свій день народження, дуже хочу вирватися в гори, до Карпат. Куди саме – ще не вирішила. Імовірніше, це буде тур не одного дня. Думаю відвідати Говерлу (була вже десь чотири рази, узимку там особливо гарно) та Піп Іван.

Візьму із собою намет, спальник, декілька книг, газову грілку, щоб готувати супи з білих грибів, і, звісно ж, фотокамеру! Люблю знімати гори.

Від подорожі хочу отримати спокій, напевне, і новий запас енергії. А гори для мене – саме те місце, де можу отримати це.

На море в Одесу

Море – моє місце сили. Люблю його в будь-яку пору року. На вихідні їду із сестрою в Одесу, вона якимось чудом дістала за тиждень до поїздки квитки на потяг у плацкарт. Уже передчуваю пригоди. Останній раз їздила у плацкарті з подругами у Крим, коли він був наш.

Одеса – дуже особливе місто. Мене закохала у нього сестра, потім я їздила туди сама, після останнього курсу хімієтерапії, ну, знаєте, як у фільмі Knocking on heavens door, дуже хотілося до моря. Пізніше познайомилася з корінною одеситкою Валентиною, яка також пройшла через лікування раку, і ми стали подругами. Вона любить своє місто, тому найкращий гід. Минулого року в мене було сильне емоційне вигорання, вважаю, що тиждень в Одесі мене витягнув із цього стану.

Відпочинок із сестрою – справжня магія. Це як bromance, тільки sistermance. Літній плейлист готовий, сукні спаковані, три пари окулярів від сонця, тимчасові тату, патчі, книги, туфлі на підборах, які навряд надінемо, скляні бокали для сніданків біля моря, референси для літніх фото збережені в Pinterest.

План такий: відразу з поїзда, який прибуває о 4:00, ідемо пішки на пляж – з розбігу стрибаємо в море. Потім візьмемо в оренду sup board і зустрінемо світанок на воді. Залишимо речі в хостелі та будемо снідати в затишному й красивому ресторанчику в сукнях.

Обов’язково купимо креветки та фрукти на «Привозі», візьмемо в оренду велосипеди, зустрінемо схід сонця, купатимемося вночі, відвідаємо Одеський художній музей і купимо листівки друзям. Хтось каже, що Одеса – занадто дорога й пафосна, але для мене це завжди близькі люди, романтика, море, коти та дворики.

На Труханів острів

Я архітекторка та містопланувальниця. Також навчаюсь на магістратурі в КНУБА і захоплююся танцями.

Враховуючи особливості 2020 року, а саме – карантин та мій бюджет, я обираю поїхати на Труханів острів. Звучить дуже непогано. Можливо навіть статусно, як для іноземців: “Trukhaniv Island”. Попри те що це острів, туди досить зручно добиратись, особливо якщо поруч червона гілка метро. Також можна доїхати власним авто, маршрутками або ще краще – пішки.

Від цієї подорожі бажаю отримати насолоду та кайф від проведення часу з чудовою компанією приємних мені людей.

В цю подорож можна взяти черешні, полуницю, ягоди та різні фрукти і створити пікнік. Також важливо взяти маску, панамку та сонцезахисний крем. Але в водиці мабуть купатись не буду.. ну ви розумієте.

А взагалі, я б хотіла поїхати на Середземне море, тому що там чудова водичка, така солена. Але зважаючи на обставини, Труханів острів є хорошим варіантом, бо всюди можна зробити приємну відпочинкову атмосферу, особливо з приємними людьми.

В похід на полонину Боржаву

Я виросла в місті неподалік гір, куди можна було дістатися електричкою за годину, тому гори для мене − наче рідний дім. Завжди, коли хочеться відпочити від шумного міста, я тікаю з хлопцем і друзями у гори, на полонину Боржаву. Останні два роки не виходило їздити в гори через роботу, але цього року − дуже хочу і планую відпочити і перезавантажитися від Києва.

Мені не подобається відпочинок у будиночках з усіма зручностями − так можна провести час і у своїй квартирі насправді. А коли ти три години лізеш на гору, весь мокрий від поту, з обгорілим носом і натертими плечима від рюкзака, а потім зупиняєшся на вершині − це неймовірні відчуття. Уся важка дорога до того не має жодного значення, коли ти досягаєш своєї мети.

Наш улюблений маршрут − приїхати електричкою (або поїздом) до Воловця і звідти пішки йти на Боржаву. Зупиняємося переважно біля закинутої сироварні − це місце добре знають всі мандрівники, бо там є джерело і рівна територія, де можна розставити намети. Я люблю Боржаву, бо все всіяне чорницями, можна просто лежати на землі і наминати їх. Ще росте чебрець, тому класно запарювати смачний трав’яний чай. Коли ми були на Боржаві востаннє, то пощастило потрапити на зорепад Персеїди − він припадає здається на середину серпня. Це незабутні відчуття − лежати в спальнику біля вогню і милуватися зорями, які фантастично часто падають.

Для усіх тих, хто нечасто ходить у піші походи, є кілька порад: візьміть зручні туристичні сандалі та черевики на випадок дощів. Вдень на полонині спекотно, а після заходу сонця − холодно, тому візьміть з собою легку сорочку з довгим рукавом, панамку і крем SPF, а на вечір − вітрівку (куртку) і флісовий светр.

Подорожі в гори − це завжди можливість відпочити тілом і розумом, відчути зв’язок з природою. Це дає мені відчуття вмиротворення, спокою і любові до своєї землі.