The Village Україна дізнається у людей різних професій, яким є їхній робочий простір. У новому випуску – Роман Тугашев – засновник та СЕО найбільшого у Києві гастрономічного фестивалю Ulichnaya Eda та співзасновник музичного фестивалю BeLive.

Фото: Анна Бобирєва

Про функції СЕО

Наразі я поєдную творчу роботу та операційну, хоча в перспективі не хотів би займатися операційкою. Є проекти, в яких цього просто не уникнути. Наприклад, фестиваль BeLive – новий формат для нас, там ще немає побудованої моделі всередині, більша частина команди перебуває на аутсорсі. У процесі ми дивимося, що і як працює, згодом, коли проведемо перший фестиваль, почнемо планувати, що це за компанія, яка в неї місія, що ми повинні робити далі. Там я роблю геть усе – від пошуку волонтерів і до залучення партнерів та фінансування.

Думаю, найкращий MBA – це життєвий досвід, реально. Звісно, це супроводжується якимись тренінгами, лекціями, семінарами, але впевнено можу сказати, що всі проекти, якими я зараз займаюся – власні уроки.

Якщо говорити про Ulichnaya Eda, там я намагаюся максимально відійти від операційної роботи. У штаті зараз понад 20 людей, там побудована структура, є фінансовий департамент, маркетинг, розподілені всі функції. Але якась частина все одно залишається – бюджети, взаємини з партнерами, звіти. Це рутинні завдання, без яких неможливий будь-який бізнес, тому я їх роблю.

Зараз почався сезон, у нас ледь не щотижня якісь події відбуваються, плюс BeLive, тому мій типовий день – це «солянка» з усього підряд: зустрічі, статуси, обговорення, дзвінки, багато роботи з людьми. Усе швидко змінюється, і до цього треба бути готовим. Але стараюся протягом дня все одно знаходити час на спорт – тренажери, бокс чи футбол. Це допомагає мені триматися в тонусі.

Загалом мені не подобається рутинна робота, скажімо, сидіти в офісі та займатися чимось одним. Але це все питання підходу – можна дратуватися і напрягатися, але від цього нікому краще не стане, а можна просто усвідомити, що є робота, якої ти не уникнеш, і просто робити її, отримуючи кайф. Я до цього прагну.

Телефон

Найважливіший мій інструмент – це телефон. Іноді я ноутбук можу не вмикати кілька днів. Більшість завдань виконую на телефоні, на ньому є все необхідне для мене.

Мені часто дзвонять, говорю з командою, партнерами, підрядниками, близькими. В середньому за день можу здійснити більш як 100 дзвінків.

Для іншого спілкування є чотири месенджери: Facebook Messenger, Telegram,  WhatsApp, Viber. У Viber я не створюю ніяких робочих груп, іноді туди просто хтось може написати. Робочі – Telegram і WhatsApp. Там є групи по проектах, ми ведемо комунікацію зі всіма членами команди, обговорюємо різні питання. Усі сповіщення у мене ввімкнені, щоби постійно бути на зв’язку і включитися в роботу, якщо є така потреба.

Messenger у мене для зовнішньої комунікації. Туди сипляться всі запити, ну й загалом це дуже зручно, можна знайти будь-кого і написати тому, хто тобі потрібен. Я систематично читаю повідомлення, але іноді не встигаю перевіряти те, що падає в спам.

Активно користуюся Facebook Pages. Це додаток для модерування публічних сторінок, у нас їх багато. Туди постійно надходять якісь сповіщення про коментарі, відгуки, я їх іноді відкриваю раніше, ніж команда, і вони за це зі мною сваряться, тому що то їхня робота. Я перебуваю постійно в інформаційному потоці, аби розуміти, що відбувається на всіх наших проектах.

Через це іноді здається, що я не випускаю телефон із рук, що я постійно в ньому. Я відповідаю швидко й практично на все. Тому що фестивалі – це робота з людьми, які мають певні очікування, тому все треба робити швидко і якісно.

У мене багато додатків для подорожей, стараюся двічі на місяць кудись літати. Наприклад, App in the Air, в якому фіксуються всі мої рейси. Також є багато міжнародних таксі, додатки для оренди велосипедів, бронювання квитків, карти метро в окремих містах і так далі.

В ігри я не граю, але донька підсадила мене на Subway Surfers.

Не можу побити її рекорд, вона якось зібрала 1300 монеток, а я доходжу тільки до 800. Мене ця гра реально заспокоює, відволікає, але довше 10 хвилин грати не можу.

Пошта

На пошту падає все підряд, іноді це по 200 листів на день. По-перше, до неї підв’язані робочі акаунти наших таск-менеджерів, наприклад Worksection. У ньому заводяться проекти, ставляться завдання, завантажуються файли, фіксується час, який витрачено на завдання. Відкриваєш лист на пошті, і не треба заходити в саму систему.

Багато компаній для спілкування використовує пошту, це більш традиційний формат для фіксування домовленостей, чимало партнерів пишуть сюди. В ній у певних аспектах зручніше працювати, нічого не губиться, є пошук і зрозуміло, що все це стосується тільки роботи та проектів.

Ноутбук та Facebook

Користуюся у випадку, якщо потрібно щось велике написати, наприклад посадові інструкції чи великі листи партнерам. Тут уся фінансова звітність, бюджети проектів, також на ноуті зручно читати, наприклад, звіти чи презентації.

Facebook мені також зручніше читати на ноутбуці. Ця соцмережа стала для мене важливим інструментом комунікації зі світом, там ми можемо розповідати про свої проекти, отримувати зворотний зв’язок від аудиторії і якісніше розвиватися. Хоча загалом я вважаю Facebook досить токсичним середовищем, відкриваєш, а там черговий срач, і закриваєш його. Люди отримали змогу висловлювати свої думки у будь-якому стані, іноді це добре і може бути терапією, а іноді ні.

Facebook затягує надзвичайно. Я не пригадую, чи був у мене день, щоб я взагалі не відкривав його. Ти заходиш, проглядаєш стрічку, переходиш на якийсь відосик, з відосика переходиш ще і залипаєш. Зараз стараюся не читати Facebook, але хвилин 10-15 щось переглядаю. Дивлюся останні новини – найсвіжіші, і все.

Лайкаю рідко, коментую також, якщо це, звісно, не стосується моєї роботи. Все інше мене цікавить мінімально. Це не егоїзм, це здоровий підхід до власного часу. Більшість людей, які є у Facebook, я ніколи не бачив і навряд колись побачу. Усі цінні люди, з якими я готовий зустрічатися і проводити час, є у мене в телефоні.

Особисте публікую в Instagram. Там усе простіше і зрозуміліше, а ще люди на такий контент реагують інакше. Facebook усе-таки – про бізнес.