Власний рахунокСкільки заробляє синоптик

The Village Україна продовжує серію матеріалів, де дізнається у людей різних професій, як вони заробляють і на що витрачають гроші. У новому випуску – історія про синоптика.

Як стати синоптиком

Цікавість до теми природи прийшла до мене з кінофільмів. Вона виникла ще у 2000-х роках під впливом яскравих вражень від стрічок про космос, Землю, катаклізми. У кіно все завжди виглядає дуже круто: космос, супутники, геніальні ідеї. Саме це враження спонукало мене почати цікавитися NASA, космічними польотами й астрономією. Спочатку я хотіла пов’язати своє життя з космосом, але потім зрозуміла, що мені цікаво щось ближче до Землі та природи.

Між цим я випадково натрапила на серію фільмів «Зоряна Брама», де герої, подорожуючи всесвітом, досліджували інші світи, планети та їхні клімати. Це було так цікаво, так грандіозно. Я відчула, що це саме те, чим я хочу займатись усе життя, зрозуміла, як це потрібно нашій планеті та людям, і з того часу, тобто із середньої школи, вирішила стати метеорологинею. Почала втілювати свою мрію в життя. Це було складно, оскільки для вступу на метеоролога потрібні знання з фізики, хімії, географії.

В Україні є тільки дві установи, які дають метеорологічну освіту: кафедра метеорології та кліматології КНУ імені Тараса Шевченка й Одеський державний екологічний університет, але він зараз більше орієнтований саме на екологію.

Для того, щоби вивчитися на метеоролога, потрібно 6 років. Після звичайного бакалаврату можна працювати лише технічним працівником. А для того, щоби працювати синоптиком і складати прогнози погоди, необхідно закінчити магістратуру.

У 2012 році я вступила у КНУ імені Тараса Шевченка на кафедру метеорології. Отримала стипендію, оскільки закінчила школу із золотою медаллю. Навчання було складне, але мені було простіше, ніж багатьом моїм одногрупникам, тому що мені це банально подобалося. А якщо тобі щось подобається, робиш це як хобі. Я закінчила бакалаврат і магістратуру з червоним дипломом і хотіла якомога швидше почати працювати.

Навчальна база, звичайно, поступається іншим країнам, проте навчання було цікаве, нас часто возили на різні практики. Найяскравіші спогади в мене залишилися з геологічних практик на Черкащині. Під Тарасовою горою, у ярах у стінках Юрського періоду ми випилювали із Сеноманських пісковиків скам’янілості зубів і молюсків, яким мільйони років – це було неймовірно. Коли ти торкаєшся до планети своїми руками, це дає відчуття романтики й багато натхнення для того, аби займатися своєю професією.

Метеорологія – доволі вузька спеціалізація, з якою мало куди можна влаштуватися на роботу. Після університету можна працювати або в Гідрометеорологічному інституті, де роблять дослідження, або в Гідрометцентрі, що спрямований на практичну діяльність, або в аеропортах.

Я потрапила на виробничу практику до Гідрометцентру, після чого мене взяли тут на роботу синоптиком. Спочатку на пів ставки, оскільки я поєднувала роботу з навчанням. Після бакалаврату не завжди беруть одразу синоптиком, але мене взяли, завдяки успіхам у навчанні.

Основними вимогами для влаштування на роботу в Гідрометцентр є повна профільна вища освіта та знання англійської мови вище середнього рівня. Також під час працевлаштування необхідно пройти залік і випробувальний термін, щоби перевірити знання та освоїти їх у практичній метеорології. Для цієї роботи необхідна стресостійкість і витривалість, оскільки доводиться працювати вночі.

Як складають прогноз погоди

На планеті існує мережа станцій, на яких кожні три години знімаються дані спостереження: тиск, температура, вологість, хмарний покрив, явища, опади, сонячна радіація, вітер, температура у ґрунті тощо. Нині глобальна система моніторингу складається із близько 10 000 наземних станцій (з них 189 в Україні), 1 000 аерологічних станцій на суші й на кораблях (у нас 8), 100 дрейфувальних станцій і 600 буйків. Усі ці дані надходять до центру оброблення інформації й потрапляють на наші синоптичні карти.

Дані обробляються суперкомп’ютерами у світових регіональних центрах, аби створити проєкції змін основних параметрів атмосфери в найближчому майбутньому. Це називається чисельним моделюванням. Дані моделей, як глобальних, так і регіональних, у зашифрованому вигляді потрапляють до метеорологічних установ у кожній країні. Ця інформація декодується й подається програмами у вигляді спеціальних карт. Для кожної моделі й параметра вони різні.

Коли я приходжу на роботу, то повинна проаналізувати поточну ситуацію, яка погода та які синоптичні умови зараз. Далі я аналізую, які синоптичні умови на території, з якої до нас переміщається повітряна маса. Тобто що відбувається там, звідки до нас прийде погода.

Як це робиться: спочатку ми аналізуємо приземне поле, тобто все, що відбувається біля землі. Наступний шар: підіймаємося вище й аналізуємо все, що відбувається на висоті 1,5 км. Потім усе, що на рівні 3 кілометрів і 5 кілометрів від землі. На кожному рівні відбуваються різні процеси. Те, що відбувається на висоті 5 кілометрів, прийде до нас за добу-дві та впливатиме на нашу погоду. Також ураховується, який розподіл температури, вологості й тиску на всіх цих висотах. Саме розподіл тиску визначає, які в нас будуть умови циклонічні (влітку прохолодна, дощова або хмарна погода, а взимку — підвищена температура, відлига, опади) чи антициклічні (влітку спека та ясна погода, взимку – холодна, ясна погода).

Поверхня землі нагрівається нерівномірно. У місцях, де земля прогрівається більше, повітря стає легше й підіймається вгору – там опускається тиск. Холодне повітря важче. Тому на території, де повітря холодне, воно опускається, а тиск росте. На планеті є зони з вищим і нижчим тиском. У межах останніх формуються потужні циклони, які спричиняють «погану погоду».

Узимку морози на нашій території зазвичай пов’язані із Сибірським антициклоном. З районів поблизу Ісландії – зони пониженого тиску – циклони переміщаються на територію Європи. 

Я складаю прогноз погоди на добу, тому кожні три години повинна все це проаналізувати за новими даними та спрогнозувати, яка погода буде утворюватися в Україні внаслідок усіх цих процесів. Тобто визначити, яка буде температура, кількість опадів, хмарність, вітер та явища. Явища поділяються на небезпечні, стихійні та надзвичайні.

Велика кількість опадів, наприклад, дощ на 100 годин у Карпатах – це вже небезпечне явище, яке може призвести до серйозних наслідків. Також небезпечними є тумани, які тривають три години й мають менш як 500 метрів видимості, заморозки, посилений вітер, ожеледь, град. Але ключове – коли ці явища досягають за силою чи кількістю критеріїв небезпечності.

Чому прогнози бувають неточні

Інколи буває, що у прогнозі погоди передається дощ, а його немає. Це може трапитися, якщо відбулися різкі зміни в атмосфері, через локальний уплив, затримку циклону або неможливість деталізувати регіон. Наприклад, був вказаний ширший регіон опадів, Житомирсько-Київська область, а дощило тільки в Житомирській. За неточності у прогнозі погоди синоптик несе відповідальність: за це вираховують відсотки із премії. Але все залежить від ситуації.

Буває так, що ми прогнозуємо дощ, а відсоток опадів виявляється більший або менший, ніж ми прогнозували. Це відбувається через недосконалість комп’ютерних моделей. Кожна модель комп’ютера має різні параметри: одна враховує температуру, вологість, а інша враховує ще й місцеві умови чи сонячну радіацію. Існує приблизно 10 видів таких моделей, тому і прогнози можуть різнитися.

Інколи ми не можемо донести точну інформацію до людей, оскільки маємо обмеженні комп’ютерні можливості. Якби в нас було добре технічне оснащення, ми могли б доносити більш точну інформацію.

Прогнози на добу і 5 діб зазвичай точні. Є різні сайти погоди, які видають зазвичай чисту інформацію однієї моделі без аналізу, а до синоптиків стосунку не мають. Наші ж прогнози мають середню справджуваність вищу за 90%.

Тільки наша установа має право давати попередження про небезпечні явища. Але інколи ми не можемо передати точну інформацію про опади через певні формальності та бюрократію. Синоптик не може застосовувати формулювання, як йому хочеться. Наприклад, я б хотіла передати, що в Карпатах будуть слабкі опади, а в цих двох селищах сильніші. Але я не можу такого сказати, бо ми працюємо за документом, який регулює нашу термінологію й дані, які ми випускаємо.

Витрати

Я не витрачаю гроші на квартиру, оскільки живу з батьками, тому мені трохи легше. Моя колега винаймає з подругою квартиру й віддає половину зарплати за оренду, тому вона змушена підпрацьовувати на іншій роботі.

Приблизно 3 000 гривень у місяць я витрачаю на їжу, побут. Ще 1000 гривень іде на проїзд. З такою зарплатою кожного місяця не вдається купувати собі одяг, але якщо трохи заощадити, то десь 2 000 можу витратити на шопінг.

Також я займаюся спортом, тому на нього мінімум 1 000 гривень витрачаю. Спорт потрібен у будь-якому разі для відновлення сил після роботи.

На розваги майже нічого не витрачаю, хіба що на хобі, як-от малювання. Усе, що залишається, я намагаюся відкладати. Тому на заощадження в мене йде в середньому 2 000 гривень, котрі майже завжди йдуть на відпустку, навчальні курси, послуги лікарні.