На початку 2022 року про пуровери з української кераміки Dotyk не знав ніхто, адже їх тоді ще просто не існувало. Сьогодні ж співзасновниця бренда Ірина Баско чемпіонка Brewers Cup Ukraine 2024, а Dotyk Dripper продається по всій Україні та у багатьох країнах Європи. Розпитали в засновників Дмитра Могиленка та Ірини Баско, як їм це вдалося.

 

Як усе починалося, або чому саме пуровер

Дмитро Могиленко: Перед повномасштабним вторгненням ми з Ірою [Баско] не були знайомі. Обоє працювали бариста. Мрійники, ентузіасти. Звісно ж, кожен із нас завжди хотів зробити щось круте, проте мирне життя не дуже підганяло до дій. Після 24 лютого [2022 року] з роботою було трошки тяжко, тому я приїхав до Львова, де згодом уже й познайомився з Ірою. 

Так, уже тут на початку позаминулої весни прийшла ідея робити саме кавові девайси. Спочатку була думка про кавомолку. Це було б дуже круто. Навіть знайшов контору, яка могла б зробити прототип. Розробили, порахували 15 тисяч євро. Тоді й націлився на щось менше.

Згодом я познайомився з Ірою в кавʼярні на [вулиці] Данила Галицького, куди вона прийшла на стажування, щоби працювати замість мене. Ми одразу заметчилися. Проговорили вголос свої мрії про розвиток, й от на середину квітня зʼявилася ця ідея з пуровером. Перші прототипи зʼявилися приблизно на початку червня. Памʼятаю, як жартома розповідав Ірі, що наш девайс будуть варити на українському чемпіонаті. Хто б міг подумати, що за два роки його будуть варити в Чикаго. [cміється]

Ірина Баско: Два роки тому кавових девайсів українського виробництва взагалі не було. Нам хотілося робити щось своє у своїй країні власноруч. Назвемо це лагідною українізацією кавової культури.

Як це – бізнес із монопродуктом

Дмитро Могиленко: У нас був крутий старт. Одразу пішли великі запити. Ми працюємо без інвестицій, усе на власних коштах. Зростання не квапливе, але органічне. Як зростає дерево, так зростаємо й ми. [cміється]

Але монопродукт – це важко. Із безлічі суто українських причин: блекаути, відсутність можливості виїхати за кордон, щоби представляти сам продукт на більший загал тощо. А ще відсутність досвіду. Останнє насправді найбільше все ускладнює. Коли ми стартували, мені був 21 рік, Ірі – 19. Але труднощі є в усьому. Звісно, є ідеї на майбутні продукти, які ми вже тестуємо, робимо, а хочеться робити ще більше. Насправді це не легко й не важко, проте точно дуже цікаво.

 

Виклики для бізнесу

Дмитро Могиленко: На початку позаминулого жовтня із нами вирішили заколабитися MadHeads [обсмажчик кавового зерна – ред.]. Це великий клієнт ринку. Тож перша колаба, унікальний колір, бо «кожен дотик має значення», значно більший і цікавіший продукт… міг би бути. Якби день запуску не був першим днем першого блекауту. А виготовлення кераміки – це завжди електричні печі. Й ось тобі виклик на рівному місці. І хоч у нас зменшилася можливість виготовляти продукцію швидко, проте й часу розслаблятися теж не було.

Відсутність досвіду – це окрема історія. Пʼять років, до Dotyk, я був бариста, варив каву, вітався з людьми, розповідав про каву, проводив якісь тренінги чи майстер-класи. І тут одного дня мені потрібно зробити експорт продукції для бізнес-клієнтів у Бельгії, Німеччині, Словенії або Польщі. Але нічого, треба значить треба, просто варто більше часу, щоб розібратися. Але ж мрії породжують дії.

 

 

ІРИНА БАСКО: Як на мене, найбільший виклик – це довести своїм, що наш продукт кращий, ніж закордонний. Ідеться зараз не про рядового користувача, який обирає, цікавиться й вишукує українське, це про професійні спільноти. Тут меншовартість ніхто не скасовував. 

Український професійний ринок доволі упереджений до свого виробника. Тут уже свої тренди, усі знають, що таке воронка і якого бренда вона має бути. Зазвичай це закордонний виробник, якому 20+ років. Цього достатньо. Але якщо щось нове, українське, то люди одразу починають шукати мінуси. Не треба так.

 

Увесь світ Hario, а ми в ньому Dotyk

Дмитро Могиленко: Я мрію про те, щоб The Weekend варив каву з Dotyk, і вірю, що це можливо, бо український ринок – це синонім крутого продукту.

Наш девайс не може бути дешевшим, бо він, як мінімум, виготовлений вручну з української кераміки, глина для якої родом зі Слов’янська. Також ми зараз багато витрачаємо на R&D (research and development). У нас дуже якісне паковання. Якісний сам продукт. І тому фінальне формування нашого продукту вище, ніж у тих самих японців Hario. 

Поза тим, за менш ніж два роки нашої історії ми вже реалізували близько двох тисяч «дотиків».

Сировина для пуроверів 

Дмитро Могиленко: Перші півтора року роботи ми користувалися запасами залишків глини зі Словʼянська. Усі керамічні студії нахвалюють словʼянську глину, вона насправді дуже якісна. Проте через перебої в роботі заводу через бойові дії, блекаути тощо ми вже почали розглядати інші варіанти сировини. 

Але сталося диво, яке називається «збільшення попиту». Завод запрацював потужніше. Наразі ми маємо запасів глини на близько 10 тисяч девайсів. Далі будемо дивитися по ситуації. Але сировина не припинить бути українською, зміниться лише регіон.

 

Кожен колір має значення

Ще одна річ, яка впливає на вартість, – естетична складова. Керамісти підбирають колір для партії девайсів, затверджують його, роблять тести. Це не заводське виробництво, а складний рукотворчий процес. Обрати й зробити колір за Pantone майже не реально, бо це передусім хімічні процеси: реакції однієї глазурі на іншу, взаємодія з сировиною. Тому «дотики» гарні, і вони того варті. 

Мрію заколабитися з факультетом кераміки Львівського політехнічного інституту, щоби хтось із випускників зробив якусь обчислювальну формулу цих хімічних процесів і максимально поставити унікальність на автоматизацію. Це точно значно простіше, ніж запустити ракету в космос, щоб вона сіла назад. Але уявіть, що кожна людина може просто зайти на сайт, обрати повністю свій відтінок девайса, патерн, свій напис, і буквально за три дні вона має свій повністю унікальний «дотик» ручної роботи. Це було б дуже круто.

 

Філософія бренда

Ірина Баско: Ми заварюємо не девайс, а каву. Девайси – це тільки допоміжна історія для нас усіх. На одному продукті ми точно не зупинимося, плануємо робити ще. І не лише пуровери, а й чашки.

Дмитро Могиленко: Компанія Dotyk-3 стане масштабною. [сміється] Користуючись нагодою, я хотів би «передати привіт мамі», як-то кажуть, тільки не мамі, а українським підприємцям. 

Розвивати власну промисловість в Україні важко, але життєво необхідно. Як би це тяжко не було. Дуже багато хто мені говорив: «Та боже, замов собі девайс у Китаї, та й потому, навіщо ти паришся?» Власне ось навіщо. 

Кожен малий підприємець кожної галузі в цій країні викладає ось ці стежинки для того, щоб у майбутньому ми могли робити аеротаксі. У нас дуже багато компетентних і талановитих людей, якісна сировина й економіка, яку важливо розвивати. Мріяти важливо. 

Ірина Баско: Кожна мрія має значення.