Власний досвідЯ рік не купую нові речі. Виявилося, це дуже просто

Напередодні великих розпродажів – Чорної п’ятниці, Кіберпонеділка та сезонних зимових сейлів, що заохочують купувати більше, говоримо з Анною Сальніковою, яка з 1 січня 2020 року повністю відмовилася від покупки речей заради експерименту та почала розповідати про це у своєму Telegram-каналі Less is more.

Запитуємо Анну, як змінилося її життя за цей рік, що давалося найскладніше та як змінилося її ставлення до шопінгу.

З чого все почалося

У листопаді 2019-го мені випадково трапилася книга Кейт Фландерс «Рік без покупок». Якщо чесно, вона мене не сильно зачепила, адже розповідає про типову американську історію, коли люди влазять у кредити й борги через покупки. Мені здається, в Україні зовсім інший контекст, та й кредитів у мене не було. Але ідея відмови під купівлі нових речей мене зацікавила, я подумала: «Чому б не спробувати провести рік без покупок просто для себе?».

Моя головна проблема була не в тому, що я купувала багато одягу, а в тому, що купувала багато спортивних речей. Я займаюся бігом і тренуюся кожен день, тому на тренуваннях мені хочеться виглядати не буденно, різноманітно. Через це раніше я обожнювала купувати собі новий спортивний одяг і робила це дуже часто. Коли з’являлися гроші, відразу купувала щось, але задоволення від нової речі швидко проходило, і зрештою хотілося знову щось купити. І хоча одягу було багато, у якийсь момент зрозуміла, що чогось справді потрібного немає, наприклад, шапки для бігу. Зате є купа кросівок.

До того ж я колишня «шмоточниця». Раніше моя мама займалася секондом, і в мене було настільки багато одягу, що я могла переодягатися тричі на день. Мама навчила мене знаходити класний одяг на різних барахолках і секондах, і я часто купувала там речі дорогих брендів хорошої якості. Одягу в мене було дуже багато, і ця купа речей не раз переїжджала зі мною в гуртожитки та на нові квартири. Але при цьому в мене була типова проблема, коли носити все одно нічого, тому я продовжувала купувати новий одяг.

Що було найскладнішим

Найскладніше було відмовитися від покупки спортивного одягу, тому що я велика прихильниця Nike й обожнюю їхні речі. Також складно було відмовитися від покупки вінтажу. Мені дуже подобається полювати за вінтажними люксовими речами, і коли мені трапляється щось дійсно класне, складно відмовити собі в покупці. Нещодавно знайшла вінтажну сумку Louis Vuitton за 300 доларів і дуже хотіла купити, але переконала себе, що це мені насправді не потрібно.

Також складно протистояти імпульсивному бажанню зробити покупку. Як правило, це трапляється тоді, коли ми у стресовій ситуації й нам хочеться себе порадувати – так ми заміщаємо відсутність задоволень у житті. Зараз більшості з нас складно через карантин, життя кардинально змінилося, і через це ми починаємо «обійматися» з речами та наповнювати ними своє життя. У мене теж нещодавно було дуже сильне бажання купити нову піжаму. Я навіть знайшла для себе причину, чому можу це зробити, не порушуючи правила, – моя піжама вже рветься. Якийсь час я про це подумала та зрозуміла, що мені є в чому спати й насправді я хочу купити нову піжаму не тому, що вона мені дійсно потрібна, а для того, щоб замістити стрес. Так я відмовилася від цієї покупки.

Одного разу трапився випадок, коли мені здавалося, що я купую дійсно потрібні речі, але виявилося, що це не так. Колеги на роботі на день народження подарували мені гроші, щоб я купила собі спортивного одягу. Я замовила все, що мені було дійсно потрібно й чого в мене ще не було в гардеробі. Але через карантин марафони скасувалися, речі пролежали якийсь час, я ними не користувалася. Зрозуміла, що насправді вони мені не потрібні, тому повернула замовлення назад і на ці гроші купила собі окуляри, які були мені дійсно потрібні.

Яка альтернатива покупкам

Коли вирішила, що рік не буду купувати собі нові речі, взялася іноді перешивати старі. Взагалі я почала сама шити собі одяг десь 3 роки тому. Після цього мені стало складніше купувати одяг у масмаркеті, бо я почала більше помічати погану якість тканини, швів. Але в якийсь момент зрозуміла, що купую дуже багато тканини й уже не знаю, що з нею робити. Це ще одна крайність, у яку можна впасти. Тому зараз я лише перешиваю речі.

Звісно, не кожну річ можна «перезібрати» через особливості тканини та крою, до того ж на це треба витратити більше часу, ніж на пошиття нової речі, тому що її необхідно перекроювати та переконструйовувати, але результат може бути дійсно класним. Наприклад, із залишків тканини з випускної сукні я зшила собі корсет, також перешила свою сіру сукню з натурального шовку.

Як позбувалася зайвого

На початку 2019 року, коли в мене ще в думках не було року без покупок, у мене була велика шафа-купе, у якій вміщалися величезні склади одягу, але ніколи не було видно всіх речей. Під час переїзду я вивалила весь цей одяг із шафи та побачила, що половину просто не ношу. Тепер розумію, що система зберігання в шафі-купе – це зло, адже це тільки допомагає накопичувати речі.

Зараз я постійно продаю свій старий одяг, здається, у мене в соцмережах завжди кілька речей виставлено на продаж. Перш ніж продавати одяг, спочатку пропоную його подругам, які мають такі самі параметри, як у мене. Після цього виставляю на продаж. Останнім часом передавала багато речей людям, які постраждали від пожеж у Луганській області, звідки я родом.

Після того, як я розібрала шафу й продала багато речей, мені стало набагато легше й вільніше. Але ще я зрозуміла, що іноді важливо просто винести річ на вулицю та залишити біля смітника, щоб її могла підібрати людина, яка цього потребує. Так я зробила зі своїми кедами Converse та із сорочкою, їх забрали буквально через кілька годин. Помітила, що після такого стає набагато легше, ніж коли ти продаєш речі та отримуєш за це гроші. Також іноді просто надсилаю свій одяг людям, які цього потребують, через благодійні фонди.

Як відмова від покупок вплинула на бюджет

Не можу сказати, що помітила велику різницю у своїх витратах, тому що одні витрати замістилися іншими. Наприклад, на карантині я не користуюся громадським транспортом, тому збільшилися витрати на таксі. А для того, щоб не купувати нові речі, іноді старі треба здати в хімчистку. Наприклад, можна не купити п’ять пар нового взуття, але витратити 100 доларів на хімчистку п’яти пар старого. А 100 доларів – це вже вартість нової пари взуття.

Також я почала більше слідкувати за своїм здоров’ям і купувати якіснішу їжу. А ще недавно в мене з’явився кіт, тому додалася додаткова стаття витрат. Тому глобально за рік мої витрати сильно не зменшилися, але їх категорії змінилися.

Коли люди говорять про те, що вони відмовилися від покупок і зберегли, наприклад, 50 тисяч за рік, це означає, що вони просто підрахували, скільки витрачали на ці покупки. Наприклад, якщо прикинути, що я витрачала на новий одяг десь 100–200 доларів на місяць, то за рік зекономила в середньому 1 800 доларів. Але це не означає, що ці суми лежать у мене в заощадженнях, просто замість того, щоб витрачати на речі, я витрачаю на подорожі, здоров'я та поїздки на таксі замість громадського транспорту.

Для мене відмова від покупок – це не аскеза. У мене не було цілі заощадити якомога більше коштів, просто хотіла поставити перед собою челендж і спробувати не купувати нові речі.

Що змінилося за рік

У мене зникла звичка скуплятися на сезонних сейлах, бо раніше я завжди двічі на рік купувала собі щось на великих знижках. Тепер розумію, що мені це просто не потрібно.

Улітку я провела експеримент і вирішила дозволити собі купити що завгодно. У подруги був день народження, це був мій перший карантинний «вихід у світ», мені дуже хотілося одягти щось нове та красиве. Я дала собі установку уявити, ніби не було ніякого року без покупок, ніби я можу купити собі що захочу, пішла в торговий центр із достатньою сумою грошей на картці. Тобто від покупки мене не стримувало нічого. Я обходила декілька магазинів, переміряла купу одягу, але взагалі нічого не купила. По-перше, я прискіпливіше дивилася на тканину та якість пошиття одягу. По-друге, я невисокого зросту, тому деякі речі просто погано на мені сидять. Звісно, був одяг, який мені дійсно пасував, але я зрозуміла, що він мені просто не потрібен. Ось так моя спроба щось купити закінчилася думками: «Це вже в мене є».

За рік мій челендж трансформувався. Те, що починалось, як бажання купувати менше, переросло в більшу усвідомленість у споживанні загалом. За цей рік я почала дізнаватися про те, скільки ресурсів іде на пошиття одягу, який ми носимо, про те, що фешн-індустрія забруднює довкілля не менше за пластик. Я зрозуміла, що важливо правильно доглядати за речами та намагатися продовжувати їм життя замість того, щоб постійно викидати старі та купувати нові.

Зараз багато говорять про те, що краще купити одну річ, дорогу та якісну, замість того, щоб купувати багато дешевих, які швидко псуються. У мене раніше постійно була проблема з джинсами: я купувала недорогі джинси, які мені дуже подобалися та класно на мені сиділи, але через 2–3 прання в них починали висіти коліна. А коли я дізналася, скільки ресурсів витрачається на пошиття однієї пари джинсів, зрозуміла, що більше не хочу купувати дешеві.

Окрім цього, я почала сортувати сміття та більш усвідомлено ставитися до довкілля. Тобто моя історія з челенджем набула екологічного контексту, тепер я збираюся продовжити його на наступний рік.

Головний висновок, який я зробила для себе за цей час – речі не роблять тебе щасливішим, це факт. У цілому, я навіть не помітила, що провела цей рік без покупок. Це взагалі нескладно.