Власний досвідРік без покупок: три історії про відмову від зайвого

Цього року ми неодноразово писали про свідоме споживання: навіщо нам sustainable fashion, де купувати свідомі українські бренди, як зібрати «розумний» гардероб.

В останні дні 2018-го запитуємо трьох героїв, які свідомо вирішили провести цей рік (майже) без покупок, чи їм це вдалося.

Олеся Вершигора

Засновниця AVOSKA, партнерка Sustainable Fashion Pad

Моя сім’я мала обмежений бюджет і забезпечувала мене лише найпотрібнішим. Тому в мене був один блакитний спортивний костюм, кросівки, черевики, брюки, водолазка із саванським принтом і светр. Навчаючись в університеті, я понад два роки паралельно працювала в дизайнерському магазині суконь. І за період роботи компенсувала нестачу одягу в дитинстві. Саме так я можу пояснити наявність 50 суконь у гардеробі.

Пригадую свій перший переїзд з гуртожитку на квартиру. Я несла гору пакетів з одягом і подумала, що краще мати менше, але те, що я точно носитиму. Було 15 переїздів, а вони таки виробляють звичку до мінімізації, що й книга Марі Кондо «Викинь мотлох із життя» не дасть такого потужного ефекту.

Не викидала їх, а все роздала або передала мамі. Коли приїжджаю в гості, завжди одягаю якусь із тих суконь.

Я відмовилася від речей, які мають ненатуральний склад тканин. Наприклад, мені дуже не комфортно в одязі з поліестеру чи акрилу. До того ж при пранні речі з поліестеру виділяють мікропластик, який потрапляє до водойм і стає непомітною частиною нашого харчового ланцюга, але це вже інша історія.

Не можу відмовитися від базових речей. До таких належить білизна, колготи, водолазка, футболка. До свого одягу ставлюся бережно, бо усвідомлюю, що на виготовлення однієї футболки йде 3 000 літрів води.

Три роки тому я купила теплу флісову сукню у знайомої дизайнерки, вона тоді коштувала 900 гривень. Ношу вже третій сезон. За моїми підрахунками, сукня обійшлася в 300 гривень за сезон. Протягом цього періоду я одягну її щонайменше разів 20, таким чином її ціна становитиме приблизно 15 гривень на день.

Маю одні джинси, придбала їх два роки тому за 1 700 гривень. У штанах я міняла блискавку – це ще 250 гривень. Ношу їх приблизно 90 днів на рік. І знову математика: разом з витратами на прання вийде до 11 гривень на день.

Дешевші джинси, яких вистачить тільки на рік, обійдуться дорожче. Крім того, щороку потрібно буде знову йти в магазин і купувати нові, а вигляд вони матимуть гірший, ніж дорожчі та більш якісні альтернативи.

Я ніколи не була затятим шопоголіком. А за останні два роки витрати на одяг узагалі скоротилися орієнтовно втричі, та я не відчуваю жодних обмежень, навпаки. У моєму житті є вдосталь простору та речей, які я люблю та використовую із задоволенням.

Я б не назвала свідоме споживання челенджем на рік. Тепер це мій стиль життя.

Наталя Моденова

співзасновниця Fashion Tech Summit та шоуруму More Dash

З першого січня я собі придумала челендж – на рік зовсім відмовитися від покупок одягу. Винятки – білизна і спортивні речі. Надмірне виробництво і несвідоме споживання – це те, що справді є в індустрії, і мас-маркет цьому особливо сприяє. Тому я вирішила зробити такий експеримент над собою. До речі, до челенджу приєдналися мої друзі.

За цей рік я придбала кросiвки – довго вибирала, ще з літа 2017-го, врешті зупинилася на adidas by Stella McCartney, бо це sustainable варіант. Також купила білизну, вітровку Uniqlo з токійського аеропорту – на замiну загубленiй у Мексицi улюбленій курточці – та оригінальне, старовинне кімоно. Його купила не як одяг, а як сувенір з першої поїздки в Японію.

Точно зрозуміла, що мені насправді треба і не треба – останнє з легкістю відпустила. Крім того, це добре тренує навички стиліста і виховує дбайливе ставлення до речей та подарунків. Я почала цінувати не одяг, а своє життя в ньому. І серйозно думаю над тим, щоб продовжити челендж ще на рiк. Хто зі мною?

Наті Авдєєва

продюсерка The Village Україна

За останні роки ми з сім’єю тричі переїжджали і щоразу жахались від великої кількості речей. Я усвідомлювала, що відсотків 50 – це непотрібні речі, які ми ніяк не використовуємо, а просто перевозимо з квартири в квартиру. Так я збагнула, що перед тим, як бігти купувати нове, треба розумно позбутися того, що накопичили за час спільного сімейного життя.

Особливо я стала прискіпливою до дитячих іграшок. До прикладу, китайські пластмасові машинки, які ламаються через півдня після того, як ти купив їх дитині. Ми почали із сином домовлятись: щоб ми придбали йому нову машинку, він має подарувати якусь свою другові. Також мінялися іграшками з друзями, у яких теж є діти. Наприклад, мій син Марк може взяти у когось бульдозер на деякий час, а він натомість дає іншій дитині погратися своїми речами.

Купую лише у разі потреби. Наприклад, коли треба тепле зимове взуття чи термобілизна. Я не людина спонтанних покупок. Бувало таке, що мені сподобалось якесь пальто. Я відкладала рішення на потім, щоб проаналізувати, що і як буду з ним носити, а наступного дня забувала про це пальто.

Якби ми не робили ремонту цього року і не купували техніку та меблі, то, безумовно, витрати б зменшились і за зекономлені гроші від покупок вдалося б зганяти бодай двічі за кордон.

У квартирі стало просторіше, а в шафі легко все знайти, бо речі, які в мене є тепер, – улюблені. Я знаю, де що лежить, які джинси з яким светром одягти. І планую продовжувати такий «челендж».