У рубриці «Зовнішній вигляд» ми зазвичай фотографуємо містян і просимо їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблені місця в Києві. Відтепер у цій рубриці ми також говоримо про одяг і стиль із військовими.

Нова героїня рубрики – Олена Риж, штурмовичка, бойова медикиня. У цивільному житті 22 роки працювала в ресторанній індустрії, тренеркою з сервісу й комунікацій.

Фото: Серж Хуцану

Шопінг і стиль

Я тривалий час одягалася за відчуттями. Переважно в яскраві кольори. За кілька років до повномасштабного вторгнення нарешті «намацала» свій стиль. Мені в цьому допомогла стилістка Ксенія Вишневська. Для мене важливо, як я одягнена. І важливо щодня одягатися по-різному, під настрій. Мені не потрібна була спеціальна подія, щоб гарно вбратися.

Я працювала в ресторанній індустрії й останні роки була тренеркою із сервісу й комунікацій. Багато їздила Україною, мала виступи, лекції, тому й гардероб у мене був дуже різноманітний. Однак у ньому простежувався цілісний стиль.

У цивільному житті я любила зранку постити фото в тому одязі, у якому йду, і багато людей писали, що їм подобається мій стиль. Я б його назвала «комфортний і стиляжний». Мені подобається поєднувати класику з яскравими, незвичними елементами.

Що далі, то частіше я надаю перевагу українським брендам. Тому що я часто бачу в українських брендів кращу якість і цікавіші моделі. Я люблю зайти у «Всі.Свої», там є все. Так, іноді це дорожче, ніж у Zara, але ж це українське виробництво. До того ж серед одягу українських брендів також можна знайти і якісну футболку за 900 гривень, що буде служити кілька сезонів.

Я не людина лейблів, для мене абсолютно не важлива назва бренда. Якщо річ мені подобається і я можу собі це дозволити, я купую. Усі бренди, які на мені, одразу забуваю, бо не хочу засмічувати голову зайвою інформацією.

Одним із варіантів самопрояву для мене є волосся. У 2009 році я вперше пофарбувала його та стала рудою. Потім у мене було ніжно-рожеве волосся. А наприкінці 2019 року щось не так сталося з фарбою, тож я стала фіолетовою. Але мені дуже сподобалося, і я вже понад чотири роки фіолетова. Мені дуже комфортно в цьому кольорі. У фіолетовий я фарбую й брови. Навіть коли я у війську, для мене це важлива рутина.

Військова форма

Коли я вступила до війська, жіночої форми не було. Мені видали чоловічу, яка мені не підійшла. Це була зимова форма, і нюанс із нею такий, що якщо в пакеті є штани й куртка, ти не можеш їх розпарувати, тому береш пакет. А там уже щось підійшло, а щось ні.

Я спочатку просто якось закріпила штани, щоб не спадали, а з часом купила собі форму, що мені підходить.

До того ж видають «піксель», а я більше люблю «мультикам». Потім познайомилася з фондом «Землячки», вони мені пошили й теплу, і літню форми. Я їздила на навчання в Британію, мені там також видали форму, щось я собі купую, ще Arm Women Now передали форму, тож у мене її вистачає, я міксую комплекти між собою.

Але абсолютно вся форма, яку мені видають чи дарують, не підходить для виконання моїх бойових завдань. Форму для завдань я купую самостійно – вона специфічна й дорога. Форма, яку шиють фонди, чудова, але не підходить для роботи піхотинцем.

Знахідки одягу для військових

Я – людина, яка постійно кудись застрибує, біжить, сидить, повзе, лізе. Тому я ношу брюки M-Tac, чоловічі, завеликі для мене, але вони дають волю рухам. І це одні з найдорожчих штанів, вони коштують близько восьми тисяч гривень. Але в них я ходжу лише на бойові виходи. Тобто сходила, попрацювала, повернулася, попрала, поклала до наступного виходу. І це стосується не лише штанів. На завданні одяг дуже важливий, тому я все довго та прискіпливо обирала.

Переважно весь одяг я обираю в M-Tac, а амуніцію від бренда «Балістика». Взуття спочатку носила від бренда Lowa. Є в мене також Talan – це виробник взуття для ЗСУ. Торік воно було дуже якісним, а цього року в зимових «таланах» на третій-четвертий день полопалася підошва. Найякісніше взуття, яке я носила і яке люблять мої побратими, – Salomon. «Саломони» я ношу лише на бойові завдання. А щоб просто ходити містом і не втомлювати ноги – кеди M-Tac.

Я відчуваю форму як другу шкіру. Мені в ній дуже комфортно. Навіть коли я вдягала форму перед нагородженням, саме «піксель» – тобто таку, як я зазвичай не ношу. Я однаково відчувала повагу до самої себе. Вдягаю форму, і прямо плечі розкриваються. Тому вдягати будь-який елемент військової форми для мене – велика шана.

Для мене важливо, що є форма, у якій ти працюєш, а є форма, у якій ти живеш. І часто це дуже різний одяг. Для життя я купую не завжди військові речі. Наприклад, у мене є улюблена футболка оливкового кольору з рукавами з тонкої сітки з вишиванкою. Мені дуже подобається, що вона виділяється. Я завжди обираю для себе щось зручне й гарне.

У мене є побратими, яким байдуже, як вони виглядають: штани зелені, куртка – піксель, футболка – мультикам, кепка – чорна, берці – койот, і їм добре.

Тому мої побратими часто сміються з мене. Бо я, наприклад, купила собі ремінь для зброї, але він оливковий і мені це не подобалося, тому я за тиждень побачила в магазині такий самий ремінь, але мультикам і купила його.

Я дуже люблю, щоби було комфортно. Щоби була картинка, яка мені подобається. Навіть на завданні.

Цивільний одяг

Зараз у мене не так часто випадає нагода приїхати до Києва й мати доступ до свого одягу. Він тимчасово зберігається на складі, але якщо я вже в місті, неодмінно їду на склад і набираю одяг. Навіть якщо буду тут кілька днів.

Я можу по декілька разів на день переодягатися в цивільний одяг, бо я за ним сумую. А ще тому, що це мене надихає – балансувати між цивільним і військовим життям. У Києві я набираюся енергії, щоб потім їхати та працювати.

За останні два роки я дуже рідко купую новий цивільний одяг, але у військову форму можу одягнути людей п’ять точно.

Я вже просто забороняю собі заходити у військові магазини. Компульсивний військовий шопінг. [сміється] У перший рік моєї служби, коли приїжджала до Києва, я йшла гуляти військторгами.

Уся ця форма, сотні шкарпеток, білизни – усе це залишається на складі в Києві. Із собою я беру двоє штанів: одні – для передової, одні – для пересування містом, кілька пар шкарпеток – усе дуже обмежено, щоб не брати із собою багато баулів.