The Village Україна в рубриці «Зовнішній вигляд» фотографує містян і просить їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблене місце в Києві. Герой нового матеріалу – музикант OTOY (Вячеслав Дрофа).

На Вячеславові: кофта, шапка та штани – Syndicate, сережка – no name, кросівки – Puma

Про стиль і шопінг

На мій стиль найбільше вплинули переїзд у Київ зі Львова та зміна оточення. Мені було 16 років, коли мене запросили працювати в компанію в Києві – і я переїхав. Закінчив школу, у 15 років пішов працювати, а паралельно вчився в коледжі. Так вийшло, бо рано пішов у школу й рано випустився.

Від того, як змінюється мій світогляд, трансформується і стиль. Якщо раніше я любив обтислі штани, бо мені здавалося, що це модно, або якісь спортивні штуки, то зараз розумію, що елегантність чоловіка – у його формах. Якщо ти романтик, чому ти не можеш бути романтиком в одязі? Якщо любиш мінімалізм – передай це в одязі. Подобається максималізм – покажи це.

Своїм стилем я передаю спокій на межі з агресією. Мій внутрішній спокій – це природні пастельні кольори та прості речі, а агресія – це грубі яскраві кросівки. Мої кросівки завжди конфліктують із луками.

Дуже подобаються деякі колаборації Puma, останнім часом з’являються цікаві. Водночас терпіти не можу колаборації із Supreme. Не люблю загалом цей бренд, він абсолютно не в моєму смаку, усе занадто кричуще. 

З українських брендів люблю Act 1 та Syndicate. Удома останні 6 речей – із Syndicate. Думаю, тепер до них буду часто залітати, вони мають хорошу базу. Що б не міряв там – усе моє. Також люблю Keep, вважаю, що вони генії, бо винайшли на українському ринку таку штуку, як аракава. Це дуже зручно, якщо треба багато всього носити. Ще з українських брендів подобаються Gudu – це не чоловічий, а жіночий одяг, але вау.

Серед львівських брендів подобається «Район», вони дуже свіжі, з’явилися два-три роки тому, але зараз почали випускати круті речі. Я в захваті від цього бренда, тому що знаю чувака, який це все розпочав, і він сильно заморочується над якістю швів, тканини, лекал.

Сережка у вигляді напилка

Ця сережка у вигляді напилка для мене символічна, тому що нагадує про професію дідуся. Він дуже крутий, і я вдячний, бо він мене виховав, зробив чоловіком і навчив англійської мови.

Він грає в Counter-Strike та займається реставруванням старих книжок: різних Євангелій у золотих обкладинках, артефактів, дуже старовинних видань. Він перешиває та перебиває сторінки книжок.

Сережка у формі напилка – це аналог маленького напилка, яким дідусь обпилює краї сторінок. Коли книжка стара, потрібно правильно обрізати сторінки (забрати 1 сантиметр з усіх боків) та розшити її, що уникнути обсипання надірваних сторінок. Для цього він працює напилком.

Cвітшот – Zara

Мені подобаються такі кольори, тому купив цю річ через колір. Я почав запарюватися стосовно свого зовнішнього вигляду десь півтора року тому. До того в мене був такий «пацанський стільок», усе життя ходив «на спортику» й не сильно хвилювався про те, як виглядаю.

Зараз я себе знаходжу в пастельних кольорах, поєднаннях класики зі стритвером, з легким спортом. Тепер у моєму житті спортивний одяг чітко відділяється від повсякденного, тому частіше ношу кежуал.

Кофта та штани – Syndicate

Часто мені буває складно знайти в мас-маркеті класні речі, наприклад, чоловічі широкі штани. Люблю мішкуватість в одязі, так у тіла з’являється фактура. Особливо добре це виглядає, коли ти худий. Ця кофта – єдина, яка мені плюс-мінус сподобалася за тканиною й кольором. До того ж вона приємна та тепла.

Шапка – Syndicate

Насправді я не надто люблю головні убори, вони мені не личать.

Кросівки – Puma

Усе життя носив Nike, але з того моменту, як півтора-два роки тому в Puma з’явився новий дизайнер, став великим їхнім фанатом. Класичні моделі в них доволі простенькі, тут Nike виграє, але я більше люблю різні цікаві колаборації.

Мій пошук стилю частково розпочався з кросівок. Можу «затаскувати» кросівки, навіть якщо це дорога колаба. Коли вони брудні, мені більше подобаються.

Про місто

Я люблю Київ, тому що тут є простір. Коли виходжу на вулицю, важливо, щоб мій горизонт не перекривав інший будинок – у Києві я таке знайшов. Тут горизонт можна побачити частіше, ніж, наприклад, у Львові.

Люблю прогулятися від Подолу до «Батьківщини-Матері» й відчути масштаб Києва, він мені необхідний. Помітив, що некомфортно почуваюся, коли існую в межах двох квадратних кілометрів, як це було у Львові: чотири вулиці – і Львів закінчився. Зараз іноді туди повертаюся лише на вихідні.

Серед улюблених закладів у Києві: Chang – в’єтнамська кухня та «Чічіко» – грузинська. Це два найсмачніші ресторани своїх кухонь для мене, які мають одного власника.

Люблю бути вдома, не можу працювати в офісі, бо там складно зосередитися. Навіть домашню студію зібрав, бо важко у студії з кимось іншим записуватися. Мені складно писати тексти чи вірші, коли хтось поряд.

Улюблені локації в місті – район Рейтарської, сквер біля «Косатки», він маленький, але мені комфортно там. Також ВДНГ на сто відсотків моя локація, відколи переїхав до Києва – завжди тут живу. Якби стояло питання переїзду, ідеальними варіантами стали б вулиці Богдана Хмельницького або Рейтарська.

Фото: Костянтин Гузенко