Зовнішній виглядХристина Спіріна, 25 років, піарниця

Ми дотримуємося самоізоляції, тому просимо героїв сфотографувати себе самостійно або заручитися допомогою близьких. У телефонній розмові запитуємо їх про одяг, шопінг та улюблене місце в Києві. Героїня нового матеріалу рубрики «Зовнішній вигляд» – піарниця Христина Спіріна.

Про шопінг

Раніше всі проблеми я вирішувала шопінгом. Поганий день – піду куплю кросівки. Невдало підстригли – топ у Zara. На роботі провал – піду в шоу-рум Katsurina. Але проблема в тому, що більше я купувала, то більш знецінювала речі й гроші.

Проте шопінг ніколи не був для мене стресом. Рецепт дуже простий: ви прокидаєтеся зранку, випиваєте склянку води, потім заварюєте собі каву або чай, їсте круасан, одягаєтеся якомога комфортніше, умикаєте в навушниках Coldplay і вирушаєте на шопінг.

Інколи для мене шопінг – це гра. Є класна історія, як я полювала на худі. У своєї викладачки на курсі в Bazilik побачила офігенне худі від Adidas і відразу почала його шукати. Виявилося, що воно давно sold out, бо колекція минулорічна. Я знайшла одне худі на eBay в Британії, замовила його на домашню адресу знайомого в Берліні, бо знала, що туди вони точно доставлять, а вже потім мені худі відправляли через друзів, які летіли з Берліна в Київ. Ось такий тижневий тріп худі з Англії до Києва через шість рук.

Я завжди вважала, що Zara мені буде достатньо. Але мене потихеньку привчають до більш якісного й унаслідок цього більш усвідомленого споживання. Розумію, що для виготовлення футболки використовують надто велику кількість води, тому я радше витрачу на футболку €50, ніж купуватиму нову щомісяця за 300 гривень. Це дуже зрозуміла філософія усвідомленого споживання, коли витрачаєш трохи більшу суму, але одяг відслуговує тобі один, два, а інколи й три роки.

Сьогодні я відповідально ставлюся до шопінгу, за можливості роблю це в Європі (бо там реально дешевше!) і намагаюся носити річ декілька сезонів. Вважаю, що найкрутіший шопінг у Німеччині, бо туди баєри закуповують такі ж актуальні моделі, але розкуповують їх значно повільніше, ніж у Мілані чи Парижі.

Є одне правило: якщо приміряю одяг і він мені ніби ок, а ніби не дуже, я завжди виходжу з нічим. Але, якщо через тиждень повертаюся до магазину й приміряю ту ж саму річ, одразу її купую. Якщо я думаю про неї, приходжу повторно та приміряю, це означає, що вона пройшла тест мого імпульсивного шопінгу й цілком може стати частиною гардероба.

Серед улюблених брендів моя абсолютна любов – TTSWTRS. Це український бренд вуличного одягу, і я заходжу в їхній шоу-рум декілька разів на сезон. Серед улюбленого – худі. До речі, ще обожнюю Alpha Industries. Маю від них два бомбери, декілька футболок і худі – дуже крута база.

Те, що я намагаюся вихопити в Європі, – це COS та & other stories. Тому що це завжди якісні речі. Для прикладу маю вовняний шарф COS, якому 10 років і який жодного разу не закошлатився. Також до брендів мого стилю належать The Kooples, DRYKORN.

До речі, маю колекцію з 30 пар кросівок. Від ASICS до Alexander McQueen. Змінила вже три пари Adidas Stan Smith, маю дуже круті Adidas Supercolor з колекції Фаррелла Вільямса, за якими оббігала весь Нью-Йорк. А найзручніші у світі Oversized Alexander McQueen. Також не можу не згадати свою любов – Nike Huarache.

Ще серед улюбленого взуття – повністю чорні Dr. Martens, босоніжки Nomadic State of Mind (неочікувано зручні), дуже стильна пара від українського бренду THE OTHERS, і, звичайно, Kachorovska.

У мене, до речі, є дуже важливе правило, якого дотримуюся беззаперечно: ніколи не купую взуття та сумки в дешевому масмаркеті. Завжди намагаюся, щоб це були як мінімум Massimo Dutti або COS, як максимум AMI, яких я також обожнюю, Furla чи Acne.

До масмаркету ставлюся позитивно, але в міру. Я справді вважаю, що краще купувати більш якісний, але дорожчий одяг, аніж щомісяця оновлювати гардероб. Це те, до чого прагну. Водночас у мене немає супердорогих речей, максимум – пальто або парки. Найдорожчий одяг куплений у Maje або Claudie Pierlot служить уже не перший рік.

Серед українських брендів люблю TTSWTRS, Katsurina, Jul. Так уже склалося, що мій стиль більш спортивний, аніж жіночний, тому доводиться відповідати йому. У моєму гардеробі майже немає суконь, але багато джинсів, кросівок і кроп-топів.

Про місто

Напевно, не буде дивним, якщо я скажу про Золоті ворота. Мені здається, кожен у цій рубриці має сказати про них. Але також абсолютно обожнюю Велику Васильківську від Палацу спорту й аж до Льва. Також люблю Голосієво та Печерськ. До слова, я з дитинства живу на Дружби Народів і вважаю Ботанічний сад витвором мистецтва.

Зараз скажу дуже непопулярну думку для дівчини 25 років, але я не надто люблю Поділ і ніколи не хотіла б там жити. Саме через те, що дуже голосно, сумбурно та занадто активно.

Улюблені локації міста: Пейзажна алея, Алея художників, БЖ, вул. Велика Васильківська, вул. Лаврська, Маріїнський парк, Парк Вічної Слави, вул. Мечникова, вул. Жилянська, вул. Антоновича та Поштова площа. До речі, вважаю алею від Андріївського узвозу до Володимирської гірки максимальним досягненням нашого мера. Дуже атмосферна локація, перевірила тиждень тому.

Серед улюблених закладів – Tin Tin біля велотреку, Honey на Ярвалу, «Китайский привет», Balmelli, Kyiv Food Market, «1818», Urban Space 500 і просто обожнюю «МАМА МАНАНА».

До речі, жодного разу не була в Closer, на Brave і на Strichka. Так, я існую.

Фото: Христина Спіріна