The Village Україна в рубриці «Зовнішній вигляд» фотографує містян і просить їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблене місце в Києві.

Фото: Анна Бобирєва

 Підпишись на канал про стиль KYIV LOOKS В TELEGRAM

Дмитро Леник – шеф-бариста кав’ярнi Takava Coffee-Buffet. Ми розмовляємо з Дмитром поблизу Будинку кіно на вулиці Саксаганського.

На Дімі: футболка секонд-хенд, кепка Adidas, шорти секонд-хенд, кеди Vans, шкарпетки Pull&Bear, годинник Casio

Про шопінг

Чи важливий стиль для баристи? Думаю, так. Урешті-решт, коли ти вдягнений у те, що тобі подобається, почуваєшся більш комфортно, а отже – не відволікаєшся на дрібниці. У нашій кав’ярні є певний корпоративний стиль, я розробляю його як шеф-бариста. До того ж бариста повинен працювати у фартуху. Але водночас ми даємо працівникам можливість проявляти себе через зовнішній вигляд. Вважаю, що за баром повинні стояти особистості, тому одягатися вони повинні так, як хочуть. Зрештою, ми працюємо з людьми, які розуміють, який треба мати вигляд. Якщо вони цього не розуміють, ми шукаємо інших.

Треба сказати, що я не дуже прискіпливий у плані стилю: можу піти у Pull&Bear, Shift, Adidas чи Nike, можу сходити на секонд-хенд. На секондах можна знайти речі, яких ніде більше немає. Наприклад, там я знайшов улюблену мілітарі-куртку. Окрім того, купую в закордонних крамницях, замовляю з інтернет-магазинів – кросівки, наприклад.

Кепка Adidas

Це звичайний Adidas, придбав у Києві. Але в мене дуже велика колекція кепок – це ціла частина життя. Кепок 15-20 точно є – тракери, фули, бейсболки тощо. Два дні поспіль в одній кепці не ходжу. Хіба що це нова і хочеться її довше поносити. Правда, є проблема – їх уже настільки багато, що в квартирі не поміщаються.

У кожної своя історія – є кепки, які у мене вже років десять. Є кілька з Америки: одну привіз друг з Аляски. Щоправда, вона із символікою New York Yankees. Ще одна із США – подарунок дівчини, також із символікою спортивної команди. А ще є від друзів, у стилі мілітарі, такий американський вінтаж 50-х років. Пошили її індивідуально під мене.

Футболка секонд-хенд

Це футболка з секонду. Оверсайз, я люблю такий стиль – у ньому вільно. Базові футболки зазвичай купую в H&M.

Їх у мене багато. Друг якось їздив до Південної Кореї, привіз дві футболки з Fritz Coffee Company. Там усе дуже стильно, коли дивлюся їхній Instagram, просто кайфую.

Дерев’яні буси

Це дерево. Подобається натуральний аромат, особливо – сантал. У мене кілька таких, у кожної своя енергія. Коли думаєш про щось, можна перебирати.

Шорти секонд-хенд

Це також із секонд-хенду – взяв, тому що сподобався колір. Люблю яскраві відтінки. Темні кольори мені не дуже личать. У білому кольорі я хіба що футболки ношу.

Але здебільшого шорти роблю сам: або обрізаю старі штани, або купую для цього джинси. Закроюю, прошиваю на машинці. У мене десь п’ять пар є таких шортів.

Годинник Casio

Я надаю перевагу Casio. Маю сім різних – і нові, і вінтажні. Зараз багато нових девайсів на кшталт Apple Watch, але я люблю класику. Для мене годинник – це ще й секундомір.

Це – водонепроникний Casio 1986 року, придбав свого часу на Amazon. Понад 100 доларів заплатив. Це один із перших годинників бренду, які вийшли на ринок. Подобається, що є калькулятор. У роботі його не часто використовую, але зручно, наприклад, щоб записати телефонні номери.

Взуття Vans

Мені загалом подобаються кеди – вони зручні і їх важко вбити. До того ж я катаюся на скейті, тому краще їздити у взутті без п’яток. У Vans пласка підошва, зручно гальмувати. У мене до цього були Converse, але я їх швидко вбив. Не для київських доріг принаймні.

На інший сезон найкращий варіант – Palladium. Це високі військові черевики, їх створили спочатку для Французького іноземного легіону.

Вуса

Не знаю чому, але мені завжди подобалися бороди. Прикол у тому, що в мене не росла борода, тому подумав, що мені треба вуса. Тоді я працював у Чернігові й ніхто не міг зрозуміти, навіщо я це роблю. Це невелике провінційне місто, там усі знають одне одного, спілкуються з баристою, як і з другом. «Дімас, ну що за фігня? Не приколюйся!» До того ж кав’ярня була розташована у місці з досить консервативною аудиторією – там поруч СБУ, поліція, університет. Але вирішив усе одно виростити вуса. Ношу вже років п’ять, мабуть.

Певний час були короткі вуса, потім відпускав довгі. Форма була різна, зараз вона залежить від вологості на вулиці. Усі сміються, коли я кажу про це, але це справді так. Якщо йде дощ, то накручувати вуса треба довго – хвилин 10-15. А в нормальну погоду можна і за 5 хвилин встигнути.

Щойно почав відрощувати вуса, на день народження подарували спеціальний віск для грумінгу. Це український віск, хлопці з Харкова роблять. У нього ще такий аромат – пахне бергамотом. У той час я дуже любив каву з Ефіопії, у неї був схожий аромат. Тому навіть вуса у мене пахнуть кавою.

Про місто

Я дуже люблю Поділ – прямо увесь, кожен сантиметр. На Воздвиженці пройшла частина мого життя. Тут я полюбив свою Ліну, яка і досі поруч. Також мені подобається Андріївський узвіз і, звичайно, набережна та Річковий порт. Там усе пронизано духом старого доброго Києва.

Зараз дуже подобається район навколо Takava. Це центр міста: зранку тут тихо і спокійно, в обід – повний урбан, а коли настає ніч – свіжо і затишно. Люблю тут пити каву і думати, що Київ – це щось інше, ніж просто мегаполіс. Це ніби людина, яка живе своїм життям і постійно змінюється, дорослішає. Але все одно інколи буває по-дитячому дурною.