Зовнішній виглядОля Дячук, 28 років, координаторка руху HeForShe в Україні, «ООН Жінки»
«Свій великий хресний похід у світ моди я почала з коломийських секондів на початку 2000-х»

The Village Україна в рубриці «Зовнішній вигляд» фотографує містян і просить їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблене місце в Києві.
Фото: Анна Бобирєва
Підпишись на канал про стиль KYIV LOOKS В TELEGRAM
Ми розмовляємо з Олею у дворику на Ярвалу.


Про шопінг
Свій великий хресний похід у світ моди я почала з коломийських секондів на початку 2000-х. Саме там ознайомилася з брендами, навчилась відрізняти преміум-лінії мас-маркету від basic, торгуватись у свої 12 років, поки не зіб’ю ціну футболки до півтори гривні – так, такими були ціни в ті часи. Оскільки я навчалась у гімназії з дуже суворим дрес-кодом, то на вихідних намагалася самовиражатись за допомогою одягу по повній програмі. Щось схоже я переживаю зараз, коли працюю в ООН. Коли дивлюсь на фотографії себе 15-річної, буває смішно, соромно і навіть лячно – як я взагалі додумалась поєднати всі ці принти? Але, водночас, я розумію, що саме так формувався мій смак, методом модних злетів і падінь (переважно падінь).

З того часу на кожен період мого життя припадав якийсь улюблений бренд. Наприклад, у студентські роки я одягалась у Volcom і Topshop, коли навчалась у Відні – всі заощадження спускала в магазині American Apparel.
Під час роботи у fashion почала накопичувати речі від українських дизайнерів. Зараз у моєму гардеробі є Litkovskaya, Lake Studio, Paskal, ArtemKlimchuk, Frolov, Ksenia Schnaider, RCR Khomenko, Nadia Yurkiv та інші. Але на все життя я запам’ятаю свою першу покупку в шоурумі українського дизайнера – це була сукня від Bevza на весілля моєї сестри. З того часу я відчуваю якусь сентиментальність до цього бренду.
Тепер я справді купую одяг дуже рідко, оскільки зрозуміла, що в мене його більш ніж достатньо. Щось ультратрендове я не люблю, тому й не оновлюю гардероб щосезону.
Щодо брендів, то це може бути онлайн мас-маркет Asos White, може бути щось лакшері на розпродажі в Helen Marlen, а також секонди, яких я, мабуть, ніколи не буду цуратися.


Блуза H&M
З’явилася у мене після чергової поїздки в Європу. У ній я почуваюся часом мушкетеркою, часом філологічною дівою. Це одна з тих речей, які залишаються поза трендами. Я навіть не знаю, з колекції якого сезону блуза, але, впевнена, що і через 5-10 років вона буде класною.


Спідниця Maison Kitsuné
Одна з небагатьох покупок останнім часом, яку я знайшла на вінтажному маркеті Kyivness. Коли я перейшла з Elle Ukraine працювати в ООН, мій офісний дрес-код змінився. Я зрозуміла, що мені потрібна класична спідниця-трапеція «під все», запит у космос був надісланий і успішно виконаний.

Босоніжки Prada
Це справжня перлина мого гардероба. Купила їх на Flohmarkt (блошиному ринку) у Відні, коли навчалась там на магістратурі. Вторгувала босоніжки за 35 євро, і навіть ця сума тоді для мене була суттєвою. Але повз такі речі не можна просто проходити.


Сумка Furla
Не зовсім мій бренд, ніколи не подумала б, що він з’явиться у моєму гардеробі. Цю оранжеву сумку побачила у вінтажному магазині в Тель-Авіві під час відрядження на місцевий тиждень моди. Два дні я ходила і придивлялась, але зрештою вирішила взяти – хоча б як сувенір з Ізраїлю. У результаті вона стала моєю улюбленою сумкою.
Хустинка Litkovskaya
Раніше я носила аксесуари постійно, у мене і зараз лежить купа чокерів і statement earrings. Але останнім часом мій єдиний аксесуар – це хустина. Маю в своєму арсеналі багато різних: від Ksenia Schnaider до Gunia Project, від традиційних з косівського ринку до no name із секонду, коли це ще не було мейнстримом.


Про місто
Я живу в Києві 11 років: приїхала вступати після гімназії і залишилась. Не знаю, як це пояснити, але ще з підліткового віку я знала, що житиму тут. Хоча це не було очевидно – більшість дітей з Коломиї продовжує навчання у Львові, Чернівцях чи Івано-Франківську. З Києвом тоді мене нічого не пов’язувало. За роки життя був щонайменше один момент, коли я серйозно вирішила поїхати звідси – на час навчання у Віденському університеті. Але довго там не висиділа. Спочатку вагалась, чи це те, чого я хочу. А потім почалась Революція гідності, я зрозуміла, що ні до якої Австрії вже не їду. Після Майдану Київ остаточно став моїм улюбленим містом в Україні. Я бачу, як воно змінюється, як змінюються люди в ньому, як тут буває непросто і навіть деколи опускаються руки. Але все ж, дивним чином, я відчуваю себе учасницею цього процесу змін.
Попри те, що зараз я бачу себе і своє майбутнє лише в Києві, завжди залишатимусь коломиянкою – це ледь не перше, що я кажу про себе при знайомстві. Для мене самоідентифікація, визначення свого походження – дуже важливі. Я ніколи не зможу бути «дитиною світу», бо мені здається, що знання свого бекграунду робить людину лише цікавішою. І навіть мій улюблений район у Києві – Ярвал – подобається мені тому, що тут атмосфера чимось нагадує мою Галичину.
Цього літа однозначно мій улюблений заклад – «Каштан» на Рейтарській, усе завдяки Foodies, які влаштовують тут pop-up сніданки на вихідних. Їхні неймовірні ватрушки та омлети з квітами цукіні вже сформували цілу спільноту, і щонеділі мене тут можна знайти.