The Village Україна в рубриці «Зовнішній вигляд» фотографує містян і просить їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблене місце в Києві.

Ми розмовляємо з Надією на вулиці Рейтарській.

На Наді: тренч Junya Watanabe, поло KOE, штани Maison Margiela, взуття no name, сережки Céline, окуляри Hakusan

Про шопінг

Зазвичай я купую одяг у Мілані, як банально це не звучало б. Я там жила і працювала, знаю всі місця, де можна недорого купити улюблені бренди. А це, наприклад, Céline, Junya Watanabe, Yohji Yamamoto, Comme des Garçons, іноді Prada, якщо говорити про взуття.

Я працюю стилісткою з деякими українськими брендами, і справді їх люблю. Адже внесла частинку себе в ці речі. Я не можу робити того, чого не люблю – це нормально для моєї професії. Можу виділити Anna October – вона ідеальна для відпустки, наприклад її сукні та круїзні колекції. Bevza подобається своїм концептуалізмом і відчуттям жіночого тіла. У мене є її чорна сукня з останньої колекції, яку я беру у відпустку. Також люблю ELENAREVA за жіночність і Ksenia Schnaider за естетику.

Одяг для мене – це знакова система. Це шлях показати своє ставлення до життя. У мене розвинуте відчуття прекрасного, і це виражається в красивому одязі. Звісно, він може бути красивим для мене, але незрозумілим для інших.

Я категорично не купую мас-маркет. По-перше, такий одяг неекологічний. По-друге, він служить два дні й після першого ж прання «сідає». Краще дорожче, але менше.

На секондах я провела всю юність, вчилася там стайлінгу. Я дуже позитивно ставлюся до вінтажу та будь-яких секондів. Однак більше я не купую там речі: радше підглядаю якісь ідеї.

Я порадила б купувати все на сейлах. І не обов’язково мати купу грошей, аби вдягатися у дорогі бренди. Та й не всі бренди варто купувати. Загалом треба заглиблюватися в тему моди, аби краще її розуміти: знати, що брати, а що – ні. Сьогодні є дуже багато брендів на один день і колесо цієї індустрії крутиться все швидше і швидше. Споживач купує все без розбору, а це – не круто. Тому треба робити глибокий аналіз.

Одяг – це моя професія, і я автоматично в ньому розбираюся. Свій гардероб я назвала б інтелектуальним.

Тренч Junya Watanabe

Цей тренч я купила в Atelier1 у Києві. Він зі старої колекції, можливо, йому років десять. Я досить рідко його вдягаю.

Узагалі, дуже люблю цей магазин. Дуже часто сюди заходжу і витрушую їхні архіви, можу знайти щось таке, чого немає в Європі. Тут продають речі, які не розпродалися, але вони не мають терміну придатності. Така мода поза часом.

Поло KOE

Поло я купила в Токіо у хіпстерському районі Шібуя десь місяць тому. У самому серці цього району є готель KOE, що має власний мас-маркет бренд. І як піар-акцію готель перетворив увесь третій поверх на простір з одягом. На другому поверсі всього десять кімнат готелю, а на першому – місце, де всі тусять, проходять вечірки.

Моє поло – це колаборація бренду KOE з Thom Browne. Коштувало воно близько 50 доларів. Варто пам’ятати, що японський та європейський мас-маркет – це дуже різні речі. В Японії навіть денім зовсім інакший.

Штани Maison Margiela

Ці штани з першої колекції Гальяно для Margiela. Купила я їх у Дніпрі в одному бутику, де продають одяг від японських дизайнерів.

Взуття no name

Купила ці кросівки в Asthik, але не пам'ятаю бренд. У мене високий зріст, і я люблю ходити без підборів.

Сережки Celine

Ці сережки з останньої колекції Фібі Філо для Céline.

Окуляри Hakusan

Окуляри від японського бренду Hakusan, цю модель носив ще Джон Леннон. Бренд має тільки три магазини в Японії: два в Токіо і один в Осаці. Я взагалі дуже люблю саме японські оправи, у мене поганий зір, тож пробувала багато різних.

Про Київ

Люблю Рейтарську, Ярвал та Велику Житомирську. Але найбільше подобається проводити вільний час на своїй терасі. Мабуть, там уже побувала половина фешн-тусовки Києва. В холодну пору року я намагаюся бувати у Києві наїздами, але не місто у цьому винне, а його геолокація. А влітку це ідеальне місто.

Для відпочинку та перезарядки я вибираю свою дачу під Києвом, з такою радянською атмосферою і туалетом на вулиці. Люблю їздити там на велосипеді.

Після останньої поїздки в Японію я починаю дивитися на Київ по-новому, мені наче зняли лінзи. Тепер я запропонувала б сходити в музей-квартиру Віктора Косенка чи в Національний художній музей. Треба дивитися ширше, насправді в місті є багато цікавого.