Люди в місті«Маю круті біркенштоки за 30 гривень і конверси за 20»: Ці люди одягаються лише на секонді

«Нещодавно був у торговому центрі й зрозумів, який там нудний і нецікавий асортимент. Якщо щось класне виходить знайти, то є ризик прийти на вечірку та зустріти там ще когось у такому ж одязі. На секонді індивідуальні речі, дешево, ніколи не знаєш, що знайдеш, – і в цьому є азарт», – розповідає Єгор, який майже всі свої речі купує на секонді.

Говоримо з трьома людьми, які одягаються на секонді з різних причин. Запитуємо, як вони до цього прийшли, що найкрутіше придбали на секонді та скільки грошей витрачають на шопінг.

Підтримай The Village!

Donate

«Зараз мій гардероб на 80% складається з вінтажних речей»

Коли я був учнем старших класів, як і будь-якому підлітку, мені хотілося купувати речі в крутих магазинах, «бутиках» Dream Town. Саме такий одяг був для мене «модним». Є стереотипне уявлення, що секонд – ознака того, що ти не можеш дозволити собі новий одяг. Принаймні в моєму рідному місті більшість людей так думає. Усе змінилося, коли я став студентом, познайомився з новими людьми й дуже багато для себе відкрив. Моя подруга взяла мене із собою на Лісову. Щиро кажучи, довго не хотів. Та коли знайшов там дуже круті Levi’s за 150 гривень, я був шокований. З того моменту вже років 8 регулярно купую речі на різних секондах та у вінтажних магазинах. Зараз мій гардероб на 80% складається з вінтажних речей.

Косуха – 200 гривень, Джинси – 120 гривень, Майка – 10 гривень

Я намагаюся бути свідомим споживачем, люблю давати речам нове життя. Секонд – це ті самі речі, як у Zara чи H&M, але набагато дешевші, а іноді – якісніші, до того ж перевірені часом. А ще, коли вже п’ятий рік працюєш у великому ритейл-бренді, щодня бачиш, як люди купують абсолютно одне й те ж. Як результат, починаєш по-іншому дивитися на споживання одягу. У моєму гардеробі переважно базові мінімалістичні речі спокійних відтінків, багато костюмів, оверсайз-сорочок. Такого добра на секонді дуже й дуже багато. Іноді я надаю послуги персонального стиліста й намагаюся відкрити світ секонду для своїх клієнтів. Мене дуже мотивує їхній фідбек: деякі з них ніколи не були тут і залишилися дуже задоволеними.

«Можна купити річ за 500 грн, а можна набрати два величезні пакети за 150 грн»

Мої витрати залежать від настрою й асортименту. Якщо я відчуваю, що це моє, то, не вагаючись, купую. Іноді не купую нічого.

Ціни абсолютно різні. Є речі за 10 грн, і це може бути навіть верхній одяг. Можна купити одну річ за 500 гривень, а можна набрати два величезні пакети за 150 (переважно в місцях, де речі на вагу). У сумі виходить навіть дешевше, ніж періодичні закупи базових футболок у звичайному магазині. Напевно, мій середній чек – 200 гривень.

Якщо бачу класичну модель якогось бренду або, наприклад, кастомні джинси й піджаки, як у Reviclo by Markova, то готовий платити дорого, але без фанатизму. У планах відвідати вінтажні шоуруми Берліна, а це вже не одна сотня гривень за позицію. Не дуже люблю переплачувати, тому всі мої більш-менш дорогі покупки виважені.

«Маю круті біркенштоки за 30 гривень і конверси за 20»

На початку кожного сезону я роблю невеличку ревізію власних речей. Зважаючи на цей «розбір гардероба», уже формую список потрібних речей на весь сезон. Він завжди під рукою, у телефоні, тож, коли випадає нагода щось глянути, я знаю, що зараз у пріоритеті. Хоча моє основне правило – ні на що конкретне не розраховувати, бо, за іронією долі, саме цієї речі ніде й не буде. Тому спонтанність теж трапляється. Сезон стає другорядним – не проблема купити куртку влітку.

Час, який приділяю шопінгу на секонді, різний: іноді йду після роботи й заходжу кудись неподалік від дому, а іноді виділяємо з друзями цілий день на такий шопінг. Дуже кайфуємо від пошуків і радіємо, коли знаходимо справді круту річ або коли підбираємо щось одне одному. На бренди не звертаємо уваги взагалі – головні стан, якість, розмір і фасон. З клієнтами йдемо передусім шукати перли у вінтажних лавках і залишаємося там на пів дня.

Дуже рідко купую взуття – практично ніколи не знаходжу те, що шукаю. Інколи немає мого розміру або взуття в поганому стані. Маю круті біркенштоки за 30 гривень, які ношу вже майже 3 роки, і конверси за 20, які були трохи «підгулявші», але в цьому й вайб. Буває важко знайти конкретну річ саме тоді, коли її потребуєш. Наприклад, колись шукав пальто. Чорне, довге. Здавалося дуже очевидним, що знайду на будь-якому вінтажному маркеті, особливо восени. Але, обійшовши з десяток секондів, нічого не знайшов. Купив його аж наприкінці весни за 19 гривень.

Найкрутішою покупкою вважаю косуху за 200 гривень. Це була любов із першого погляду й абсолютно неочікувана знахідка. Вона була трохи завелика, але мій тато колись займався пошиттям верхнього шкіряного одягу, тому за декілька днів вона вже сиділа ідеально. Найдешевша покупка – пісочний штанний костюм за 15 гривень. Деякі мої друзі не вірять, що є такі ціни.

Доволі часто чув від знайомих, що речі на секонді нічим не оброблені, завжди дуже брудні. Це не зовсім так: усі вони дезінфіковані перед тим, як будуть представлені в залі. Попри це, обов’язково все перу, а верхній одяг здаю до хімчистки. Так виходить, що плачу двічі, але враховуючи, що це пальто за 19 гривень, то зовсім не шкода додаткових витрат на професійну чистку. Ба більше, економія вже й так досить велика.

«Одяг є й буде, а витрачати хочеться більше на подорожі, на здоров’я»

Я почала ходити на секонди з 12 років, оскільки важила багато, а знайти щось хороше було складно. Ходити в такому самому, як інші, не хотілося, бо було бажання самовиражатися. Тож секонд був моїм виходом.

Одягатися на секонді для мене не лише економія, а й зміна пріоритетів. Одяг у будь-якому випадку є й буде, а витрачати хочеться більше на подорожі, на здоров’я, походи до косметологів, на манікюр, страви у смачних закладах. Вважаю, що це правильно. Намагаюся до одягу ставитись легко.

Якщо річ мені прослужила деякий час, то далі я просто кастомізую її, наприклад, роблю футболку тай-дай або відрізаю джинси й роблю з них шорти. Решту, що не переробляю – віддаю подругам або в церкву, яка допомагає парафіянам. Рідко щось продаю, усе віддаю лише в хорошій якості. Те, що зовсім зношене, викидаю, але таке трапляється дуже рідко.

«Найвдаліша покупка із секонду – корсет за 3 гривні»

У Києві люблю магазини «ЕкономКлас», тому що там усе на вагу. Єдине, що мені не подобається – тут усі розбираються в моді й трендах, тому треба приходити дуже рано, щоб хоч щось купити. Або ж чекати наступного дня, але це не обов’язково означає, що ти щось знайдеш.

На Лісову я їжджу по джинси, де завжди купую собі нову класну пару. Навіть усіх свої подруг там одягла. Але все ж віддаю перевагу шопінгу у своєму маленькому містечку, куди приїжджаю в гості до батьків. Там є більше шансів щось купити класне, бо люди не дуже розбираються, на що дивитися та як поєднувати це все. Два тижні тому там купила собі дві пари Converse, кросівки Adidas, джинси Slouchy, які зараз модні, та сорочку. За все заплатила 400 гривень.

Крім одягу, я ще купую книги, декор та аксесуари, особливо капелюхи. Можу сказати, що якраз із них і почалася моя історія із секондами. Я знайшла собі дуже крутий капелюх із 70-тих, який спочатку дуже соромилася носити, але, як тільки одягла перший раз і зловила на собі приємні погляди, зрозуміла, що капелюхи – це моє, готова їх носити завжди.

Дуже приємно отримувати компліменти своїм лукам і знати, що витратив небагато, а виглядаєш класно.

Верхні зимові речі на секонді складно знайти, чого не скажеш про жакети та светри. Правда, зараз я почала більше вивільняти гардероб для того, щоб було легше дихати й вибрати одяг уранці. Якщо проводиш дуже багато часу на секонді, то це означає, що нічого путнього не знайдеш. І якщо в перші 10 хвилин активного пошуку нічого не знайшов – значить, сьогодні не твій день і треба йти далі по своїх справах.

Щоб орієнтуватися, що шукати, мені достатньо стежити за модними блогерами та за тим, як вони транслюють себе через одяг.

Найдешевша та найвдаліша покупка із секонду – корсет за 3 гривні, який зараз дуже актуальний. А ще – минулої весни я купила дуже класний тренч Burberry за 120 гривень.

Усе, що купую на секонді, ніяк спеціально не дезінфікую, бо знаю, яку обробку й скільки стадій очищення весь одяг проходить. Специфічний запах, до речі, зникає після першого прання, без використання якогось спеціального порошку.

«Я хочу споживати свідомо»

Познайомився із секонд-хендом ще в дитинстві. Я з невеликого міста Дніпропетровської області, де моя сім’я жила скромно, зайвих грошей не було. Через те, що я почав ще в юному віці цікавитися модою, мені хотілось одягатися прикольно, не з базару. Частина речей мені дісталася від старшого брата, а частина – із секонду, який ми відвідували всією сім’єю: я, мама, дві сестри й брат.

Свою першу покупку я пам’ятаю дуже чітко. Тоді я сам купив шикарну сорочку в клітинку за 3 гривні. Вона була внизу з дефектами, але так сподобалася, що вирішив брати. Вважаю, що це була одна з найкрутіших покупок.

У 15 років переїхав до Дніпра й був шокований – оскільки я з маленького міста, то круті магазини бачив лише у фільмах. Тож коли я вперше побачив ТЦ із низкою магазинів масмаркету, де Pull&Bear, Zara, – я ходив із відкритим ротом і думав: «Ну і живуть люди». Це був 2015 рік, того ж року вийшов екофільм «Справжня ціна моди», і саме з цього року, мені здається, тема свідомого споживання почала набирати обертів. Паралельно я стежив за іноземними блогерами, які теж порушували цю тему, і вирішив, що для мене це також має значення, і я хочу споживати свідомо.

«Ніколи не знаєш, що знайдеш, – і в цьому є азарт»

Зараз я відвідую секонди щомісяця, інколи навіть кілька разів на місяць. Витрачаю хвилин 20 на шопінг, оскільки не їжджу у великі павільйони, типу Лісової. Я частіше шукаю магазинчики вживаного одягу у спальних районах і непопулярних місцях.

Я не звертаю увагу на бренди, дивлюся на річ і тканину. Це пов’язано з тим, що часто перешиваю речі, які купую. Раніше мені допомагала у цьому тітка, а зараз ходжу до майстринь на районі. Звичайно, перешити річ або підігнати під себе дорожче, аніж сама покупка, але, враховуючи те, що ця річ буде на тобі ідеально сидіти й ти не зустрінеш ще когось у такій самій, я не шкодую витрат. Однаково це виходить у 10 разів дешевше, ніж речі з масмаркету.

Я завжди мріяв про чорне довге зимове пальто, але розумів, що буде складно знайти. У секондах є одна хитрість: ти маєш іти туди абсолютно з чистою головою, без думок про якусь конкретну річ – і тоді натрапляєш на нереальний одяг. Так і сталося з цим пальто. Я непередбачувано потрапив на базар в останній день перед новим завезенням (до речі, в останній день можна купити найкрутіший одяг, коли ціни на вагу найнижчі), там знайшов пальто, випадково. Саме таке, яке я хотів, і за 30 гривень.

Серед найкрутіших покупок – кросівки Asics за 70 гривень. До речі, найважче знайти на секонді базові білі футболки та взуття, особливо з моїм 43 розміром, який є ходовим. Ніколи там не купую спідню білизну.

А ще я ніколи не куплю сорочку, яка коштує понад 100 гривень, звичайно, якщо це не вінтажний Dior.

У мене є друзі-стилісти, інколи я за компанію можу пройтися з ними магазинами. Так нещодавно був у торговому центрі й зрозумів, який там нудний і нецікавий асортимент. А якщо щось класне виходить знайти, то є ризик прийти на вечірку та зустріти там ще когось у такому ж. Тому основні причини, чому я ходжу на секонд: індивідуальні речі, дешево, ніколи не знаєш, що знайдеш, – і в цьому є азарт.