Одні жителі міста вчаться купувати якісні товари у модних шоурумах, інші шукають способи звільнити свої шафи від непотрібних речей. Спільно з letgo у спецпроекті "Нове життя старих речей" ми розповідаємо про людей, для яких ставлення до речей є окремою філософією.

Дмитро Дір, головний редактор онлайн-видання Talktome.com.ua, радіоведучий Old Fashioned Radio, ведучий «Friends show» на Bit.LIVE, блогер та діджей, розповідає The Village Україна про свій гардероб.

Про стиль споживання

Я дуже люблю одяг. Багато чоловіків ходять на шопінг всього раз на півроку, і тільки тому, що дівчина чи дружина для них щось підібрала. Але це кліше, від якого треба відходити. Я, наприклад, можу просто зайти в магазин, щоб подивитись, що нового з’явилось на полицях.

Зважаючи на мою пристрасть до одягу, я можу назвати себе стриманим шопоголіком. У мене не буває ситуацій, коли я заходжу в магазин і витрачаю всі кошти. Але, в той же час, добра половина мого бюджету йде саме на гардероб. Ну, добре, я – шопоголік.

Одяг — це не лише те, що ти одягаєш на себе, щоб не змерзнути

Про магазини

Мас-маркет можна не любити, але часто ми йдемо саме до нього. Вважаю, що це цілком нормальна ситуація. Був би у нас H&M, ми б з нього і не виходили. Тому, коли немає варіантів серед українських виробників, я йду в стару добру ZARA. Взагалі, мас-маркет дуже швидко підхоплює світові модні тренди, тому як тільки виходять подіумні колекції, вони одразу відшивають щось подібне.

Я дуже люблю те, що роблять наші українські дизайнери. Намагаюсь вкладати гроші в українського виробника. Мені приємніше усвідомлювати, що гроші, так чи інакше, залишаться в країні і підуть далі на розвиток малого бізнесу.

Наприклад, мені дуже подобається українська марка Veronika Bogush. Вона шиє крутий чоловічий та жіночий одяг. Також нещодавно з’явився новий чоловічий бренд NICH WEAR, який, нарешті, пошив для мене ідеальне бежеве пальто.

Я не часто купую старі речі. Буває, що інколи на фестивалі «Кураж Базар» щось випадково знаходжу. Як правило, це якась крута річ за 3 копійки. Тоді це справжній кайф і несподівана удача.

Кажуть, якщо ти рік не одягаєш якусь річ, то більше ти ніколи її і не одягнеш

Одяг – це дуже

швидка субстанція.

І затримуватися надовго в одних штанях, коли навколо змінюється весь світ, я не бачу жодного сенсу

Про свій гардероб

Я не женуся за брендами. У моєму гардеробі може бути будь-який одяг, у тому числі no name. Головне, щоб це було комфортно і без написів стразами Dolce&Gabbana на всі груди.

Я дуже різносторонній в плані одягу: сьогодні можу одягнути спортивний костюм, а завтра вийти в класичному піджаку. Одяг — це не лише те, що ти одягаєш на себе, щоб не змерзнути. Це настрій, це історія, це купа людської праці та сил, це спосіб самопрезентації. Одягом демонструють ставлення до самого себе. Я надаю перевагу мінімалізму, однотонності, одягу без принтів, та переважно чорно-білій палітрі. Не люблю яскраві кольори — вони відволікають від людини.

Люблю джинсові куртки, але терпіти не можу джинси. Обожнюю кросівки і ненавиджу класичні туфлі. А ще я фанат шкарпеток: з написами, з малюнками, з принтами. Та найулюбленіші шкарпетки завжди будуть просто білого кольору.

Не вірю, що для чоловічого гардеробу є обов’язкові речі. Ну, наприклад? Типу маленька чорна сукня у дівчат? Мені взагалі не подобається все, що «має бути». В цьому «має бути» є дуже грубе обмеження. А в одязі, як і в мистецтві, його не існує. І не має значення, що про тебе скажуть інші.

Про ставлення до речей

Я часто дарую свій одяг. Кажуть, якщо ти рік не одягаєш якусь річ, то більше ти ніколи її і не одягнеш. Тому речі ніколи у мене не затримуються. Комусь віддаю, викидаю, або, зазвичай, дарую.

Зберігати речі — це, не ображайтесь, якийсь пострадянський синдром. Всі ці історії про те, як дід носив куртку, потім тато носив куртку, а потім онуку пошили з цієї куртки штани, здаються мені дуже дивними. Одяг – це дуже швидка субстанція. І затримуватися надовго в одних штанях, коли навколо змінюється весь світ, я не бачу жодного сенсу.

Продаю:

Футболка «Syndicate»

Футболку витягнув з купи одягу на розпродажу у Syndicate під час великого сейлу, коли на вулиці стояла черга і все продавалось на вагу. В шопінг-агонії я купив 4 речі, з яких ношу тепер тільки одну. Все інше зникло у друзів.

Окуляри «На Очi»

Окуляри купив на «Кураж Базар». Я їх приміряв і подумав, що вони мені дуже пасують. Відклав, ходив думав про них цілий день, потім повернувся і купив, знаючи, що ніколи в житті їх не одягну. Але ж які круті!

Вартість футболки+окуляри: 200 грн

Редакція дякує за допомогу у підготовці матеріалу Kachorovska Store&Cafe