Український модний бренд Frolov регулярно ділиться новими релізами: сценічні костюми для світових зірок першого ешелону, благодійні проєкти, мерч для авіазаводу, нові кутюрні колекції. Відомий своїми сексуальними образами бренд Frolov завжди був соціально активним, підтримував важливі ініціативи, зокрема ті, що стосувалися боротьби з ВІЛ-епідемією в Україні. Під час повномасштабної війни бренду вдалося зберегти виробництво з 35 працівниками в Києві, відновити комунікацію з усіма проєктами, які вимушено скасувалися 2022 року, і продовжити працювати паралельно у двох напрямах: створювати кутюр і підтримувати соціальні ініціативи. 

Редакторка The Village Україна Ірина Виговська поговорила із засновником бренда Іваном Фроловим перед його від’їздом на London Fashion Week про його переживання війни, розвиток бренда, співпрацю з Beyonce, Семом Смітом і 14 варіантів ідей мерчу для заводу «Антонов».

You can read this interview in English.

 

 

 

 

 

 

   

Іван Фролов

   

 

 

Бренд – дзеркало реалій

 

 

   

 

– Який зараз період розвитку в бренда Frolov? Що з вами як брендом відбувається?

– Дуже складно схарактеризувати, який у нас зараз етап, бо те, що ми взагалі існуємо – це вже дуже велике досягнення на сьогодні. Бренд насправді зараз робить надзусилля з усім, до чого стає причетним. Але результатом цього є досягнення, які виводять нас на новий рівень і закріплюють із брендом нові асоціації. 

За моїм відчуттям, ми як бренд є дзеркалом реалій, водночас це дзеркало не змінило свого зовнішнього вигляду. Тобто, звісно, ми змінюємося й на нас впливає все, що стається навколо, але основа, ДНК бренда залишається без змін. Це той самий Frolov, що був на самому початку. Так, нас стало більше, ми робимо масштабніші проєкти, але ми залишилися соціально-відповідальним брендом, брендом про сексуальність. Ми були такими до повномасштабного вторгнення, до ковіду й майже десять років тому. 

На самому початку нашої діяльності разом  з нашими партнерами: брендом SOVA та фондом «100% життя» ми боролися з епідемією ВІЛ в Україні, а зараз змінився фокус – маємо інші пріоритетні потреби. Але ми ніколи не будували піар-стратегію бренда на тому, що ми комусь допомагаємо. Не почали шити бронежилети в колекцію чи принтувати тканини та корсети в камуфляж, не віддаємо якусь суму з кожного продажу на ЗСУ – ми розділяємо ці проєкти окремо. Наші соціальні проєкти – окрема ділянка роботи. 

Бренд Frolov як був брендом про корсети, сексуальність, виразні вечірні та сценічні образи, так і лишився ним. Він працює як окремий бізнес, який продовжує робити те, що він уміє найкраще: створювати красу, давати робочі місця і, відповідно, можливість кожному нашому працівнику вже далі розпоряджатися своїми коштами, як він вважає за потрібне. Кожен може підтримувати донейтом тих, кого хоче. Тому для мене головне наше досягнення – залишатися сильними в цій боротьбі й, що б не відбувалося, рухатися далі, розвиватися, не здаватися.

 

 

– Ви сказали про принтовані камуфляжем корсети та мілітаризовані принти, які точно не є вашим шляхом, а я згадала про колекцію Фаррелла Вільямса для Louis Vuitton, де він презентував піджак із пікселями. Що ви думаєте про мілітарну стилізацію моди?

 – Беззаперечно зараз так чи інакше є тренд на мілітарне в усьому: кінематографі, живописі, скульптурі, так само і в моді. Мода найшвидше здатна реагувати на подібні тренди, оскільки працює в колосальному темпі. 

Питання в контексті. Будь-якому українському бренду робити колекцію з мілітарними елементами, я вважаю, неприпустимо. Тому що ми перебуваємо в реальній війні, для нас зараз це не жарти й не стилізація. Люди, які носять камуфляж чи будь-який інший захисний малюнок або захисний колір, – це люди, які виконують зараз дуже серйозну місію для кожного з нас. Вони роблять так, щоби ми могли продовжувати працювати. І, як на мене, це неприпустимо для будь-якого бренда – експлуатувати такі теми в Україні. 

Що стосується західних дизайнерів, вони дійсно поза контекстом. Тобто вони відображають реалію, те, що є трендом. Але вони можуть собі це дозволити, тому що в їхньому контексті це всього-на-всього принт. Він може означати не завжди військових, це може бути відсиланням до сафарі – стилю, який теж був дуже популярним. Може бути алюзією на мисливців і так далі. Тобто їм легше це експлуатувати та гратися з цією темою, бо це не їхня реалія.

Я не можу сказати, що мені це зараз відгукується, тому що в мене асоціації абсолютно прямі й мені це болить зараз. Але у світі більшість людей сприйматимуть це не так, як ми з вами.

Я згадав, що і Beyonce виступала в камуфляжі. І там теж абсолютно інший контекст. Це може бути частиною перформансу, може навіть вести до діалогу, може переповідати історію кожного. Тут кожен може декламувати своє розуміння використання мілітарної символіки. Але зараз це не для мене.

– Коли ви співпрацюєте із західними зірками, ви моніторите позицію зірки, пересвідчуєтеся, що вона розуміє контекст? Бо, як на мене, зараз вийти на сцену в корсеті Frolov – це не лише про гарний корсет, а й про вираження позиції. 

– Наша команда намагається максимально моніторити всіх, з ким бренд вступає в контакт. Це, звичайно, з кожним днем дедалі важче робити. Поки що нам вдавалося, але ми усвідомлюємо, що не завжди можемо перевірити все. Бо вже бачили різні ситуації, у які потрапляли інші бренди, коли якийсь партнер якогось заходу міг виявитися російською компанією. Я вважаю, що добре, коли на це звертають увагу небайдужі люди, але це може бути дуже неприємною ситуацією для бренда. Нам усім потрібно бути до цього готовими. Я думаю, що чим далі, тим більше буде таких моментів. 

Наша команда намагається навіть при замовленні на сайті відстежувати покупців, щоб жодна з наших речей не потрапила в російські руки. Дивимося за кредитною картою, за акаунтами в соцмережах, шукаємо людей за іменем, але це буває дуже складно. Особливо зараз, коли це замовлення за кордон. Буває, що ми блокуємо акаунт людини, а вона просить когось іншого придбати щось для неї. Ми дізнаємося про це вже постфактум, і це дуже неприємно, що люди можуть йти на обман заради сукні. 

Ми точно моніторимо позиції зірок і їхніх команд. Але, як на мене, коли зірки першого ешелону звертаються до нашого бренда, вони розуміють, у який контекст втручаються. Там працюють дуже професійні команди, та й у нас в описі бренда в Instagram вже другий рік написано, що ми з України та робимо все для підтримки нашої країни. У команд зірок, з якими ми працюємо, не може бути жодних ілюзій. 

До того ж ми завжди даємо коментарі світовим медіа, які розпитують про костюм зірки. Для нас це завжди великий міжнародний майданчик, щоб нагадати світу про війну. Жодна з піар-служб зірок не попросила нас пом’якшити чи змінити коментар – мій коментар був у американському Vogue, британському Vogue, телешоу Good Morning Britain. Всюди був український контекст, всюди пропустили мої цитати про те, як ми створювали образи, що все це було в Києві, під обстрілами, у воєнний час, інколи без світла. Тому для мене, коли артисти такого масштабу обирають нас, це вже є своєрідним актом підтримки.

 

 

Для Beyonce, Сема Сміта, Manеskin і Джамали

 

 

   

 

– З чого почалася ваша співпраця з першим ешелоном зірок? Ви самі до них зверталися, пропонували, чи вони прийшли до вас? І з кого це почалося? 

– По-перше, це ніяк не пов’язано з війною. Усе почалося задовго до повномасштабного вторгнення, наші стосунки та напрацювання із зірками першого ешелону розвивалися протягом багатьох років. Це велика робота нашої команди. Але нам щастило з тим, що нам напряму писали стилісти зірок, а ми завжди щасливі допомогти втілити задумане і стати частиною таких проєктів. 

Насправді деяких зірок, які до нас зверталися, ми готували на дуже важливі масштабні події 2022 року. Якби не повномасштабне вторгнення, багато знакових виходів сталися б раніше. Зараз я вже не готовий розповідати, що це мало би бути, але ми на той момент втратили деякі проєкти, які ми активно готували та мали вже затверджені ескізи для кількох зірок світового масштабу.

Але ось зараз, крок за кроком, усе ж всесвітньо відомі люди з'являються в наших образах, і ми сподіваємося, що скоро презентуємо ще не один реліз, який дуже підніме всім настрій і дасть можливість ще раз пишатися українськими брендами.

 

– Звідки закордонні зірки зазвичай дізнаються про вас?

– Це робота нашої «інхаус»-команди, а також піар-агенцій у Лос-Анджелесі. Наші семпли, наші речі завжди є в Лос-Анджелесі й Лондоні. Ми активно працюємо, показуємо їх, знайомимося зі стилістами. 

Хтось одразу закохується в бренд, хтось з часом починає використовувати наші речі для зйомок, для примірок зірок, і потім настає цей момент, коли стилісти приходять і кажуть: «Зірка дуже любить ваш бренд, але…». І там або немає розміру, або якоїсь деталі бракує, або вона не може вдягнути просто річ із колекції – їй треба щось особливе. І так з'являється можливість і запит на кастомний образ – коли ми розробляємо ескізи, затверджуємо матеріали та створюємо унікальний образ.

 

– А коли стиліст звертається, він одразу має якісь побажання чи вислуховує вас? Який простір саме для вашої творчості розгортається?

– Мені приємно, що майже в усіх міжнародних зірок дуже чітка політика щодо того, що якщо вони до тебе звертаються, вони тобі довіряють. Якщо вони звертаються до бренда, їм апріорі подобається, що ти робиш, і для них дуже важливий твій погляд. Вони звертаються саме за цим поглядом бренда. Там можуть бути технічні моменти, пов'язані, наприклад, із хореографією, постановкою чи світлом. Є загальний мудборд і окреслення теми, бо це те, без чого я теж не зміг би працювати. 

Але якогось контролю зазвичай немає, навіть вибір матеріалів довіряють нам. Нам дають свободу й зазвичай хочуть, щоб айдентика бренда Frolov зчитувалася, щоби були наші характерні елементи. Для мене це правильний і професійний підхід. Коли ти хочеш досягнути найкращого результату, краще ставити менше рамок і довіряти спеціалісту. 

Я також намагаюся так працювати, навіть на наших зйомках. Якщо я обрав фотографа, я обрав майстра з макіяжу, майстра із зачіски, я кажу якісь свої побажання, але я відпускаю контроль і довіряю цим майстрам. Я слухаю їхню думку: чи це красиве світло, чи це гарна ідея й так далі. Я вважаю, що для гарного результату потрібно довіряти професіоналу.

– Ви сказали, що зірки хочуть бачити в образах упізнавану айдентику бренда. Який елемент, притаманний естетиці Frolov, на вашу думку, має бути присутній на всіх речах, щоби це було щось на кшталт знакового підпису?

– Часто наші прихильники ідентифікують речі швидше, ніж ми видаємо офіційний реліз. Так було з Beyonce, коли вона виступала в Дубаї. Уже весь інстаграм гудів, що це наша сукня, а ми ще офіційно не запостили жодного коментаря чи фотографії в соцмережі. А нас уже позначали на всіх фото і всі були впевнені, що це наша сукня. У цей момент я відчув, що ми дійсно створили бренд, у якого є дуже чітка айдентика, який можна впізнати, який не схожий ні на що інше.

У випадку з Beyonce це, звичайно, був і наш корсет, і наша авторська вишивка, яку ми називаємо «Салют», і підв'язки, і панчохи, і рукавички з кришталем – там було все. [сміється] Тому, мабуть, було так легко впізнати.  

Мені здається, що наш впізнаваний стиль є також на рівні мого особистого відчуття композиції тіла і роботи з силуетом, які доволі сильно вирізняють нас. Мені зараз дуже цікаво працювати з деталями, які будуть не такими легко впізнаваними, але водночас робити це в стилістиці Frolov.

Наприклад, останній лук, який вигуляла Beyonce, не всі одразу впізнали. Ніби було вже не так очевидно, що це ми, хоча ми не знали, що вона вже вийшла в ньому. Нам наші друзі надіслали відео: «Схоже на ваш лук». Там усе ж є наше знакове серце, але самі матеріали для сукні є незвичними й не класичними для нас. 

Хоча особисто для мене це стара техніка, яку я придумав ще на третьому курсі, і вона з моєї архівної колекції. Ми її не часто використовуємо, але це також дуже «фроловська» історія. Там теж є корсетні такі поділки, як пластинки. 

– Я зрозуміла, що ваш контакт із багатьма зірками, включно з Beyonсe, був до повномасштабної війни. Але публічно перший лук вона вигуляла десь на початку зими 2023 року. Тобто образи створювали під час блекаутів? Як відключення світла повпливали на ваше виробництво?

– Не вивозити нікуди виробництво було нашою принциповою позицією. Ми свідомо хотіли залишатися в Києві. Зараз, оглядаючись назад, можна сказати, що ми прилаштувалися і це майже ні на що не повпливало. [усміхається] Але об’єктивно це була найскладніша зима в нашій історії з точки зору технічного забезпечення. Звичайно, в якийсь момент ми забезпечили виробництво генератором, повною автономією, але були моменти, коли в нас не було світла, але ми продовжували працювати.

Наприклад, коли ми готували костюм для кліпу Сема Сміта, у нас вимкнулося світло, а до відправлення залишалося три години. Потрібно було дошити, ще й вручну довишити корсет. Я в той момент безмежно пишався нашою командою, бо всі миттєво розподілилися групами, парами – один вручну крутив колесо машинки, інший строчив. Телефони примотали скотчем до швейних машин, щоб підсвічувати собі робоче місце. Майстри з вишивки так само згрупувалися і доробили свою роботу. Ми відправили костюми для Сема Сміта за три години, як і обіцяли. А світла тоді не було ще кілька днів. 

Зараз це все звучить кумедно, але на той момент це було дуже стресово. Ну і, звичайно, кожен обстріл, кожна тривога – це завжди великий стрес, особливо коли чутно вибухи десь поряд.

– А ви якось розповідаєте командам артистів, із якими працюєте, у яких умовах це було створено? 

– Звісно, офіційного листа із сертифікатом про те, що ваш корсет був виготовлений в умовах війни під обстрілами, ми не даємо. [сміється] Але коли бачимося, особливо вже потім, зустрічаємося з менеджментом чи самими артистами, ми завжди розповідаємо, як це було.

– У вас великий список зірок, які вже з’являлися в ваших образах: Сем Сміт, Beyonce, Doja Cat, Sabrina Carpenter, Manеskin, українські артисти: Jamala, Tvorchi. Кого б ви ще хотіли одягнути? Є ще хтось, хто завжди був вашою мрією?

– Насправді Beyonce була в нашому «списку бажань» номером один. Ніхто не очікував, що ми почнемо виконувати цей план зі списку не з кінця, а з початку. [усміхається] Мені подобаються дуже багато світових та українських артистів, для мене як для художника взагалі не важливий статус зірки. Я однаково вкладаюся в роботу для будь-якого нашого «кутюрного» клієнта, який записується в студію, і для Beyonce. Нічого особливішого суперзіркам я не даю. Тому я радий усім. Мені цікаво для кожного підібрати щось особливе. 

Я не можу, на жаль, озвучувати імен, бо очікуємо кілька важливих релізів. Я дуже сподіваюся, що скоро складно буде знайти сучасну зірку світового масштабу, яка не обирала б наш бренд для чогось.

 

Ешлі Бенсон

Ольга Куриленко

Demi Lovato

Beyonce

Gwen Stefani

Tinashe

 

Doja Cat

Maneskin

 

– Ви плануєте відкривати якийсь шоурум чи студію за кордоном?

– На цей час це майже неможливо для нас як для бізнесу і поки не є нашим шляхом розвитку. Колись ми плануємо, але на даному етапі для нас головне – вистояти в тих умовах, у яких ми опинилися.

Нам приємно, що до нас зараз виріс інтерес світових баєрів, бренд гарно представлений у світі. Його представляють дуже хороші партнери – мультибрендові бутики. Він висить поряд з іншими відомими світовими брендами. До думок про власний простір повернемося колись пізніше.

– Як війна вплинула особисто на вас як на митця? Чи стали ви продуктивнішим? Чи побачили для себе нові сенси? Бо збоку здається, що Frolov від самого початку дуже активно присутній всюди: і в соціальних проєктах, і в продукуванні нових колекцій, і от на зірках…

– Насправді ми завжди були такими активними. Кількість проєктів, які ми реалізуємо, завжди була велика. І вона, на жаль, не може бути більшою, тому що тоді вже буде дійсно забагато Фролова. [сміється] 

Я продовжую робити такий масив роботи, ніби війна на мене ніяк не вплинула. У цьому мені хочеться показати нашу силу – нас не зламати. Хоча, беззаперечно, кожного з нас у команді війна по-своєму травмувала, і ми дуже болісно переживаємо ці події. Кожен має свої втрати, свої страшні історії з цієї війни. У кожного є близький на передовій. Кожен із нас вдячний, що ми зараз можемо продовжувати нашу діяльність, завдяки тому, що нас захищають Збройні сили. 

Тобто ми абсолютно адекватні, завжди про це пам'ятаємо й кожного дня це підкріплюємо своїми донейтами, своїми думками, своєю допомогою. Але так само тверезо розуміємо, що все залежить від того, як довго ще ми будемо йти до цієї перемоги. І ми не можемо зупинятися.

 

   

У нашому кутюр не завжди одяг – це основне

   

 

 

– Розвиваючи вашу думку, що ви продовжуєте бути тим брендом, яким були завжди, хочеться розпитати вас про останню кутюрну колекцію. Розкажіть трохи про образи, представлені в цій колекції, й про образ номер один, яким стало дзеркало.

– Ідея з дзеркалом сиділа в моїх думках і мріях дуже давно. І так само давно ми над нею працювали та розглядали різноманітні варіанти реалізації. Але коли я познайомився з Іваном Войтовичем, який є креативним директором Oito Design, я озвучив йому свою ідею й дуже швидко здійснилося те, про що я мріяв роками. Ми створили це дзеркало на одному подиху.

 Коли не існувало дзеркала, у мене в голові існувала ідея зйомки. Вона має паралель із камерними кутюрними шоу 50–60-х років – з мініатюрними сценами, маленькими залами, де моделі знаходяться дуже близько до глядача та клієнта. Це історія про декорації, між якими курсує модель і грає певні ролі. 

 

 

Це наша перша така маленька, але така масштабна колекція. Тут усього дев’ять луків, і десятий – дзеркало. Мені дуже хотілося, щоб самим луком було дзеркало, об'єкт, нежива історія. Дзеркало – це те, куди ти дивишся й бачиш себе і своє тіло. До речі, дзеркало – єдиний об'єкт із цієї колекції, який можна придбати напряму просто із сайту. Він не потребує ніякої посадки, як кутюрні речі, чи індивідуального пошиття. Це єдиний кутюрний об'єкт, який можна просто клікнути та придбати. Це дзеркало відображає те, що завжди є в моїй голові. Frolov – це про оголеність, тіло, тілесність, про дослідження свого тіла. А як ми можемо дослідити своє тіло? Розглянути його пропорції? Тільки в дзеркалі. 

Колись Ірина Данилевська [засновниця Ukrainian Fashion Week – ред.] казала мені, що любить наші тизери до колекцій, бо круто, коли в рекламі одягу немає одягу, але при цьому ти прекрасно розумієш і про що колекція, і про що бренд. Для мене в цьому і є сила.

Мені здається, що в нашому кутюр не завжди одяг – це основне. Тому що так чи інакше ми працюємо з тілом, і мені дуже хотілося сказати, що наше тіло – це вже і є кутюрний об'єкт. Воно таке унікальне в кожного, таке особливе й таке красиве. І ось це дзеркало дає можливість кожному це підтвердити та приміряти кутюр без кутюр. Бувши просто оголеним, ти можеш у цьому дзеркалі бути від кутюр. 

Також є ще дев'ять образів, кожен із них має своє джерело натхнення, свою власну алюзію на певний образ. Там у нас є й образ Діви Марії, такої класичної католицької ікони з серцем. Є образи, натхненні скульптурою, є образи, які надихалися різними українськими митцями. Кожен із цих образів особливий. 

 

 

– Ви говорите про натхнення тілом і роботу з тілом. Найчастіше у вашій роботі це тіло – жіноче. Плануєте більше акцентуватися на чоловічих моделях?

– У минулій колекції в нас було декілька чоловічих образів. У цій колекції їх немає, але я ніколи не ставлю меж на наші образи, корсети, сукні. Тому що в нас є дуже цікаві фідбеки від партнерів, які представляють нас у світі, коли чоловіки купують наші корсетні сукні. І це інколи навіть дуже маскулінні чоловіки, які чомусь хочуть відчути на собі це вбрання. Так може бути з різних причин, і це дуже цікаво для мене. Я вірю, що оскільки я, створюючи ці образи, не ставлю чітких меж, то й у світі воно відгукується. 

Або коли до нас приходять стилісти артистів, як це було з Maneskin, їхня стилістка обирала в мудборд винятково жіночі образи. Але ми переосмислили їх для солістів групи, щоб адаптувати їх під технічні деталі та зробити, наприклад, більш маскулінними. У нашого бренда немає ніяких гендерних, расових і сексуальних меж.

Мерч для заводу «Антонов»

 

 

   

 

– Від кутюр перейдемо до співпраці з авіаційним брендом. Так раптово, бо й у вас ці релізи такі раптові. На День Незалежності ви анонсували мерч для заводу «Антонов». І якщо до того ми з вами говорили про сексуальність і ДНК бренда Frolov, то як ми опинилися тут? З чого почалася ця співпраця? І чому для вас це важливо?

– Для мене це насправді велика честь, і я до цієї співпраці підходив дуже ретельно. Ця колаборація мала статися в ілюзіях нашої команди та команди «Антонов» набагато швидше, але, на жаль, я не міг, відчуваючи відповідальність, зробити це швидко. Мені знадобилося пів року, я перебрав 13 концепцій і лише на 14-й зрозумів, що це те, що нам потрібно.

Для мене це була цікава робота, тому що ми були на заводі, в усіх цехах, у кабінеті Антонова, ми бачили абсолютно всі процеси, дуже глибоко зазирнули в історію, нас команда дуже активно начитала та збагатила експрес-лекціями про літакобудування, про історію заводу, про постать самого Антонова. 

Я не можу зробити щось просто, щоб зробити, щоб скористатися такою медійною історією. Це не про мене, мені не цікаві швидкі яскраві моменти. З командою заводу ми дійсно відчули симбіоз, спорідненість, і тільки в такому випадку може статися колаборація. Це неймовірно високий рівень відповідальності для мене. І він залишається й досі, бо те, що є на сайті зараз – це лише перший дроп. Попереду ще не один. Я був готовий до коментарів про те, що від мене не очікували мерчу, не очікували чогось, що не суперсексі. Але для мене важливо те, що айдентика Frolov ще й про глибину: про дослідження, тонкощі, деталі, і це все є в цій колаборації. Питання – що ми побачимо далі, як буде розвиватися ця колекція, що буде в фіналі. Це вже інша історія. [усміхається] 

Але мені дуже хотілося до 24 серпня зробити якраз ось такі речі, які я сам носив би. І коли хтось каже, що це не сексі, я готовий сперечатися – для мене біла футболка з логотипом «Антонов» – це сексі. Узагалі будь-яка біла футболка влітку – це сексі, а тим більше з нашими фірмовими блискавками на плечах. Їх можна розстібати, носити на одне плече, стилізувати.

Ну і, мені здається, те, як ми підійшли до концепції разом із художником Вовою Воротньовим – це дуже круто. Це не перша наша з ним колаборація, і він абсолютний геній таких рішень. 

Коли вся колекція з'явиться в повному обсязі, я думаю, будуть розставлені всі крапки. Крапки в цій колекції – це такий символ, який ми зараз активно використовуємо в образах «Мрії». Крапки символізують колеса та двигуни «Мрії». Так-от, я думаю, що потрібно ще трішки часу, і ця колекція буде звучати зовсім по-іншому.

– Це команда «Антонов» до вас звернулася, чи це була ваша пропозиція?

– До нас звернулася команда «Антонов» з пропозицією щось створити. Пізніше це все перейшло в ідею цього мерчу. Але для мене це важливо, тому що ми хочемо своїм прикладом показати іншим бізнесам в Україні, як робляться колаборації. Тим більше з такими серйозними гравцями як «Антонов». 

У нас величезна проблема в країні з авторським правом – це просто катастрофа, ні в кого немає етики, а в бізнесу вона має бути. Є тисяча й одна футболка з зображенням «Мрії», логотипом «Антонов», ці футболки можна придбати в інтернеті, на розкладках у переходах, у сувенірних магазинчиках, але жодна з цих футболок не є ліцензованим використанням айдентики. Ніхто з цих виробників чи підприємців не платить роялті. І я вважаю, що це неправильно. У нашому випадку це ліцензований договір на використання. Тобто «Антонов» дали нам право використовувати логотипи, назви та зображення. Ми платимо за це використання. Крім того, увесь прибуток із продажів буде йти на відбудову «Мрії» за офіційним меморандумом, який ми підписали.

У цьому випадку ми ще залучили одного партнера, і це також було причиною, чому я дуже довго це реалізовував. У мене була дитяча мрія запартнеритися з Київською фабрикою «Роза», тому що я з дитинства пам'ятаю ці футболки. У мене завжди базові білі та чорні футболки були придбані у фірмових магазинах «Роза» в Києві. І це мої улюблені футболки, я кращих не знаю.

Для цієї колаборації, коли я зрозумів, що мерч «Антонов» має бути масовий, мені хотілося, щоб якомога більше людей могли дотягнутися до легенди. Тому для мене була дуже важлива собівартість. Я не міг собі дозволити замовити італійські шовки чи робити ручні вишивки. Для мене було важливо зробити те, що коштувало б стільки, скільки воно зараз коштує в ЦУМі й на сайті. Це масмаркетова ціна, непритаманна нашому бренду, але це можливість прокомунікувати з більшою аудиторією.

Наше виробництво не заточене на виготовлення таких масових речей у великих тиражах, тож я дуже радий, що ми сколаборувалися з фабрикою «Роза», яка нас дуже підтримала. Це дійсно фабрика, якою ми можемо пишатися – вона виготовляє сама сировину, трикотаж прядеться в Броварах, тиражі відшиваються в Києві, тобто ці речі повністю made in Ukraine. Завдяки об’ємам і локальним матеріалам ми змогли досягнути мінімуму в собівартості. Ці речі доступні кожному. І це була моя основна мета в цьому. Я дуже радий, що перші тиражі швидко розлетілися, і люди вже чекають у чергах на наступні партії. 

Я сподіваюся, що й наступні наші дропи залетять так само класно. Увесь прибуток іде на відновлення «Мрії», і мені приємно знати, що ми другий бренд у світі після Microsoft, який зробив офіційну колаборацію із заводом «Антонов».

– Ви сказали, що коли готували цю колекцію мерчу для «Антонов», у вас було 13 варіантів, які ви відкинули. Що зрештою вас надихнуло на 14-й?

– За ці 14 концепцій потрібно було відкинути все зайве. Мене надихнув сам Антонов і його прагнення досконалості. Ми говоримо про одяг, а в його справі були літаки. Там були такі ситуації, коли роками будується літак і на фінальних замірах виявляється, що потрібно зробити салон на 20 сантиметрів ширшим для більшої ефективності. Роки роботи сотні людей можна було починати спочатку. Антонов був тією людиною, яка приймала рішення почати все заново. Саме так народжуються такі геніальні конструкції як «Мрія». 

Тому і я в колаборації з таким легендарним заводом не міг допустити щось, що мені не подобалося. Лише на чотирнадцятий раз я зрозумів, як це має бути. У цьому дропі немає нічого випадкового: ні в кольорах, ні в крапках, ні в логотипі, ні в написах. Мені дуже подобається, що в документах НАТО наша «Мрія» офіційно називається «Козак». Це дуже гарно звучить: лаконічно і змістовно. Тож у моєму світі в цій колаборації «багато Фролова», щонайменше в розробці. Ну і, на мою думку, ми досягли мети. Далі буде ще цікавіше.