У Мікаеля Аксельссона красива історія стосунків з IKEA. Його дипломною роботою в коледжі дизайну Стокгольма став проєкт «Незалежна лампа»: набір ламп, які працювали механічно, без зовнішнього електричного живлення. Цей проєкт відзначили кількома нагородами в галузі дизайну, згодом його помітила компанія IKEA та запропонувала автору стажування.

«Якщо відверто, спочатку я вагався, чи варто мені стажуватися в IKEA, тому що в мене було уявлення про це місце роботи як про величезну компанію з жорсткими правилами. А я хотів мати свободу та простір для експериментів. Але, як виявилося, я помилявся, тому що в IKEA в мене багато свободи й можливостей робити те, що мені цікаво», – розповідає Аксельссон у розмові із The Village Україна.

Звичайно, насправді шлях до того, щоб стати одним із 20 дизайнерів внутрішнього відділу IKEA, був значно довшим: до цього Аксельссон здобув освіту в галузі машинобудування в Швеції, а тоді працював у дизайн-студії в Барселоні та Новій Зеландії. Подібна історія і з процесом виробництва меблів і товарів для дому від IKEA: до того, як вони з’являться на полицях у різних куточках світу, включно з Україною, продукти повинні пройти тривалий шлях.

Коли я запитую в Аксельссона, який із товарів його виробництва він вважає показовим щодо кредо IKEA: «Створити краще повсякденне життя для багатьох людей», він вирішує не розповідати, а показати. Високий стіл для дому BURVIK дизайнер демонструє під час відеозв’язку Zoom зі своєї оселі на відразу кількох етапах: від скетчів до макетів і, врешті-решт, як готовий продукт, яким він користується вдома.

У розмові запитую в нього про шлях меблів IKEA від ідей до реалізації, співпрацю з локальними дизайнерами від Африки до Румунії та глобальний феномен скандинавського дизайну.

– Це основа нашого підходу, всі наші товари покликані робити життя кращим, – розповідає Аксельссон про BURVIK. – Брифи можуть бути різними: наприклад, це може бути ціла лінійка товарів, а в процесі буде залучена велика група людей. У такому разі бриф є досить відкритим, із нього може вийти будь-який товар. Та в цьому випадку ми мали доволі конкретне завдання – створити функціональний стіл, який було б зручно переміщати будинком.

Наступний етап – розробка моделі в масштабі. Після цього ми створюємо мокапи продукту та його рендери, на цьому етапі можна поекспериментувати з кольоровими рішеннями та формами. Відтак співпрацюємо з постачальниками: створюємо повнорозмірні прототипи та визначаємо решту деталей для виробництва товару.

Перший скетч BURVIK у мене позначений датою 2016 року, а в продажу товар з’явився в січні 2018 року.

– Це звичайний цикл для продукту такого формату – два роки?

– Так, зазвичай це приблизно два роки.

– А як щодо кількості людей, залучених у проєкт?

– Це може відрізнятися залежно від проєкту. Деякі товари ми створюємо, залучаючи фахівців ззовні. Наприклад, зараз я працюю на спільному проєкті IKEA та Світової ліги серфінгу, яка організовує великі турніри із серфінгу у всьому світі. Подібні співпраці потребують залучення багатьох людей. І це вкрай важливо для проєкту, бо для того, аби створювати товари для серферів, ми повинні провести з ними певний час, дізнатися про їхній стиль життя тощо.

Утім, проєкти меншого масштабу можуть вести й значно менші команди. Приміром, це я як дизайнер, продакт-девелопер, який дає мені бриф, інженери та фахівці з комунікацій. Водночас за потреби я можу звертатися до фахівців з окремими експертизами. Коли нам треба випробувати певний продукт, я йду в тест-лабораторію, й інженери розбирають цей товар і підказують мені щось.

Тож це точно командна робота, у цьому проєкті залучено чимало людей. Важко сказати напевно, скільки саме людей долучилися до проєкту зі столом BURVIK. Також варто додати, що чимало роботи виконують уже на виробництві, це також украй важлива частина процесу.

– Ви згадали про роботу з брифом, а чи є випадки, коли ви працюєте з відкритим брифом, коли ви самі проводите проєкт від ідеї до реалізації?

– Так, у такий спосіб ми працюємо з форматом колекцій. Наприклад, у тій самій колекції зі Світовою лігою серфінгу я брав участь від початку, від процесу розробки брифу. У такому випадку все починається з пошуку спільних цінностей: і IKEA, і СЛС дбають про природу, тож ми починаємо зі спільного та рухаємося до проєктів, які могли б створити разом. Ми влаштовуємо спільні брейншторми та вигадуємо сотні ідей, готуємо перші скетчі.

Гарним прикладом також є програми соціального підприємництва, які ми організовуємо з партнерами. До прикладу, я відповідав за соціальний проєкт у Румунії, який ми розвивали разом із представниками спільноти ромів. Ці проєкти не переслідують комерційну мету, їхнім завданням є створити робочі місця для людей, які цього потребують. Я їздив у Румунію та власноруч працював із місцевими фахівцями.

– Наскільки я розумію, це була колекція з дерева, зокрема зі столовими приборами?

– Так-так, і ці проєкти для мене є дуже приємними. Це тішить, коли ти бачиш, що твоя робота приносить результат. Я співпрацював із місцевим майстром Солтаном, а поряд із нами малював скетчі його онук – Алекс. Для нас це була можливість надати робоче місце, а Алекс зміг отримати можливість здобути освіту. Допомагати людям – ось що справді цінно, це важливіше за будь-які нагороди.

– Подібний проєкт ви також розвивали із фахівцями з різних частин Африки, можете розповісти про нього детальніше?

– Там була схожа історія. Це дуже важливо – знайомитися з людьми з різних куточків світу. Оскільки це було ще до пандемії, то ми мали нагоду відвідати Африку й познайомитися з місцевими дизайнерами й митцями. Я б ніколи не зміг створити цю колекцію, якби заздалегідь не мав цієї можливості та цих знайомств. До слова, я досі підтримую зв’язки з людьми, із якими зустрівся на цьому проєкті, частина з них зараз співпрацює з IKEA на окремих проєктах.

Це тішить, коли ти бачиш, що твоя робота приносить результат

– Я розумію, що Україна є досі молодим ринком для IKEA, але чи можлива в майбутньому подібна співпраця з українськими дизайнерами?

– Наразі мені не відомо про такі плани, але я сподіваюся, що це відбудеться. Я знаю кількох дизайнерів з України: наприклад, майстерня «Ґушка», вони роблять дуже гарні килими. Моя дівчина займається дизайном інтер’єрів і залучає їх у свої проєкти. Сподіваюся, нам також вдасться попрацювати з українськими дизайнерами.

– IKEA має чітко визначений стиль і філософію, але мені цікаво, чи може змінюватися ваш підхід до дизайну залежно від трендів? Певно, найбільш показовим прикладом є вплив Instagram, який страв дисраптором у багатьох сферах від фешну до ресторанного бізнесу. Умовно кажучи, тепер дизайнери повинні думати не лише про зовнішній вигляд продукту, а й про те, який вигляд він може мати в Stories. Чи впливає це на вашу роботу?

– Я розумію, про що ви, але насправді ні. Ми починаємо з головного принципу – чи зробить цей товар кращим життя людей, чи зможе він запропонувати вирішення якоїсь проблеми в домашньому просторі. Це головне, про що думаємо під час розробки проєкту. Але, якщо вдається зробити продукт функціональним і красивим, гарне фото в Instagram вийде і так. [сміється]

Приємно бачити товар, який ти спроєктував, на полиці IKEA, але ще краще бачити його в домівках, коли його дійсно використовують. І звичайно, іноді приємно бачити наші продукти в соцмережах: коли вони стають частиною життя, коли хтось винаходить новий спосіб їх використовувати.

– Принагідно доречно запитати про баланс між доступністю й естетичною цінністю, який також є одним із наріжних каменів філософії IKEA. Наскільки великим викликом є витримування цього балансу у вашій щоденній роботі?

– Ми дійсно вважаємо, що доступність, функціональність та чудовий дизайн є найвищими цінностями. Концепція демократичного дизайну дає можливість створювати якісні товари, які водночас є доступними. Наш підхід передбачає п’ять вимірів [функціональність, форма, якість, сталий розвиток і низька ціна], і для того, аби кожен продукт IKEA опинився на наших полицях, він повинен відповідати всім цим критеріям.

Значно простіше створювати щось неймовірно дороге й красиве. Якщо ж ти хочеш зробити красивий продукт, але за доступною ціною, це вже виклик. Але я люблю виклики!

– Я знаю, що одним із ваших інтересів є кавова культура. Наскільки я розумію, ви брали участь у розробці низки продуктів IKEA, пов’язаних із кавою.

– Я дійсно люблю каву, я п’ю дуже багато кави. [сміється] Серед наших розробок – кавоварка IKEA, яка працює на електричній печі, ми поки розробляємо цей продукт. Це також приклад, як продукт народжується після того, коли ми вивчаємо потреби людей і намагаємося запропонувати для них зручне рішення. Окрім того, ми зверталися й до фахівців із кави: наприклад, у тому, що стосується правильного помелу кави для домашнього приготування.

– Певно, визначальною особливістю популярних домашніх пристроїв для ручного приготування кави є простота: згадати хоча б V60 чи Aeropress Алана Адлера. З вашого досвіду – чи можна в цій сфері ще придумати щось нове?

– Гадаю, завжди можна придумати щось нове. Цей процес ніколи не зупиняється, простір для винайдення чогось нового ніколи не обмежений. Звичайно, завжди можна винайти нові ідеї та запропонувати людям щось нове. Сподіваюся, що наша кавоварка стане таким новим продуктом для ринку.

– Я буквально вчора відвідав київський магазин IKEA і хотів запитати про готові рішення для інтер’єру, які ви демонструєте в моделях квартир. Я розумію, що ви не відповідаєте за ці рішення, а тренд до зменшення об’єму житлового простору є глобальним, а не лише висновком із вивчення українського ринку. Але мені цікаво, як на вашу роботу впливає те, що ці моделі, а відповідно й розміри окремих товарів, стають дедалі меншими.

– Готові рішення в магазинах ми пропонуємо на підставі детального вивчення ринку та потреб споживачів. Відповідно, ці потреби відбивають загальні зміни в межах суспільства. До пандемії дійсно фіксували тенденцію до того, що люди обирають дедалі менше за розміром житло в містах. Тож ми повинні створювати рішення для цих умов.

За час пандемії чимало людей почали інакше використовувати житловий простір, дедалі більше людей працює з дому. Тож, певно, ви побачите в IKEA більше рішень для облаштування домашніх офісів.

– З вашого дозволу зроблю останнє запитання більш фановим. Я нещодавно відкрив для себе музичний гурт Sparks і зокрема пісню «Scandinavian Design», чи чули ви її? Це іронічна історія про популярність скандинавського дизайну в світі. Її можна назвати показовою щодо того, наскільки визначальним устиг стати цей підхід до облаштування дому й дизайну загалом.

– На жаль, не чув, але обов’язково послухаю. [сміється]

Sparks – Scandinavian Design

– З огляду на це, запитання таке: як це – бути шведським дизайнером у час, коли скандинавський дизайн уже протягом десятиліть залишається глобальним феноменом?

– Відчувається дуже добре. [сміється]

Я люблю скандинавський дизайн, але найбільше ціную те, що це підхід, який дозволяє отримувати максимум із мінімуму, з обмежених матеріалів і ресурсів. Це передусім про прагнення до простоти, про красу в простоті. І коли я створюю новий продукт, я дбаю насамперед про основну функцію, відмовляючись у процесі розробки від усього зайвого. До того ж у своїй основі це підхід сталого розвитку, він дозволяє створювати екологічні та витривалі речі, які можна залишити у спадок дітям.

Водночас треба сказати, що є чимало інших підходів до дизайну, які мені подобаються. Японський дизайн багато в чому подібний зі скандинавським, це також про простоту.

фото: IKEA