Косметика«Я заслуговую любові просто, бо я є». Це жінки, які вирішили дорослішати природно

Єлизавета,

35 років

Про рішення дорослішати природно

Я фотографка й відеографка, тож завжди відчувала цікавість до людей. Мені подобається спостерігати за людьми, милуватися ними, вести розмови, щоб пізнавати та краще розуміти. Тому, мабуть, я у фотографії вже так довго – це спосіб задовольнити цю мою цікавість і легальна можливість довго розглядати людину.  

Через свою професію я бачу багато різних облич, думаю про красу, що робить людину привабливою, про внутрішнє відчуття своєї краси й на чому воно базується. І що більше я знімаю, то більше помічаю, що краса – це не тільки якісь обʼєктивні риси, а набагато більше. Це і те, як ми говоримо, як рухаємось, це настрій і мімічні прояви, і, звісно, це любов: до себе та світу. 

Живі обличчя, хоч і зі зморшками, мені цікаві набагато більше, тому я для себе вирішила, що я хочу зберегти цю живість і справжність свого обличчя. А ще мені здається, що якоюсь інʼєкцією я наче скажу собі: «Ти недостатньо хороша. Любитиму тебе тільки тюнінгованою». А я так не хочу. Я заслуговую любові просто, бо я є. 

Про тиск маркетингу

Моя мама ніколи не фарбувалася, не позбавлялась сивини, але здавалася мені однією з найкрасивіших жінок. Іноді я відчуваю тиск від маркетингу й медіа, бо більшість моделей молоді, худенькі, з ідеальною шкірою й волоссям. І під час ПМС я теж, буває, скиглю, що я товста, а заходити в соцмережі стає просто нестерпно, бо мозок десь фоном однаково починає порівнювати мою зовнішність з іншими. Але це лишається лише скигленням на кілька днів, і моє рішення не похитує. 

Від фарбування волосся відмовлятися я не хочу, бо люблю експерименти. Це для мене не про «зафарбувати сивину», а про «хочу бути рожевого кольору». Я жива людина, тому, звісно, не завжди відчуваю себе красивою, але впевнена, що інʼєкції не додали б мені балів до впевненості. Це скоріше тимчасовий захід, а щоб відчувати красу й упевненість, треба працювати з переконаннями й цінностями, що набагато складніше.

Алла,

42 роки

Про рішення дорослішати природно

Для мене краса – це про натуральність і справжність, про те, щоби бути собою. Водночас це про те, щоби бути здоровою фізично й душевно, доглянутою, спортивною. Краса – це щирі та сяйнисті очі. Я нормально ставлюся до того, що дорослішаю. Не хочу робити зайве навантаження на печінку ніякими препаратами. Плюс у мене низький больовий поріг, мені здається, що колоти щось в обличчя – це дуже боляче. Мені подобається, як виглядає у свої роки Дженіфер Еністон, у якій формі її тіло. Головне, що ті процедури, які вона обирає, не зробили її не впізнаваною.

Про сумніви 

Якось я думала і про мамопластику, і про корекцію губ, і про ніс, і про живіт, і про вініри. Це були різні періоди мого життя, але все ж таки радію, що нічого з цього не зробила. Хочу наголосити, що я не проти цих процедур, я зовсім не засуджую дівчат, які їх роблять. Просто мій вибір такий. Мені якось казали, що якщо я вчасно не приберу зморшки під очима, то я не зможу потім їх прибрати, якщо захочу. Казали, що в мене є заломи під очима, які вже не прибрати, бо я вчасно не зробила уколи ботоксу.

Зараз я відчуваю себе впевнено, хоча так було не завжди. Були сумніви, була незадоволеність своєю зовнішністю. Але оскільки пріоритетом завжди був духовний зріст, а не зовнішній вигляд, це призвело до зміни внутрішнього стану. А ще це дало мені й упевненість, задоволення від себе такої, яка є.

Оля,

35 років

Про рішення дорослішати природно

Ніхто не дає мені 35 років, бо маю такі конституцію тіла й типаж, що незнайомі люди часто плутають із підлітком. Власне, з дітьми я й працюю, тож подекуди зливаюся з ними. Навіть вони дивуються, коли дізнаються, скільки мені років. Нещодавно я народила первістка, здається, це трохи наблизило мене візуально до мого віку, але й це не факт. 

Я ніколи не фарбувала волосся. Мені здається, що якщо не мій натуральний колір, то мені найбільше пасуватиме сірий. Тож думаю не фарбуватися взагалі та сивіти спокійно. А ще це така економія грошей: моє густе волосся росте так швидко, що я б збанкрутувала через необхідність постійно фарбуватися. (сміється) Моя мама фарбує волосся, і я не пам’ятаю її з натуральним кольором. Але вона мінімально користується косметикою, тож певну бʼюті-традицію я таки в неї перейняла. 

Уколи в обличчя я теж не роблю, не люблю зайві втручання. Мій максимум – це чистка шкіри й догляд у косметолога, ламінування вій/брів і біозавивка волосся. Певно, мене лякає непередбачуваність результату, а головне – його незворотність. Тому й тату теж не маю. 

Про тиск суспільства

Колись у фунікулері я побачила жінку близько 50 років із довгим сивим волоссям, завʼязаним у дві кіски. Дуже сподобався її образ, така гармонійна. Надихнула. А свою першу сиву волосинку я знайшла рівно на 20-й день народження, тоді посміялася – ну все, старію. Зараз їх, звісно, більше, але, здається, ще не помітно. Ніяких косих поглядів від навколишніх ще не ловила. Загалом маю класну бульбашку, де почути якісь коментарі щодо зовнішності, окрім компліментів, – дивно. Але раніше стикалася з тим, що є упередження, що самовираження – це про щось яскраве й кричуще, а моя натуральність непоказна.

Напевно, свідомі люди, попри нав’язані стандарти й агресивну рекламу, уміють відчувати свій образ і стиль, його підтримувати у той спосіб, який саме їм комфортний. І роблять те чи інше зі своїм тілом не через навʼязування, а тому, що їм так відчувається. Я не вважаю себе еталонною красунею, але зовнішністю своєю здебільшого задоволена. Самосприйняття сильно залежить від циклу. (сміється) Вагітність, пологи та швидке відновлення ще й дали певну гордість: оце моє тіло трансформер!

Мар’яна,

38 років

Про рішення дорослішати природно

За фахом я журналістка, а за покликанням – дизайнерка, дослідниця й філософиня. Можливо, саме оце зацікавлення людиною, її зовнішнім і внутрішнім світом, вплинуло на моє рішення природного старіння. Мені цікаво спостерігати за тим, як я змінююся.

У студентські роки я досить часто фарбувала волосся, наносила декоративну косметику, бо мій бейбі-фейс дратував. Хотілося виглядати дорослою. Зараз мені подобається моє природне хвилясте волосся. Думаю, не треба розповідати, що я його нещадно випалювала й вирівнювала. Гель-лак ніколи не наносила, бо маю гарні нігті, і робила японський манікюр ще до того, як це стало мейнстримом. 

А от уколи вважаю неестетичними та шкідливими. Бачу, як дівчата й жінки втрачають індивідуальність. Можливо, не всі це помічають, я ж схоплюю одразу. Не знаю, що кажуть про це психологи, але бажання сховатися за маскою однаковості приховує якийсь страх проявлення особистості.

Про ставлення оточення

У мене був період років три тому, коли міжбрівні заломи дуже засмучували, приходили думки про ботокс. Але моя подруга порадила мені розминати стопи й більше працювати з тілом. І, о диво! Це спрацювало. А от горизонтальні зморшки на лобі мені не заважають, а, навпаки, допомагають активній міміці. Я дуже емоційно спілкуюся.

У мене дуже толерантне оточення. Я часто знімаю фото/відео без фільтрів для соцмереж, і жодного разу не прилітав хейт із приводу зовнішності, а, навпаки, тільки компліменти. Зі знайомими, які збільшили губи чи регулярно ходять на різні процедури, ми цю тему не обговорюємо. Хоча одного разу мене сусідка спитала, чому я не зафарбую сивину. На що отримала відповідь: «Бо мені окей».

Недоглянутою я себе не відчуваю, а якщо є потреба зробити макіяж, то не бачу в цьому проблеми. Навпаки, природне старіння вимагає більше часу присвячувати фізичній активності, харчуванню, а головне – сну. Ти покладаєшся тільки на себе й власну дисципліну, а не на чарівні уколи.

Зараз у мене стан волосся й шкіри набагато кращий, ніж у 20 років, але й доглядова косметика дорожча. Ну і відчуття внутрішньої свободи теж впливає на зовнішній вигляд. Коли ти сама собі подобаєшся й тобі комфортно у власному тілі, реклама й бʼюті-тренди зовсім не зачіпають. Я відчуваю себе впевненою й красивою. Можливо, не щодня, але це вже питання до гормонального коктейлю в організмі.

Дарина,

41 рік

Про рішення дорослішати природно

Я мама трьох дітей. Не виграла в генетичну лотерею, але вважаю, що виглядаю доволі непогано на свій вік. Якось вирішила для себе, якщо я не маю гострої потреби у змінах в зовнішності, то і робити їх не буду. Я вважаю себе красивою, хоча є те, що би я хотіла підправити, як-от пігментація, але для цього я використовую косметичні засоби.

Мені часто не дають мій справжній вік, значить, точно ще рано щось колоти в обличчя. Колись фарбувала волосся, але точно не для зафарбовування сивини, останній рік маю дуже коротку зачіску й відмовилася від фарбування. Я впевнена, що я красива зараз і буду красива в будь-якому віці.

Мені дуже подобається, як виглядає Памела Андерсон. Я не знаю щодо косметичних процедур, але мені дуже імпонує рішення висвітлювати природність. Насправді мене оточує неймовірна кількість жінок мого віку, які виглядають прекрасно: Олеся Яскевич, Ольга Руднєва, Альона Гудкова.

Про тиск маркетингу

Хоча суспільство різноманітне, і ця різноманітність підсилюється, однаково бачу часто ідеальні обличчя, жінок за 40 років показують у вигляді бабусь, а навколо лише молодість, свіжість і краса. Блогери або просто контент-мейкери з неідеальною зовнішністю досі отримують постійний хейт або непрохані поради щось змінити. Моя донька в 13 років, яка важить 40 кг, хоче схуднути, наростити вії й за можливості зробити макіяж, тому що так роблять навколо. Доволі мало інфлюенсерів і рольових моделей довкола, яким понад 40 років.

Лідія,

30 років

Про рішення дорослішати природно

Я мама трирічки, дружина військовослужбовця, комунікаційниця. Мені тридцять, маю третину сивого волосся, дві глибокі зморшки на чолі й пишаюся ними. Бо для мене краса – це про здоровʼя, внутрішній стан, про впевненість у тому, що люблять, поважають і чують не завдяки красивому вигляду, французькому манікюру й обличчю без зморщок. Краса – це про цінність себе та прийняття з будь-якою цифрою в паспорті. Сивіти я почала активно з 25 років, так склалося генетично, передалося від мами. Першу сиву волосину в мене знайшли у 4 класі. Попри це, я досі не фарбуюся й не планую.

Для мене здоровʼя, турбота про себе лежать в основі рішення дорослішати природно, без будь-яких втручань. Чоловік і син мене люблять, вони ніколи не питали, коли я пофарбуюся, не говорили, що стали любити мене через це менше. А ще я за доказову медицину, а різні уколи краси часто не мають доказовості або мають доволі обмежені дані. Якщо в мене немає явних проблем, і лікарка не сказала, що це потрібно мені, щоб покращити здоровʼя – отже, я можу й так чудово себе почувати, без ботоксу чи гель-лаку.

Я дуже люблю спостерігати за людьми, особливо в метро. Таке різноманіття емоцій, характерів, стилів. І от я неодноразово ловила себе на думці, що завтикала й дивлюся, що цій жінці сивина пасує. От уміють жінки старіти красиво, їм це личить: вони впевнені в собі, вони стильні, вони тримають спину та весь багаж життя. Вони такі, як є, і вони прекрасні.

Про сумніви й негативний вплив соцмереж

Перші сумніви в рішенні дорослішати природно зʼявилися після народження сина. Недосипання, недоїдання, хвилювання за дитину, хвороби, зуби, його зростання – трішки змістили акценти, і я справді виглядала не ок. Та й після пологів була драгла шкіра, обвислий живіт, зʼявилися невеликі розтяжки на стегнах і грудях. А оскільки я годувала грудьми, додалося ще й обвисання. Здавалося, що навколо інші жінки-мами виглядають фантастично: вони з манікюрами, депіляцією, макіяжем, а я схожа на зачуханого безхатька. 

А ще інстаграм – він просто вбивця впевненості й лідер-маніпулятор. Усі ті красиві реклами з ідеальними мамами, жінки, які мають трьох дітей і виглядають як кінозірки – це лише ілюзія. Величезне таке криве дзеркало. За тими ідеальними фотографіями часто ховалися ті ж самі проблеми, які мала і я.Коли ми з іншими матусями почали зустрічатися на дитмайданчику й відверто говорити, виявилося, що більшість має розтяжки, почали сивіти чи не можуть скинути вагу. 

Одна знайома-психологиня сказала мені дуже важливі слова: «Лідо, ти людина, будь до себе добрішою». А бути добрішою – це прислухатися до себе, а не реклами, бордів у магазинах, фото інших. Це чути себе й просити про допомогу, навіть якщо це дуже незручно, соромно, ніяково. Сумніватися в собі – це теж окей, проте порівнювати себе варто лише зі попередньою версією себе. І відверто говорити із собою: що прийнятно, що це змінює і чи дійсно змінює, чи впливає і як впливає на мене зовнішнє – це просто маркетингові ігри, чи дійсно необхідна процедура, як-от щеплення, масаж, фізична активність.

Як рішення вплинуло на психологічний стан

Відмова від фарбування й уколів однозначно впливає на фінансовий стан, оскільки доказові і якісні матеріали коштують дорого, тож я бережу сімейний бюджет. (сміється) Але насправді я просто ці кошти виділяю на інше – на масаж спини й обличчя, якісну здорову їжу, на доглядову косметику, активний відпочинок і прогулянки, регулярне вживання вітамінів після здачі аналізів. 

Відчуваю себе здоровою. Те, що я дорослішаю без будь-яких втручань, звісно, потребувало прийняття й часу. Ніколи не думала, що у 25 буду мати десятки сивих волосин, а в 30 – узагалі білі скроні. Деякі люди додають мені впевненості в тому, що так теж можна, і це окей. Якось знайомий запитав, як називається метод фарбування мого волосся, каже, таке поєднання кольорів цікаве. На що я дуже гучно засміялася та сказала, що він приколюється, бо це сивина. Сказав, що ніколи б не подумав, що це не фарба. Хтось у калюжі бачить бруд, а хтось – відображення неба.

Я люблю свої зморшки, люблю своє волосся. На мою впевненість це не впливає ніяк, я – красива. Мабуть, це й тому, що мене не критикують за мою білу голову, це ніяк не позначається на моїй роботі чи здібностях. Мій чоловік робить компліменти, друзі підтримують, а син узагалі називає мене «супелменка» (суперменка) – то як їм не вірити.