Cruelty-free. Що треба знати про косметику, яку не тестують на тваринах

За даними PETA, щорічно майже 100 мільйонів тварин потерпають внаслідок тестування косметики, ліків і продуктів харчування, а також медико-біологічних дослідів у навчальних закладах – і це тільки в США.

Б’юті-бренди, які не вдаються до таких методів і не тестують продукцію на тваринах, називають cruelty-free. Розповідаємо про нюанси виробництва й сертифікації такої косметики та наводимо приклади cruelty-free брендів.

    Підтримай The Village!
 
 Donate

Катя Голуб

активістка, редакторка UAnimals, засновниця магазину cruelty-free й екотоварів Newnorm Store

Як саме тестують косметику на тваринах

На тваринах випробовують практично всі предмети, які ми використовуємо в побуті. Туалетний папір, клей, крем для рук, маска для волосся та засіб від комарів – усі ці продукти, якщо вони не cruelty-free, проходять тестування на тваринах.

Для проведення тестів тварин відловлюють, купують або спеціально вирощують. Дехто звик думати, що це тільки кролики, але косметику тестують і на собаках, котах, приматах, морських свинках і диких тваринах.

Можна тільки здогадуватися, яка кількість тварин бере участь у тестуваннях, оскільки багато країн, де проводять такі досліди, навіть не ведуть облік. Ба більше, якщо досліди проводять комерційні організації, вони можуть просто не ділитися звітністю. До того ж майже неможливо підрахувати кількість тварин, які помирають під час транспортації або гинуть ще до початку експериментів.

UAnimals спільно з видавництвом Pabulum випустили книгу «Визволення тварин» Пітера Сінґера. Там є статистика, що тільки в Штатах із цією метою використовують від 17 до 22 мільйонів тварин на рік. Але це неточні дані, адже, за інформацією з інших джерел, цей показник сягає 60 мільйонів. Якщо припустити, скільки тварин можуть використовувати в інших країнах, і скласти ці цифри докупи, то виявиться, що на рік від тестувань потерпають сотні мільйонів тварин.

Тестування на тваринах – це не про те, щоб намазати кролику лапку кремом. Це про значно жорстокіші методи, які часто призводять до загибелі тварин.

Візьмімо, наприклад, тест на гостру пероральну токсичність. Щоб визначити, наскільки ядучою є речовина, тварин змушують перетравлювати різні, часто неїстівні предмети на кшталт помади. Зрозуміло, що тварини відмовляються це робити, тому їх насильно годують або через рот, або через спеціальну трубку в горлі.

Тестування на тваринах – це не про те, щоб намазати кролику лапку кремом

Ще один популярний дослід – тест Дрейза для перевірки подразнювальних властивостей речовин. Тварин фіксують у нерухомій позиції, вводять їм в очі різні рідини, а потім спостерігають за реакцією. Під час досліду вони не можуть навіть протерти лапкою око, тому потім страждають від подразнень, кровотеч або навіть втрачають зір.

Також часто застосовують LD50 – тест на визначення дози речовини, яка під час експерименту вб’є 50% піддослідних тварин. Проблема цього тесту в тому, що той чи той продукт згодовують тваринам у величезних кількостях і в такий спосіб, у який людина ніколи його не використовує. Зрештою, половина тварин гинуть, а половина доходять до кінця експерименту хворими та близькими до смерті.

Парфуми та різні аерозолі часто тестують у такий спосіб: тварин розміщають у закритих боксах і змушують вдихати речовину, яка підлягає тестуванню. Тут також ідеться про понаднормові дози, тож часто помирають від задухи.

Які альтернативні методи тестування можуть використовувати бренди

Чому, крім очевидної жорстокості, тестування на тваринах так обурює людей? Тому що існує багато альтернативних методів. Наприклад, саме їх успішно використовують у країнах Євросоюзу, де діє заборона на тести на тваринах.

До найбільш поширених методів, які вже активно використовують виробники, можна віднести:

тести in vitro (тест у пробірці) на моделі людської шкіри;
тести з використанням білкової мембрани;
комп’ютерне моделювання;
клінічні дослідження на добровольцях.

Вегани сперечаються, наскільки прийнятні тести з використанням білкової мембрани (їх проводять на курячих яйцях), але масштаби шкоди від таких тестувань значно менші.

Як українське законодавство регулює тестування на тваринах

В Україні тестування продукції на тваринах не є обов’язковим, але, за даними UAnimals, досліди над тваринами продовжують проводити в багатьох українських інституціях. Активісти вже давно просувають проєкт постанови, яка закріпила би єдині з Євросоюзом вимоги до косметичної продукції та засвідчила би заборону тестування косметики на тваринах в Україні, але він чомусь завжди не на часі – кожна нова влада відсуває його на задній план.

Яку косметику можна вважати етичною

Важливо розуміти, що під визначення cruelty-free підпадає тільки та косметика, яка не тестується на тваринах. Тобто маркування cruelty-free не означає, що косметика органічна, не містить синтетичних речовин або продається в zero-waste упаковці. Також не варто плутати cruelty-free косметику з веганською косметикою: у першій, на відміну від другої, можуть бути компоненти тваринного походження (наприклад, бджолиний віск або желатин).

Бренд отримує cruelty-free статус лише за чотирьох умов:

сам виробник не тестує продукцію на тваринах на будь-якому з етапів виробництва;
його постачальники не тестують на тваринах сировину, з якої зроблена ця косметика;
бренд не тестує продукцію на тваринах від імені третіх осіб;
бренд не тестує продукцію в тих країнах, де того вимагає законодавство.

Існує кілька сертифікатів, які засвідчують cruelty-free статус косметики. Це Leaping Bunny, сертифікат PETA (Beauty Without Bunnies), а також Choose Cruelty Free. Інші, неофіційні логотипи з кроликами, які ви можете побачити на пакуванні засобів, не гарантують етичності продукції.

Водночас деякі бренди, які відповідають усім критеріям, можуть не мати відповідного сертифіката або не розміщувати його на продукції.

Про які підводні камені треба знати

Багато брендів декларують свій cruelty-free статус, указують його на сайті, у брошурах, пишуть у себе в Instagram, що не тестують продукцію на тваринах, але фактично не можуть називати себе cruelty-free та перебувають у чорному списку.

Приміром, це бренди, які продають свою продукцію в країнах, де тестування на тваринах є обов’язковим на законодавчому рівні, а саме в Китаї.

З 1 січня 2021 року передпродажне тестування на тваринах у Китаї будуть вимагати лише для «спеціальної» косметики: фарби для волосся, сонцезахисних продуктів, засобів з відбілювальним ефектом. Крім того, залишиться ймовірність післяпродажного тестування: якщо з’являються підозри на небезпеку продукту, його можуть зняти з продажу та відправити на тестування на тваринах.

Допоки нові норми не наберуть чинності, усі імпортовані до Китаю б’юті-продукти підлягають передпродажному тестуванню. Відповідно бренди, представлені на цьому ринку, офіційно дають згоду на те, щоб їхню продукцію випробовували на тваринах, і не можуть вважатися cruelty-free.

Ще один підводний камінь полягає в тому, що бренди можуть позиціонувати себе як cruelty-free й використовувати альтернативні методи тестування, але водночас належати до великого концерну, який продовжує тестувати на тваринах продукцію інших брендів зі свого портфелю. Тому важливо знати, чи не стоїть за брендом не cruelty-free материнська компанія.

Погана новина в тому, що єдиної світової бази, де були б зібрані всі cruelty-free бренди, поки не існує. Але є сертифікати, яким можна довіряти, а також блогери, які ретельно досліджують це питання та з метою перевірки надсилають запити прямо до брендів.

З чого почати, якщо ви хочете перейти на cruelty-free косметику

Зазвичай, у людини, яка хоче купувати cruelty-free косметику, є два сценарії. Перший – власноруч вивчати кожен бренд, який вас цікавить, щодо cruelty-free статусу. Дізнаватися, звідки він, у яких країнах представлений, можливо, запитувати виробника про його протоколи тестування. Утім, коли на полицях представлені сотні брендів, вникати в усі ці деталі доволі складно. Можна користуватися спеціальними мобільними додатками (Bunny Free або Cruelty-Free – ред.), але треба розуміти, що там не так багато брендів, представлених в Україні, і є певні похибки: статус деяких брендів відображається некоректно.

Тому я радила б надавати перевагу другому сценарію: візуально ознайомитися з cruelty-free сертифікатами, підписатися на блогерів, які вже склали свої чорні та білі списки, й орієнтуватися на них. Наприклад, я раджу стежити за такими блогами, як: Cruelty-Free Kitty, Logical Harmony та Marpeta.

Головне не намагатися переходити одразу повністю на cruelty-free косметику, а визначитиcruelty-free бренди, які вам подобаються, поступово заміщувати окремі позиції.

Як працюють cruelty-free бренди

Олена Сургай

заступниця директора, бренд-менеджерка Lush в Україні

*Lush – бренд, сертифікований PETA

Усі наші продукти тестуються на групі волонтерів, що базується в місті Пул (Англія). Також ми пишаємося тим, що з 2013 року співпрацюємо з лабораторією XCellR8, яка вирощує штучні клітини шкіри (різного віку, кольору, стану здоров’я), і тестуємо свої продукти з новими формулами саме разом з ними.

Lush закуповує сировину тільки в тих постачальників, які не тестують інгредієнти на тваринах. Також враховуємо такі фактори, як: права працівників, які працюють на наших партнерів, стійкість виробництва та вплив закупівель на навколишнє середовище.

Для створення своїх продуктів ми використовуємо лише вегетаріанські інгредієнти й безпечні синтетики, які мають довгу історію використань. 84% нашої продукції підходить для використання веганами, для яких етичне ставлення до тварин принципове. Це є важливим і для наших українських покупців, які все частіше цікавляться, чи етична косметика.

Ми в Lush завжди підтримуємо кампанії й ініціативи, спрямовані на захист тварин, навколишнього середовища та рівні права людей.

Протягом усієї історії свого існування компанія впроваджує інноваційні екологічні ініціативи – від створення «оголеної», звільненої від пакування продукції до щорічних інвестицій у проєкти та досліди проти тестування на тваринах. У 2012 році ми заснували щорічну премію Lush Prize із фондом у 250 тисяч фунтів для фінансування та підтримки вчених, які працюють у сфері пошуку альтернативних методів тестування. Є, чим пишатися. У 2015 році один із грантів у розмірі 10 000 фунтів отримав молодий український учений з Харкова.

В Україні в 2019 році ми підтримали три проєкти, спрямовані на захист тварин. Це був проєкт із захисту диких сов Придунав’я (м. Ізмаїл), проєкт київської групи Kyiv Animal Rescue Group, яка займається порятунком свійських і диких тварин, а також допомога спільноті Adopt Don’t Stop, якій ми надали обладнання для кисневої терапії звіряток.

Чому люди обирають cruelty-free

Марія Шеверун

офіс-менеджерка, власниця магазину спортивного харчування

Я відмовилася від купівлі не cruelty-free косметики півтора року тому після того, як натрапила на блог Cruelty Free Code і дізналася про жорстокі методи тестування, які застосовують для перевірки косметики, побутової хімії, цигарок, рідини для вейпів і навіть спецій і харчових домішок. Мені було важко прийняти й усвідомити, що тварини так потерпають від цих дослідів (до того ж тоді, коли вже давно існують альтернативні методи), але для мене це стало поштовхом більше ніколи не купувати таку продукцію.

Перш ніж придбати косметику або побутову хімію, я звертаю увагу на те, де був виготовлений продукт, і перевіряю, чи обов’язкове тестування на тваринах у цій країні. Також відстежую сам бренд у списках PETA (вони є в мене в закладках) і перевіряю, чи не представлені продукти цього виробника в Китаї. Усе, що продають у Китаї, одразу відмітаю.

Звісно, якщо мені дарують якусь косметику, я можу її прийняти та користуватися (усе-таки тварини вже постраждали, то хоча би хай це буде не дарма), але сама таких покупок принципово не роблю. Раніше було як: побачила щось на полиці магазину, схопила й побігла. А тепер, перш ніж купити найгарніший у світі хайлайтер, я детально вивчаю це питання та лише тоді свідомо роблю покупку.

Уляна Семенова

IT project-менеджерка

Десь пів року тому я випадково натрапила на відео про те, як тестують косметику на тваринах. Ця жорстокість мене вразила – і я зрозуміла, що ніщо не варте таких страждань живих істот, особливо якщо є альтернативи цьому варварству. Не раджу дивитися такі відео людям з вразливою психікою, але це справді те, що змінить ваше ставлення до тестування на тваринах назавжди. Сучасний світ дозволяє використовувати альтернативні методи, тому заохочувати таке жорстоке тестування в жодному разі не можна.

Здебільшого я перевіряю cruelty-free статус бренду на його офіційному сайті або на спеціальних ресурсах. Регулярно такий список брендів оновлюється на сайті Ethical Elephant. Там можна перевірити всесвітньо відомі бренди, а от локальних марок у списках, зазвичай, немає.

Донедавна я не знала про один нюанс: бренд може позиціонувати себе як cruelty-free, але, якщо він продається в Китаї, то таким вважатися не може. Ethical Elephant враховує й це, але, якщо бренд не дуже відомий, доводиться гуглити додатково. На перевірку бренду на етичність іде, звісно, більше часу, ніж просто на вибір косметики, проте треба пам’ятати, що, не перевіряючи методи тестування засобів, ви заохочуєте знущання над тваринами.

Ринок уже достатньо насичений cruelty-free продуктами, тож підібрати таку косметику зовсім не складно. Є велика кількість брендів в усіх цінових сегментах, тому кожен зможе знайти щось для себе. Єдина складність – це пошук специфічної косметики: наприклад, мені необхідна косметика для волосся без сульфатів, а більшість таких засобів мають їх у своєму складі. Але хто шукає, той завжди знайде. [усміхається]

Купую косметику я здебільшого на makeup.ua: там можна поставити галочку «Товари, які не тестуються на тваринах», і це значно спрощує пошук. Якщо раптом там немає чогось, що мені потрібно, шукаю в маленьких магазинах, які фокусуються на еко- та cruelty free продукції: Happy Bunny, Ozero тощо. З декоративної косметики користуюся продукцією брендів Gosh і Huda Beauty, а з доглядової – the Ordinary, Sane, The Body Shop, Love Beauty and Planet, Lush, Dushka.