The Village Україна розповідає про цікаве та красиве житло в Києві й не тільки.

Фото: Андрій Безуглов

Місто

Львів

Район

Личаківський

Дизайн

Replus Bureau

Площа

74 м²

Висота стелі

3,4 м

Квартира тижня розташована в будинку в історичному центрі Львова, на вулиці Гуцульській, між Пороховою вежею та Високим замком. Будинок – триповерхова австрійська кам’яниця кінця XIX століття, типова забудова для того часу, яка зводилася для орендування. Квартира розміщується на третьому поверсі будинку.

За проєкт відповідали львівські архітектори Христина Бадзян і Дмитро Сорокевич, засновники студії дизайну та архітектури Replus Bureau: вони є власниками помешкання та створювали його для себе. «Ми хотіли квартиру поблизу центру міста, оскільки там більшість наших об’єктів. До того ж, офіс нашої студії також у центрі», – пояснює Христина Бадзян вибір локації.

Додає, що квартиру придбали в занедбаному стані, відтак довелося її частково реставрувати. «Останні 10 років у квартирі не було ремонту, попередні власники фактично довели її до аварійного стану. Там протікала стеля, прогнила й протікала підлога у вітальні та кухні. Ми її [підлогу] демонтували й частину дерев’яного перекриття замінили, частину – укріпили металом. Зробили нову стяжку та встановили утеплення».

Для нової підлоги там обрали варіант із колотим мармуром, який виклали довільно. Шматки мармуру обробили й відшліфували. «Хотілося обрати щось таке, чого не можна придбати в «Епіцентрі» чи магазині типових будівельних матеріалів. Це точно не могла бути плитка». Вікна у всій квартирі замінили на нові, дерев’яні. На фасадній частині встановили репліки, які повністю повторюють оригінальне шаткування. На втілення проєкту пішов один рік.

«Для нас це був челендж: довести усім і самим собі, що навіть із досить незручного, нефункціонального планування – усе одно можна отримати хороший результат. Для Львова це досить типове житло, таких квартир у місті багато. Водночас вони не користуються популярністю на ринку, а якщо хтось обирає їх, то зазвичай неграмотно опрацьовує. Ми любимо такі виклики, подобається, коли перед нами стоять важкі завдання. Побачивши цю квартиру, ми відразу зрозуміли, що будемо її брати. Бо знали, що зможемо ці завдання вирішити», – пояснює Христина Бадзян, чому вирішили придбати саме цю квартиру.

Аварійну стелю в кухні та вітальні також демонтували (прибрали очеретяне тинькування) й вирішили залишити дерев’яні балки відкритими: це доповнює стилістику помешкання. Стиль інтер’єру визначають як сучасний з імплементацією української автентичності. Окрім фактури дерева, доповнюють стилістику старі меблі, які купували на барахолці, і старовинні українські знаряддя праці, як-от масляна ступа, мадільниця, веретено: вони слугують автентичними предметами декору. Є й сучасні декоративні вироби, а також роботи митців. Стиль інтер’єру обумовлений розташуванням квартири в історичному центрі Львова.

У помешканні провели лише часткове перепланування, більшість зон залишили на своїх місцях. Господарі переоблаштували вхід до квартири: тепер зі сходової клітки потрапити туди можна через балкон, а не через вітальню, як було раніше. Старий вхід заблокували й із внутрішнього боку закрили гардеробною шафою. Відтак отримали трикімнатну квартиру з вітальнею, спальнею, дитячою кімнатою, окремою кухнею, окремим невеликим санвузлом і балконом (галереєю) загальною протяжністю близько 10 м. Проблему вузьких кімнат та обмеженого простору архітектори вирішували за допомогою дзеркал і мінімального використання меблів.

Вітальня прохідна й розташована в центрі квартири. У ній, окрім оновлення підлоги та стелі, демонтували стару піч, а на її місці побудували новий камін за принципом британського винахідника графа Румфорда. «У квартирі була стара австрійська пічка, оздоблена кахлями львівського архітектора Івана Левинського. Пічка, як функціональне явище, уже втратила свою необхідність, ми встановили котел, але вирішили зберегти кахлі – створили відкритий камін й обклали його кахлями Левинського», – пояснює Христина.

У вітальні також є домашній кінотеатр зі шкіряним диваном від італійського виробника Poltrona Frau навпроти, який придбали на барахолці. А також обідній стіл, який розташували біля великого дзеркала, що візуально розширює та збільшує цю зону. Роль полиць у вітальні (над диваном) виконують дві дерев’яні балки, які залишилися від покрівлі будинку прадіда Христини Бадзян. Прадід дизайнерки, тесля за фахом, побудував свій будинок у 1891 році, а на балках вирізьбив надписи староукраїнською мовою. Це все, що залишилося від будинку прадідуся, додає авторка проєкту та пояснює, що в такий спосіб вирішила зберегти пам’ять про нього у своєму помешканні. «Цих балок не було у проєкті, але хотілося додати щось особливе. І тоді я згадала, що маю в селі балки, які залишилися від будинку прадіда. Вирішили зробити з них ось такий декор. Це дуже заряджає енергією, надає помешканню особистий дух».

Дитячу кімнату планували пофарбувати в окремий колір, але, знявши старий шар фарби, помітили на стелі та стінах австрійські розписи. З того моменту вирішили залишити стелю та стіни з первинним штукатуренням: не фарбували, лише покрили їх «ґрунтом». Щоб візуально розширити простір вузької дитячої, на стіні ліворуч встановили велике дзеркало. За ним – шар звукоізоляційного покриття. Протилежна стіна, де стоїть дитяче ліжко, частково вкрита пофарбованим у білий гіпсокартоном, щоб додати в дитячу світла. Підлога – натуральний автентичний паркет. Його, як і стіни, не чіпали, тому опалення в дитячій встановили назовні.

За початкового планування спальня була прохідною: звідти можна було потрапити в дитячу. Щоб зробити ці дві кімнати (і спальню, і дитячу) ізольованими, площу спальні зменшили: облаштували легку перегородку з гіпсокартону та скляними верхом. Між вітальнею й спальнею утворився невеликий коридорчик, який тепер веде до дитячої кімнати. У ньому постелили гуцульський килимок і встановили старовинну українську шафу середини XIX століття (придбали на OLX), яку архітектори вирішили не реставрувати. «Пошкоджена, почорніла від нашарувань лаку, ця шафа дуже вразила нас своїм суворим виглядом. Ми її просто вирівняли й відремонтували», – каже Бадзян. На шафі – хрест, який залишився від попередніх власників квартири. У майбутньому в коридорі планують встановити книжкові полиці. Вхід у спальню – через оригінальні міжкімнатні двері помешкання, датовані кінцем XIX сторіччя: їх очистили від численних нашарувань фарби та покрили матовим лаком. Те саме зробили з усіма міжкімнатними дверима у квартирі (окрім тих, що ведуть до санвузла).

Особливістю спальні є чавунна автентична ванна, датована початком XX століття. Її відреставрували та додали ніжки. Встановили ванну навпроти вікна. «Це була наша мета – мати окрему ванну. Ванна для нас – не для того, щоб митись. А щоб відпочивати. Для цього хотілося мати й відповідну атмосферу: наявність вікна, простору. У санвузлі ванна просто фізично не поміщалася. Тому розташували її у спальні. Ми неодноразово практикували таке у проєктах для клієнтів, для нас це не новинка», – пояснює архітекторка.

У спальні також встановили велике ліжко (єдиний новий предмет із меблів) й облаштували відкриту гардеробну. Стіни, як і в дитячій кімнаті, з первинним штукатуренням, вкритті ґрунтовкою. У спальні немає вертикального освітлення: лише торшери, які спрямовані у стелі. З декору – дві оригінальні картини українського художника Олега Сусленка (одна над ванною, інша над ліжком) та мідні статуетки качок.

На кухні – дві великі шафи, дверцята яких слугують одночасно полицями: там зберігають кухонне приладдя, посуд і спеції. Стіна за шафами повністю закрита дзеркалом: це створює ілюзію двох окремих великих шаф. Та коли вони відкриваються, виникає враження кухні, оснащеної повністю відкритими полицями. Придбали для кухні раритетний американський холодильник General Electric, також встановили пральну машину. Посеред кухні – острів із вмонтованою індукційною плитою, мокрою зоною та зоною нарізання. Вранці використовується як зона для сніданків і кави. Над островом встановили не традиційну витяжку, а витяжний дифузор. Навпроти острова – панорамне вікно, яке відчиняється повністю та дозволяє потрапити на балкон. Підлога на кухні – мармур.

З кухні відкривається вихід у санвузол : там туалет, душ і рукомийник. У санвузлі вертикальне панорамне вікно з краєвидом на місто. Умивальник встановили поруч із вікном, а на склі розмістили невелике дзеркало. Вікно можна повністю закрити: є жалюзі. Душ встановили на стіні навпроти вікна, яку, як і підлогу, покрили мармуром. «Площа санвузла критично маленька – 160 на 160 сантиметрів. Коли встановлювали душ, то навіть мови не було, щоб відгороджували його кабінкою. Тому душ у нас відкритий».

Важливе значення архітектори надають просторому балкону, який вони залишили відкритим та оздобили рослинами. «Львівські двори особливі, це стиль життя людей. Ми, відчиняючи вікна, йдемо на зустріч людям, тобто показуємо свою відкритість. Нас підкупила у цьому будинку наявність великого балкона й ця атмосфера живого внутрішнього дворика, в якому ми щоранку бачимо наших сусідів, які виходять на балкон і п’ють каву, розвішують білизну, розмовляють між собою, інколи сваряться. Ми завжди вітаємося з ними, а вони – з нами. У цьому свій, суто львівський, шарм».