The Village Україна говорить з людьми, які вчать людей.

Іван Примаченко, співзасновник платформи масових онлайн-курсів Prometheus розповідає про те, як проект змінить систему освіти в Україні.

Фото: Діана Андруник

Із чого розпочався Prometheus? Коли Стенфорд у 2011 році запустив свої перші три онлайн-курси, я зареєструвався.

Це були супертехнічні, спеціалізовані дисципліни. Я в них особливо нічого не розумів, зате зрозумів одне – це реально революція в освіті. Бо уяви собі: на кожен із цих курсів в середньому зареєструвалися 100 тисяч людей.

Стало зрозуміло, що це як революція Гутенберга: друкарський верстат, який колись зробив книжки доступними кожному. Я люблю згадувати, що за оцінками істориків до Гутенберга у Європі було приблизно 30 тисяч примірників книжок, а вже за 50 років було більше 10 мільйонів примірників. Це був вибух знань.

Так само і масові онлайн-курси: знання, які призначалися для 50 людей в Стенфорді, зробили доступними для сотень тисяч людей.

Пам’ятаю, якось після запуску нам писала вчителька, яка в кількох селах викладає історію. Вона каже, що знайшла курси з історії університету Шевченка – тепер вона викладає дітям у сільській місцевості так, як це роблять в університеті.

 Потрібно тренуватися і навчатися тому, чого машини не вміють

Про курси Prometheus

Поки що ми мало перекладали – більшість курсів на платформі вироблено нами.

Ми активно працюємо, щоб домовитися із західними університетами та отримати можливість перекладати пакети їхніх курсів. Вже в жовтні на Prometheus стартує український дубляж курсу «Дизайн-мислення для інновацій» Вірджинського університету. Це перший курс, що розміщений на Coursera, а тепер, завдяки нашим партнерам з Фонду випускників України, буде безкоштовно доступний українською мовою в нас. І це лише перша ластівка.

До цього ми перекладали курси з ліцензією creative commons, що дозволяє переклад. Але ми все одно формально пишемо та додатково запитуємо дозволу: «Ми неприбуткова організація... Ліцензія вже є, але все ж підтвердіть, будь ласка, що можна це робити». Після такого повідомлення в університеті Квінсленду, наприклад, викладач курсу спеціально записав відеозвернення для слухачів українського курсу.

Курси, які треба пройти на Prometheus

 «Економіка для всіх» – курс про основи економічного мислення. Це як щеплення від економічного популізму, який роз’їдає державу.

 Лінк

Про амбіції

Наша глобальна мета – перевести все навчання у школах та вишах на змішаний формат. Ми займаємося реформою освіти. А онлайн – це просто платформа, на якій має відбуватися змішане навчання. Це для тих, хто вже закінчив школи та виші.

Ми намагаємося робити курси такими, щоб вони інтегрувалися у навчальний процес університетів та шкіл. Лекції замінюються онлайн-лекціями, поточні завдання – завданнями в онлайн-курсі. Тоді в офлайні вивільняється час викладача на роботу зі студентами чи учнями. Залишаються ті форми роботи, які неможливо перенести в онлайн, або кейси, семінари, фізичні лабораторні роботи і, звичайно, фінальні контрольні. Зараз робимо пілотний проект із 11 вишами: КПІ, УКУ, «Львівська Політехніка» та Університет Франка серед них.

Візьмемо конкретний курс. КПІ запроваджує у себе гарвардський CS 50 як курс основ програмування для першокурсників. Вони дають завдання студентам переглядати лекції. Офлайн лекцій із теорії у них тепер немає. Лабораторні роботи проходять онлайн, тільки приносять на перевірку викладачу, щоб виключити плагіат. І кожні два тижні пишуть летючки для того, щоб не затягувати перегляди відео до кінця модуля.

Нещодавно ми створили онлайн-курс програмування, який відповідає шкільній програмі з інформатики «Алгоритми і проекти Scratch». Курс розроблений найкращими викладачами інформатики ліцею КПІ. Тепер навіть ті школи, де вчителі не вміють програмувати, зможуть навчати програмуванню. Вчителям залишиться лише заздалегідь проглядати методичку і мотивувати дитину, відповідати на її запитання.

Навесні цього року ми провели випробування цього курсу в 30 сільських та міських школах Дніпропетровської області. У селищі Личкове, за 100 кілометрів від Дніпра, інформатику за сумісництвом мусив «викладати» вчитель історії: а цієї весни діти тут не тільки реально пройшли курс програмування, а й навіть зібрали макети світлофорів на базі мікроконтролера Arduino. Наша мета – якісне викладання програмування у всіх школах України.

 «Наука повсякденного мислення» – це курс критичного мислення Квінслендського університету, який ми переклали. Без критичного мислення у найближчі десятиліття людині буде надзвичайно складно. Треба розуміти, що критичне мислення це не щось, що притаманне будь-якій розумній людині. Це комплекс навичок, звичок мислення, які виробляються, їм потрібно навчатися. Ще там є окремий розділ – «Як навчитися новому».

 Лінк

Про IT-курси

Зараз дуже багато курсів, які навчають кодити. До більшості людей, які достатньо наполегливі, щоб завершити ці курси, потім приходить дуже неприємне розчарування. Виявляється, що вони вміють писати код, але не вміють вирішувати реальні проблеми за допомогою програмування. Це ніби ти вмієш писати слова, але не знаєш, як складати речення. Тоді виходить, що твої знання беззмістовні.

Але той же гарвардський курс CS 50 все це ламає, бо він одразу змушує вирішувати реальні завдання під час курсу. Але є недолік – він дуже складний.

Тому ми хочемо зробити цикл курсів, які крок за кроком, дуже просто, але з дедалі вищим рівнем складності, пояснюють, як вирішувати реальні проблеми з програмування. Ми наблизимо це до реальних завдань, як вирішують програмісти в реальному житті та бізнесі.

 Будь-яка з основ програмування, що є на платформі. Це ознайомить з алгоритмічним мисленням, навчить простим операціям – вони виглядають примітивно, але так можна вирішувати складні проблеми. Коли я навчився програмувати на рівні основ, це дуже змінило моє бачення світу і процесів в світі.

 Лінк

 PROMETHEUS

Сайт

Facebook

Чому вчитися в сучасному світі

Якщо зовсім стратегічно підходити, то потрібно навчатися тому, чого не вміють і в найближчі роки не зможе навчитися нове покоління розумних машин.

Зараз нейронні мережі автоматизують рутинні операції, фізичні та інтелектуальні. Якщо ваша робота рутинна, то цій роботі не довго залишилося жити – вона буде автоматизована. Наприклад, водіння авто: вже очевидно, що такій роботі кінець у найближчі 10-15 років. Або візьмімо інший переклад: цілком можливо, що за 10-15 років залишаться лише елітні перекладачі, які перекладатимуть у кращому випадку художню літературу.  На побутовому рівні послуги перекладачів не будуть потрібні.

Тому потрібно тренуватися і навчатися тому, чого машини не вміють: вмінню вчитися новому, створенню принципово нових ідей, винахідливості, створенню принципово нового рішення для подолання проблем, комунікації між людьми, лідерства, роботи у команді, креативності.

У найближчі роки машини остаточно переберуть на себе всю рутинну працю. До того ж вони переберуть на себе всю інтелектуальну рутинну працю. Це добре, бо ця робота нецікава, і люди, за великим рахунком, не мають нею займатися. Але це виклик. Тому що люди, які звикли до цього, залишаться без роботи. Тож їм потрібно перевчитися.