Коли антидепресанти для дітей мають сенс? Пояснює дитячий психіатр Денис Угрин
«Простими словами»
Подкаст Віледжа про психічне здоров'я
У новому епізоді подкасту «Простими словами» – розмова про лікування депресивних і тривожних розладів у дітей. Яка поведінка сигналізує, що дитині потрібна допомога? З чого починають лікування депресивних епізодів? Хто і як ухвалює рішення, чи потрібні дитині антидепресанти? Що варто знати батькам, щоб ухвалити виважене рішення щодо лікування. Гість епізоду – Денис Угрин, дитячий і підлітковий психіатр, професор психіатрії в Лондонському університеті королеви Марії.
Сезон «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Проєкт реалізовано у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за підтримки ВООЗ.
Повну розмову ви можете послухати на всіх подкаст-платформах
Як помітити, що дитині потрібна допомога?
Коли дитина має глибоку тривожність або депресію, вона переважно є деактивованою, тобто не відчуває повноцінного зв'язку з життям. Здебільшого це діти, які багато сидять удома, в комп'ютерних іграх чи соціальних медіа. Можливо, курять канабіс час від часу, коли батьки не бачать. І такий стан може тривати досить довго.
Пригнічений настрій, що триває більшу частину дня понад кілька тижнів без покращення, й ангедонія [втрата здатності відчувати задоволення від діяльності, яка зазвичай тішила та радувала, – ред.] – це теж ознаки того, що дитині потрібна професійна допомога.
Якщо дитина скаржиться на головний біль чи біль у животі щопонеділка перед уроками чи щоразу, коли треба йти в музичну школу, – то в неї справді щось болить, це може бути симптомом, який вказує на необхідність проконсультуватися з фахівцем, – додає Угрин.
Як лікують депресію в дітей і підлітків?
У Великій Британії антидепресанти для дітей виписують украй рідко. Насамперед ми пропонуємо психотерапію та соціальну підтримку, яка включає не лише батьківську підтримку, а й додаткові заняття в школі, позашкільний спорт, перебування на природі, участь в організаціях скаутів тощо. Все це має значний, але малодосліджений ефект на ментальне здоров'я дітей. Власне, кафедра, якою я керую, займається переважно цими соціальними втручаннями, – пояснює професор.
«Якби я міг, то запакував би спорт, природу та мистецтво в таблетки й виписував їх усім дітям»,
– додає Угрин.
Лікування починається не з ліків
Коли ми працюємо з дітьми, які мають тривожні чи депресивні стани, до процесу залучена мультидисциплінарна команда. У нас працюють медсестри, які спеціалізуються на психотерапії, вони мають дуже добрі навички контакту з дітьми й батьками.
Ми завжди починаємо з поведінкової активації [техніка поведінкової терапії, яка допомагає залучити людину до корисної та приємної діяльності для покращення настрою, – ред.], для цього ми робимо аналіз поведінки дитини до депресії та зараз.
Ми просимо дитину уважно проаналізувати те, чим вона займається протягом дня, і розписати це якомога детальніше. Ми допомагаємо дитині сповільнитися й буквально фіксувати те, що вона робила кожні 15 хвилин від моменту пробудження.
Далі кожну справу пропонуємо оцінити за двома шкалами від нуля до десяти. Перша шкала – це є задоволення, наскільки приємно було робити ту чи іншу справу. Друга шкала – це відчуття вмілості й сформованої навички, наскільки вміло та впевнено почувається дитина, коли робить ту чи іншу дію.
Такий аналіз ми робимо для одного типового будня й одного вихідного дня під час депресії, а також зі спогадів дитини фіксуємо, як це було до виникнення депресивних симптомів. Це допомагає , що саме приносило дитині задоволення та відчуття впевненості у власних силах.
Тоді ми пропонуємо дитині експеримент – запланувати й зробити одну річ, яка потенційно може покращити її настрій. Це може бути щось, що тішило в минулому, або щось зовсім нове. Навіть процес уявляння приємних активностей, які можна було б зробити в майбутньому, уже приносить дитині користь.
Це те, з чого ми завжди починаємо роботу з дітьми. І дуже часто лише ця техніка вирішує проблему. Більшість депресій у дітей минають самостійно, навіть без психотерапевтичних втручань чи лікування. Проблема в тому, що депресивні епізоди мають тенденцію повторюватися в майбутньому, – зазначає лікар.
Що й коли лікують антидепресантами?
Є чотири важливі сфери, у яких функціонує дитина. Це школа, сім'я, друзі, позашкільні активності. Якщо в котрійсь із цих сфер дитина перестає функціонувати – лише тоді лікар разом із батьками починають думати про можливість застосування антидепресантів, – розповідає Угрин.
Загалом антидепресанти – не зовсім правильна назва, оскільки ці препарати використовують не тільки для лікування депресії. Навпаки, частіше вони ефективні при тривожних станах, обсесивно-компульсивних розладах, булімії. Депресія – лише невелика частина з цієї сукупності діагнозів, – пояснює психіатр.
Побічні ефекти VS користь від ліків
На початку лікування антидепресанти часто мають фізичні побічні ефекти, наприклад, це нудота чи головний біль. Тому часом як дорослі, так і діти хочуть якнайшвидше завершити прийом ліків.
Тут завдання лікаря – пояснити, що треба трішки почекати. Адже побічні ефекти, як не дивно, починаються ще до того, як стає помітною дія антидепресантів. Добрі новини в тому, що вони переважно минають, а позитивна дія препарату стає з часом більш відчутною.
Але є такі люди, які не можуть терпіти побічні ефекти, тоді треба міняти антидепресант, або взагалі, можливо, це лікування не для них, – додає Угрин.
Як обрати психіатра для дитини?
Попри професіоналізм лікарів, культура спілкування з пацієнтами, на мою думку, в Україні поки що відстає. Зверхнє ставлення до пацієнта з психологічними проблемами – це неприпустимо. Пацієнт – це користувач послуги, він приходить до вас, так само як би прийшов до ресторану чи готелю, – пояснює Угрин.
У Британії, наприклад, багато надавачів медичних послуг мають Google reviews, їх кожен може перевірити. Лікар повинен мати певну кваліфікацію й не мати труднощів із тим, щоб цю кваліфікацію пояснити пацієнтові. Цілком нормально запитати лікаря про досвід роботи з цією патологією чи зі скількома пацієнтами він уже працював.
Хто вирішує, чи призначати дитині антидепресанти?
Кожен пацієнт має право знати, як працює те чи те лікування, які є шанси на покращення чи погіршення, які побічні ефекти, скільки треба приймати ліки тощо. Завдання лікаря – пояснювати сім'ям, батькам і дітям те, які є опції для їхньої ситуації. А також давати прогноз про те, що може статися з пацієнтом у майбутньому, на що можна розраховувати, чого чекати, – пояснює психіатр.
Є люди, яким потрібен час, щоби це обдумати, почитати, погуглити, з кимось порадитися. Це добре, і я ніколи не примушую їх одразу ухвалювати рішення. Навпаки, можу дати посилання на наукові статті з інформацією про певний антидепресант.
Якщо пацієнт прямо питає моєї поради, тоді я кажу, як би вчинив, якби це була моя дитина, – додає Угрин.
Три популярні міфи щодо антидепресантів
1. Виснаження серотонінових рецепторів
Це повністю хибна ідея, і мені просто цікаво, як вона взагалі виникла? В нас всередині немає мішка, з якого ми висипаємо серотонін, і мішок залишається назавжди порожнім, – розповідає психіатр.
Є ситуації, коли в організмі людина справді не має елементів для створення достатньої кількості серотоніну. Але це буває дуже рідко, наприклад, при анорексії, коли дитина буквально нічого не їсть. Тому майже всі діти з анорексією будуть мати депресію. Але в людини, яка нормально функціонує, це абсолютно неможливо.
2. Негативний вплив на щитоподібну залозу
Антидепресанти, які виписую дітям і підліткам із депресією чи тривожністю – це селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Від них я ніколи не бачив проблем зі щитоподібною залозою. Але я знаю, що є певні молекули, наприклад, літій, який використовують для лікування біполярних розладів у дорослих, він може мати вплив на щитоподібну залозу. Та ми ніколи не виписуємо його дітям, – пояснює Угрин
3. Бруксизм як побічний ефект від антидепресантів
Без сумніву, я бачив бруксизм [скрегіт зубами, який найчастіше виникає під час сну, – ред.] як побічну реакцію на певні препарати, наприклад, венлафаксин. Але ми дуже рідко використовуємо його для лікування дітей, лише якщо перші два антидепресанти не спрацювали.
Загалом при прийомі СІЗСС бруксизм буває дуже рідко, а перелік навіть мінімально можливих побічних ефектів дуже довгий. З ним треба ознайомитися перед початком лікування, але пам'ятати, що більшість із цього трапляється вкрай рідко, – пояснює лікар.
Як безпечно завершити лікування?
Коли лікар виписує антидепресант, важливо пояснити, що залежності від нього не буває, але буває синдром відміни. Коли ви зупиняєте прийом препарату, особливо якщо це відбувається різко, то можуть виникнути проблеми.
Один із найважливіших чинників, який не це впливає – це так звана тривалість напіввиведення цієї молекули. Є молекули, які перебувають в організмі короткий час, і вони мають суттєво вищий ризик синдрому відміни. А є молекули, які перебувають в організмі довго. Наприклад, період напіввиведення флуоксетину, яким найчастіше лікують дітей і підлітків – 72 години, це дуже довго, тому є набагато менший ризик синдрому відміни, – пояснює лікар.
Загалом різко припиняти курс антидепресантів – це дуже погана ідея. Я би радив робити це надзвичайно повільно й довго. У мене були такі пацієнти, які наприкінці курсу буквально спилювали невеличкий шматочок пігулки пилочкою для нігтів, – розповідає Угрин.
Також не варто завершувати лікування в той час, коли є якісь великі події в житті, наприклад, вступ до університету, переїзд чи одруження.
Якщо без антидепресантів страшно
Психологічна залежність від ліків – це швидше спроєктований у майбутнє страх через те, що після завершення прийому життя людини знову стане таким самим, як було до початку лікування. І цей страх має сенс, адже людина, яка мала один депресивний епізод, має підвищений ризик його повторення, який залишається з нею на все життя. Рішенням тут є когнітивно-поведінкова чи інтерперсональна психотерапія, що допомагає навчитися регулювати своє життя без фармакологічної підтримки, – пояснює Угрин.
Слухайте подкаст «Простими словами» на YouTube
СПЕЦІАЛЬНИЙ СЕЗОН ПОДКАСТУ «ПРОСТИМИ СЛОВАМИ» ВИХОДИТЬ У МЕЖАХ ІНІЦІАТИВИ ПЕРШОЇ ЛЕДІ ОЛЕНИ ЗЕЛЕНСЬКОЇ З ВПРОВАДЖЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОГРАМИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я «ТИ ЯК?» ПРОЄКТ РЕАЛІЗОВАНО У СПІВПРАЦІ З КООРДИНАЦІЙНИМ ЦЕНТРОМ ІЗ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗА ПІДТРИМКИ ВООЗ
