Антидепресанти не про щастя. Міфи й правда щодо «чарівних пігулок»
«Простими словами»
Подкаст Віледжа про психічне здоров'я
Коли варто записатися на консультацію до психіатра? Як лікар вирішує, чи потрібні людині антидепресанти? Що саме відбувається з організмом під дією ліків і які бувають побічні ефекти? Як лікування антидепресантами поєднується з психотерапією та чи можна замінити одне іншим?
У новому епізоді подкасту «Простими словами» лікар-психіатр Антон Віленчик відповідає на запитання слухачів і розвінчує популярні міфи про антидепресанти.
Сезон «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Проєкт реалізовано у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за підтримки ВООЗ.
Повний випуск подкасту можна послухати на всіх
популярних подкаст-платформах
Антидепресанти винайшли випадково?
У 1950-х роках науковці намагалися винайти ліки проти туберкульозу й почали експериментувати з надлишками ракетного палива, що залишилося з часів Другої світової війни. Дві хімічні речовини, іпроніазид та ізоніазид, обнадіювали, адже могли знищувати бактерії. Хоча лікування зрештою не змогло вилікувати хворих на туберкульоз, дослідники помітили позитивний вплив препаратів на психічний стан пацієнтів. Ці сполуки підвищували рівень нейромедіаторів і стали важливими компонентами перших антидепресантів.
Що лікують антидепресантами?
Загалом антидепресанти допомагають людям із тривожно-депресивною симптоматикою. Виразність як тривожних, так і депресивних симптомів може різнитися залежно від того, яка в людини життєва ситуація, який досвід був у минулому. Висновки щодо діагнозу варто робити індивідуально про ситуацію кожної людини, яка звертається по допомогу, – пояснює Віленчик.
У таких станах порушується обмін нейромедіаторів у префронтальній корі й амигдалі. Амигдала – це відділ мозку, що відповідає за тривогу та страх. Вона стає гіперактивною, може збільшуватися в об'ємі, давати більше сигналів.
Префронтальна кора, що своєю чергою відповідає за когнітивні здібності, починає втрачати контроль над амигдалою й не може надсилати достатньо сигналів, щоб її заспокоїти.
Людина може ставати тривожною чи дратівливою. або гірше концентруватися. Відчувати перепади настрою чи притупленість будь-яких емоцій. Ще одним симптомом є ангедонія – знецінення або втрата інтересу до раніше значущих речей. Вона розвивається першою, але помічають її часто останньою. Під час розвитку цього симптому людину перестає радувати те, що раніше викликало радість, але їй стає байдуже до того, що вона нічого не відчуває. Тому самостійно цей симптом помітити буває важко, і добре, якщо це помітить хтось із близьких.
Усе це різні варіанти проявів тривожно-депресивних станів. Вони можуть виявлятися в різних комбінаціях, а в когось може бути поєднання всього цього разом. Лікарі умовно їх розділяють на різні діагнози, щоб краще розуміти підходи до лікування, – пояснює Віленчик.
Як зрозуміти, що вже потрібні ліки?
Перед тим, як поставити діагноз, лікар має уважно дослідити, як розвивалося захворювання, зібрати та проаналізувати дані з життя людини. Дізнатися про скарги, з якими прийшла людина, як давно вони виникли й у якому контексті? Чи буває поліпшення симптомів і на тлі чого воно відбувається. Лише після такого клінічного огляду стає зрозуміло, чи це депресія, чи ні.
Здебільшого люди звертаються по допомогу до лікарів, коли вже зовсім не витримують свого стану. Тому й до психіатрів люди часто приходять у ті моменти, коли їм уже потрібна саме фармакотерапія паралельно з психотерапією, бо лише терапії недостатньо, – пояснює Віленчик.
Як працюють антидепресанти?
Наразі науці достеменно не відомо, як саме діють антидепресанти, й останніми десятиліттями навколо цієї теми ведуть активну наукову дискусію. Вважається, що антидепресанти підвищують рівень нейромедіаторів, як-от серотонін, і це позитивно впливає на наш емоційний стан, – розповідає Віленчик.
Однак популярна серотонінова гіпотеза, згідно з якою причиною виникнення депресії була нестача серотоніну або порушення в роботі цього нейромедіатора, отримала багато критики впродовж останніх років.
Автори свіжого наукового огляду досліджень серотоніну дійшли висновку, що наразі немає переконливих доказів того, що депресія пов'язана зі зниженням концентрації або активності серотоніну чи спричинена ним.
Нова теорія, яка набуває все більше наукових доказів, пов'язує позитивний вплив антидепресантів із білком BDNF [англ. – brain-derived neurotrophic factor, укр. – мозковий нейротрофічний фактор, – ред.] Цей білок впливає на пластичність нейронів головного мозку.
Автори статті проаналізували інші публікації на цю тему й стверджують, що гіпотеза про зв'язок між білком BDNF, пластичністю нейронів, розладами настрою та дією антидепресантів останнім часом зміцнилася на основі новітніх наукових даних.
Чому ефект помітний не одразу?
Антидепресанти впливають на видозміни в нейронних структурах не одразу. Коли під дією ліків у людини підвищується рівень серотоніну, то структури, які регулюють його концентрацію, починають давати сигнали про те, що навколо відбувається якийсь безлад: так не повинно бути, в нас занадто багато серотоніну. Клітинам надходить команда виробляти менше власного серотоніну, і це призводить до того, що в деяких людей відбувається загострення симптоматики на початку лікування. Наприклад, підвищення тривожності. Цей період триває зазвичай до кількох тижнів, його треба або перечекати, або додати до лікування заспокійливі засоби за призначенням лікаря. Згодом рецептори адаптуються, перестануть так пильно контролювати підвищений рівень серотоніну, і в людини поліпшиться самопочуття.
Що краще допомагає: психотерапія чи ліки?
У наших умовах треба робити акцент на тому, яку допомогу людина може собі дозволити. Якщо за діагностованого легкого депресивного стану людина може відвідувати психотерапевта раз на тиждень, то це рекомендована перша лінія лікування. Якщо ж у людини немає такої можливості, що, на жаль, буває дуже часто, то можна пробувати антидепресанти. Деякі дослідники вважають, що за легких депресивних станів психотерапія допомагає краще, а за помірних чи сильно виражених потрібна саме фармакотерапія.
На мій погляд, і це підтверджують багато дослідників, саме поєднання фармакотерапії та психотерапії дає найліпші результати. Адже попри прийом медикаментів, якщо в людини є певні патологічні, дезадаптивні схеми реагування на життєві ситуації та звички, то антидепресантами вони не відкоригуються. За допомогою ліків людина може почуватися краще, але залишиться у своїх патернах поведінки, а після скасування медикаменту можливий рецидив тривожно-депресивного стану.
Як лікар обирає антидепресант?
Усе залежить від проявів симптоматики: у когось це буде більш загальмована депресія, у когось більш тривожна, у когось – лише пригнічення настрою.
Майже всі антидепресанти виводяться з організму більш-менш однаково. Вони всмоктуються в тонкому кишківнику, частина перетравлюється в печінці, частина проходить через кровоносні бар'єри й потрапляє в мозок.
Тому те, як людина реагуватиме на конкретний антидепресант, залежить передусім від властивостей її печінки. Зараз є змога здати аналізи, які б підтверджували, що в людини є певна схильність до того, щоби швидко перетравлювати антидепресанти. Тоді вони різко потраплятимуть у кров, й ефект від ліків буде менше вираженим. Або навпаки, якщо вони перетравлюватимуться надто повільно, то діючі речовини антидепресантів накопичуватимуться в організмі. Тоді, наприклад, незначні побічні ефекти на початку лікування можуть посилитися пізніше.
Які бувають побічні ефекти?
Нерідко буває так, що один і той самий засіб буде викликати різні психотропні ефекти в різних людей. Для когось це буде порушення сну, для когось – навпаки, підвищена сонливість. Варто розуміти, що є перелік побічних ефектів, які можуть траплятись, про які треба інформувати людину, щоб для неї це не було несподіванкою.
Найрозповсюдженіші побічні ефекти – шлунково-кишкові проблеми та головний біль. Серотонін є не лише в нашому мозку, а й в інших клітинах, наприклад, у тонкому кишківнику. Тому антидепресанти можуть призводити до подразнення стінок кишківника й виникнення нудоти, закрепів, діареї, болю в животі.
Але навіть якщо пацієнт має хворобу травної системи, це не означає, що прийом антидепресантів спричинить її загострення. Навпаки, є рекомендації щодо лікування хвороби Крона чи неспецифічного виразкового коліту, у яких ідеться, що антидепресанти можуть зменшувати ці симптоми.
З чим не можна поєднувати?
- антидепресанти протипоказано поєднувати з певним антибіотиками, найпопулярніший із яких лінезолід;
- не можна поєднувати з трамадолом або вживати декілька антидепресантів одночасно через ризик виникнення серотонінового синдрому [захворювання, що виникає внаслідок надлишку серотоніну в центральній нервовій системі, – ред];
- алкоголь може погіршувати відповідь на антидепресант: спершу може підвищуватися сонливість, а згодом зникати ефект від антидепресанту й повертатися, чи навіть посилюватися, початкова симптоматика;
- канабіс і психостимулятори в поєднанні з антидепресантами можуть викликати підвищене збудження, роздратування, тривогу й відчуття страху.
Навіщо лікувати тривожність антидепресантами, якщо є гідазепам?
Гідазепам – це транквілізатор, що має заспокійливі ефекти. Його використовують, щоби послабити сильно виражену тривожність або заспокоїти людину, яка схильна до поведінки самопошкодження. Зрозуміти доцільність виживання цього препарату можна лише у клінічній практиці під час огляду пацієнта лікарем. Піти в аптеку й придбати гідазепам, бо людина вважає, що має схожі симптоми – не варіант, – пояснює Віленчик.
Іноді лікар може виписати гідазепам на тлі лікування антидепресантом. На початку прийому часом виникає підвищена тривожність як побічний ефект. Вона буває настільки сильно виражена, що необхідно додати цей засіб коротким курсом, тут він є доцільним.
Прийом гідазепаму без системи й час від часу призводить до поведінкової залежності. У людини формується рефлекс, що якщо вона тривожиться, їй допоможе лише таблетка.
За дією гідазепам дещо схожий на алкоголь чи мухомори й пригнічує психіку. Так, тривога та страх минають, але й когнітивні здібності теж знижуються.
Іноді я жартома кажу пацієнтам, що ефект від гідазепаму буде дуже схожим на те, якби ви щоранку та щовечора випивали пляшку пива. Тоді людина розуміє що прийом такого засобу не буде значно поліпшувати її самопочуття, – розповідає психіатр.
Чи можна стати залежним від антидепресантів?
Залежність зазвичай формується на тлі прийому речовин, які викликають раптові стрибки в концентрації нейромедіаторів, наприклад, це МДМА або екстазі.
Антидепресанти своєю чергою викликають дуже повільну зміну концентрації серотоніну, що однаково залишається фізіологічною, тому не виникає залежності.
Якщо ж ми говоримо про формування симптомів відміни, то це, власне, стосується будь-яких ліків – якщо різко припинити їх уживати, то симптоматика може різко відновитися й викликати неприємні відчуття. Тому важливо консультуватися з лікарем і поступово зменшувати дозування антидепресантів наприкінці лікування, – пояснює психіатр.
Що буде після закінчення лікування?
Щоб на препарат розвинулася адекватна відповідь організму, а потім цей результат закріпився, його треба приймати тривалий період. До початку прийому антидепресантів мозок людини був у стані вимушеної економії ресурсів від хронічного стресу, що міг мати різні причини, як зовнішні через життєві обставини, так і внутрішні через, наприклад, генетичне порушення нейрохімічного балансу. Тому визначити наперед, чи буде повернення симптомів – неможливо. Лікар має уважно досліджувати кожен випадок і попереджувати пацієнта про можливі рецидиви симптоматики, разом зважувати всі ризики й ухвалювати рішення щодо продовження чи поступового завершення лікування, – пояснює Віленчик.
На тлі тривалого прийому антидепресантів може формуватися захист організму, що запобігатиме рецидивам депресії. Але водночас епізоди депресії в помірному або важкому прояві – це завжди ризик рецидиву в майбутньому. Тобто людина може залишатися вразливою до стресів, але, можливо, наступного разу зможе впоратися з ними краще, – пояснює лікар.
Антидепресанти не роблять людей щасливими
Антидепресанти дають нам ресурси для змін, але самі зміни залежать від нас, не від таблеток, а від дій, які ми робимо в своїй реальності щодня.
Антидепресанти – це не лише умовний буст, гіпс чи милиці, які підтримують людину. Депресивні чи тривожні розлади, як і будь-яка хвороба, – це порушення адаптації до середовища. Антидепресант допомагає людині краще адаптуватися, отримати гнучкість, варіабельність, а не приносить кайф, – підсумовує лікар.
Слухайте подкаст «Простими словами» на YouTube
Дізнатися більше, як розвинути власну стійкість
СПЕЦІАЛЬНИЙ СЕЗОН ПОДКАСТУ «ПРОСТИМИ СЛОВАМИ» ВИХОДИТЬ У МЕЖАХ ІНІЦІАТИВИ ПЕРШОЇ ЛЕДІ ОЛЕНИ ЗЕЛЕНСЬКОЇ З ВПРОВАДЖЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОГРАМИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я «ТИ ЯК?» ПРОЄКТ РЕАЛІЗОВАНО У СПІВПРАЦІ З КООРДИНАЦІЙНИМ ЦЕНТРОМ ІЗ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗА ПІДТРИМКИ ВООЗ
