Чому міленіали бояться грошей? Пояснює соціолог Тимофій Брік
«Простими словами»
Подкаст Віледжа про психічне здоров'я
Фото:
Сергій Мирошніченко
Як досвід планової економіки та фінансового хаосу 90-х впливає на наше ставлення до грошей? Що краще для нашого ментального здоров'я: витрачати гроші на себе чи відкладати на депозит? Чому між новим айфоном та інвестиціями в освіту більшість обирає перше? З чого почати шлях до фінансової грамотності та здорового ставлення до грошей?
Про все це поспілкувалися з Тимофієм Бріком, доктором соціології та ректором Київської школи економіки, у нового епізоду подкасту «Простими словами».
Сезон «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Проєкт реалізовано у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за підтримки ВООЗ.
Повний випуск подкасту можна послухати на всіх
популярних подкаст платформах
Фінансова тривога – постійний стан нашого покоління
Попередні покоління українців зростали в системі планової економіки. Там по-іншому ставилися до обміну ресурсами: не було вільного ринку чи конкурентної боротьби, люди не змагалися за кар'єру, не інвестували, не ризикували втратити свій капітал.
Тобто величезний пласт думок і тривог, який ми з вами сьогодні відчуваємо – узагалі не торкалися наших батьків, дідусів чи бабусь. Люди просто не знали, як грамотно думати про капітал у цілому. І це не лише про гроші, а й про те, чи можна торгувати, позичати чи інвестувати. У людей не було звички ставитися до грошей, як до важливого ресурсу, з яким треба вчитися розумно поводитися.
На нас досі впливає фінансовий хаос 90-х
Дослідження сучасних соціологів показують, що неприємний фінансовий досвід 90-х і 2000-х досі впливає на те, як ми поводимося з грошима. Невдала приватизація чи інвестиції у фінансові піраміди на кшталт МММ зробили українське суспільство 90-х суспільством циніків, які втратили довіру до економістів, політиків і людей у цілому.
Наприклад, на початку 90-х більшість українців підтримували приватизацію бізнесу та землі. А у 2000-х більшість уже була проти приватизації. Саме через невдалі приклади та досвід. Тож коли ми сьогодні говоримо про фінансову грамотність, чи про те, що ми не знаємо, як жити в капіталістичному світі, то це не лише через 70 років совка, а й через травми 90-х.
Зміна фінансової культури триває поколіннями
Наші стосунки з грошима – це частина соціальних стосунків. Ми вирішуємо, кому хочемо дати в борг, із ким разом витрачати гроші, куди інвестувати, залежно від наших стосунків із цими людьми. Комусь ми довіряємо, хтось нам подобається, хтось сигналізує, що має такий самий соціальний статус, як у нас.
Зараз у нас, на жаль, мало куди можна вигідно вкласти гроші. Потрібно робити дослідження й розбиратися, а також допускати можливість невдалих інвестицій, за якими приходить розчарування. Після такого люди перестають довіряти іншим та обирають зберігати гроші під матрацом.
Тому наш шлях – дуже довгий, потрібно, щоб хоча б невелика група людей знайшла можливість для інвестування, яка б вижила п'ять-десять років. Тоді це побачать інші й теж понесуть туди гроші. Це питання наступних поколінь, лише наші діти й онуки будуть володіти такими самими фінансовими інструментами й фінансовою грамотністю, як умовний німець чи італієць.
Більшість із нас не має капіталу
Сьогодні більшість людей на планеті залежать від своїх ресурсів. Тобто скільки ти заробив, стільки й можеш витратити. Більшість із нас – наймані працівники, які продають свої робочі години. Меншість людей мають доступ до капіталу, інвестицій, якоїсь власності, свого бізнесу тощо.
Як живуть люди, у яких є «старі гроші»?
Люди, які соціалізуються в бідності й у нерівностях, схильні думати, що багаті – це ті, хто багато витрачає. І коли ми бачимо німців чи голландців, які ніколи айфон собі не купують, то нам це важко зрозуміти, – розповідає соціолог.
Особливо коли ми дізнаємося, що це люди, у яких на банківському рахунку є гроші ледь не із 17 століття, відкладені їхніми прадідами. Але це їхня культура, вони мають класичним стиль життя середнього класу, їздять на велосипедах, беруть із собою бутерброди на роботу. Ця дисципліна й стабільність – у прошивці в людей: якщо моя прабабуся й прадідусь не витрачали ці гроші, мої батьки цього не робили, то і я не буду, і мої онуки не будуть витрачати цей капітал.
На Заході молодь бідніша, ніж покоління їхніх батьків
Ми звикли думати про країни Заходу як про рольові моделі, успішні економіки. Але зараз вони переживають власні кризи. Це й питання з боргами молоді через кредити на вищу освіту, яке навіть було елементом політичної кампанії Байдена. І в Сполучених Штатах, і в Європі є відчуття стагнації.
Багато молодих людей відчувають, що вони мають менше доступу до ресурсів, ніж їхні батьки. Вони живуть у нормальних умовах із доброю якістю життя, але в них є відчуття, що їхні батьки в цьому віці вже купили машину чи дім, а їм це недоступно. І ось це відчуття, що раніше було краще – основна причина, чому люди голосують за популістів, які обіцяють повернути минуле, – пояснює соціолог.
Новий айфон перемагає інвестиції в освіту
В Україні досі доволі консервативна культура поводження з грошима. Більшість українців не будуть довіряти чи ризикувати, про це свідчать різні дослідження. Безпека та якість життя ближніх для нас дуже важлива. Тому якщо нам треба зробити вибір: витратити гроші чи зберегти, ми, найімовірніше, їх збережемо.
Недовіра стримує нас від інвестицій у якийсь бізнес чи розширення власного, від того, щоб вкласти гроші в нові знання, в освіту.І оскільки в нас немає традиції інвестування, то коли люди таки ризикують, то часто роблять якісь екстравагантні, короткотривалі спроби. Людина може купити собі айфон і загубити його, але за ці самі гроші можна було б заплатити за рік навчання на класній бакалаврській програмі в Могилянці, – пояснює Брік.
Це підтверджують і міжнародні дослідження: якщо в країні більше бідності та нерівностей, то люди будуть обирати короткотермінову вигоду. Наприклад, я краще зараз отримаю 100 доларів, ніж тисячу через рік.
Імпульсивні покупки – шлях до бідності?
Якщо дивитися реалістично на ситуацію, коли ми витрачаємо все зароблене на миттєві задоволення, то тут ми ні в що не інвестуємо, тобто гроші на нас не працюють. З перспективи фінансової грамотності, гроші треба вкладати й робити з них актив. Це може бути купівля нерухомості, депозит чи інвестиція у свою освіту, бо вона принесе людський капітал, знання й навички. Це допоможе мати краще резюме, знайти кращу роботу тощо. Тобто якщо ми просто витрачаємо гроші у своє задоволення, то через декілька років це може принести розчарування.
Дорогі навушники для подкастера – інвестиція, а не розкіш
Водночас такий спосіб життя можна розглядати як інвестицію у свій бренд. Можливо, хтось вкладає у свій хороший настрій і гарний вигляд, і в певних індустріях це має значення. Наприклад, дорогі навушники чи мікрофон для подкастера – інвестиція в засоби виробництва, а не розкіш. Це або дасть можливість зробити якісний продукт, або потім це можна продати за трохи за менші гроші, – пояснює Брік.
Також іноді це може бути частиною дорослішання, такий собі gap year, коли ти взяв один рік, щоби подбати про свій стан, подорожувати, розібрався в собі, і ось із наступного року вже готовий вчитися, працювати, вкладати кудись гроші, займатися своєю фінансовою грамотністю. Тобто я бачу позитив у такій поведінці, лише якщо це щось дуже коротке й має на меті залатати якісь ментальні дірки, а далі вже треба брати себе в руки, – розповідає Брік.
Мікрокредити створюють ілюзію нормального життя
Борги українців за мікрокредитами від початку року зросли в півтора раза, до 14,5 мільярдів гривень. Фінансова система, заснована на позиках і боргах, існує з часів античності. Однак у наш час розвиток технологій і доступність мікрокредитування дають нам відчуття, що ми можемо й маємо споживати все більше, – розповідає Брік.
Наприклад, я зараз куплю собі в кредит якусь мікрохвильовку. Якщо не буде грошей, то візьму ще один кредит. А потім знайду додаткову роботу, і якось воно буде. Тобтолюди живуть із короткочасним плануванням, тому що в них є мінлива впевненість, що навіть під час війни світ не зупинився, навколо є товари, магазини, кредити, і здається, ніби все нормально.
Але, на жаль, це фіктивне уявлення, і проблема з мікрокредитами дуже серйозна: люди споживають більше, ніж можуть собі дозволити. А підштовхує їх до цього ціла індустрія, яка заробляє на таких позиках, – пояснює соціолог.
Життя в кредит – це втрата контролю
Набагато краще для вашого здоров'я й для вашого майбутнього – десь зекономити чи взяти в борг у свого родича й повернути родичу, ніж потрапити в пастку мікрокредитування. Найгірше в таких боргах – це втрата відчуття, що ти на щось реально впливаєш, тобто втрата суб'єктності або агентності. Тобто борги починають диктувати тобі форму поведінки, ти маєш брати роботу, яка тобі не подобається, витрачати свій вільний час не на відпочинок, а на додаткові підробітки. Починаєш у цьому застрягати, і це дуже складний стан, із якого непросто вибратися.
Фінансова грамотність на мінімалках: список покупок і депозит
Планувати свої витрати, адже фінансова грамотність тісно пов'язана з тим, як ми витрачаємо. Ми схильні робити спонтанні покупки, особливо зараз, у світі технології, коли в нас є стрес та інстаграм. Щоб убезпечити себе від спонтанних покупок, пишіть списки того, що вам реально треба. І цей список має бути десь у вас під рукою, перед очима.
Навіть із невеликими доходами спробуйте думати про те, як ви вкладаєте в щось гроші. Це може бути складно, довго й помалу, але гроші мають зберігатися, працювати й у майбутньому вам допомогли. Тобто купівля квартири – це не лише житлове питання, це також капітал. Це те, що ви можете потім продати, передати, внести в заставу. Автомобіль, пай землі чи навіть невеликий депозит у банку – це теж капітал, який необов'язково принесе дохід, але буде вашою подушкою безпеки, – наголошує соціолог.
Слухайте подкаст «Простими словами» на YouTube
Дізнатися більше, як розвинути власну стійкість
СПЕЦІАЛЬНИЙ СЕЗОН ПОДКАСТУ «ПРОСТИМИ СЛОВАМИ» ВИХОДИТЬ У МЕЖАХ ІНІЦІАТИВИ ПЕРШОЇ ЛЕДІ ОЛЕНИ ЗЕЛЕНСЬКОЇ ІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОГРАМИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я «ТИ ЯК?» ПРОЄКТ РЕАЛІЗОВАНО У СПІВПРАЦІ З КООРДИНАЦІЙНИМ ЦЕНТРОМ З ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗА ПІДТРИМКИ ВООЗ
